Виходячи з цих постулатів, слід визначити і предмет економічної антропології, що являє собою науку про відтворення та реалізацію духовно-інтелектуального людського потенціалу в процесі господарської діяльності, в основі якого нарощування й удосконалення соціальних зв'язків, рішень і дій лежать духовно-моральні цінності господарюючої особистості. Адже дії господарюючої особистості на основі духовно-моральних цінностей – це поле сучасних наукових досліджень, у контексті яких необхідно виробляти концептуально- стратегічні орієнтири і практичні рекомендації для національного і глобального розвитку. Тренд економічної науки в напрямі розвитку її інтегральної постнекласичної сфери – філософії економіки – уявляється тим сучасним напрямом, яке не тільки може наблизити науку до реальності, але й створити цілісну методологію пізнання сучасної реальності, обґрунтувати шляхи перетворення реальності через посередництво людської діяльності у руслі коеволюційного розвитку природи, людини і суспільства. Саме тому економічна антропологія виходить на рефлексію багатьох економічних проблем – господарства, власності, товару, грошей, економічної політики, споживацького вибору у суспільстві, що свідчить про філософський підхід до дослідження цінностей економічного фактора і поєднання його з культурою. Структурна характеристика філософії економіки свідчить, що остання є проекцією предмета філософії на економічне життя та економічні процеси. Завдяки філософії людина завжди намагалася пояснити: яким чином поєднати гармонію Космосу і господарства, природи і культури, божественного замислу та його реалізації у свободі волі індивіда. Адже тільки з її позиції можна пояснити сутність багатства, власності, ціни, грошей, праці та їх значення в досягненні сенсу життя. Економічна антропологія як наука про буття в економіці за предмет свого дослідження виокремлює саме сферу економіки, онтологічні умови становлення людини в економіці, розглянутої з боку її творчості, цілепокладання, самостановлення.
Економічна антропологія репрезентує необхідність формування нового економічного мислення й узагальнює конструктивні принципи організації економічного буття, де за традицією усвідомлюється доля людського буття та існування. Саме економічна антропологія сприяє становленню нової економічної культури і в ній індивіда, тобто тих умов, за яких вона може “зняти” свою попередню форму тоталітарно-авторитарного мислення і органічно перейти до цивілізованої економічної діяльності. Економічна антропологія повинна “зняти” попередні форми шляхом повернення реальному процесу життєдіяльності тих ідеалів, які вироблялись протягом усієї історії розвитку суспільства, захищаючи особистість від згубного впливу на неї нелюдського суспільного середовища, має поставити перед собою дійсні проблеми людського буття. Саме економічна антропологія має розглядатися як гуманістична основа трансформації суспільно-політичних відносин в Україні, тому потребує наукової розробки й усвідомлення багатьох ефективних ідей про людину, які набули поширення у сучасній світовій філософській і економічній думці.
Пріоритетне значення має зайняти гуманістична економіка, утому числі характер суспільного відтворення в ній людини, в усій її багатогранності, самодіяльності, самореалізації, що становить певний ступінь ідентифікації людини із суспільним цілим. Економічна антропологія як наука відтворює економічний ідеал суспільства, розглядаючи його як реалізацію гуманності в економіці, створення таких умов, за яких людина набувала екзистенційного значення. Економічна антропологія має повернути людині ті ідеали, за яких людина, як колись в античності, розумілася як “міра всіх речей ” (Протагор). У центрі її уваги мають перебувати ті історичні індивідууми з їхніми різноманітними і змінними прагненнями та віруваннями, яким сприяли інтенсивно розвинуті і принципово нові політичні, соціальні, економічні відносини, які підвищували роль та значення людини. Економічна антропологія включає органічно головні проблеми людського існування. В економіці вона вбачає прихований потенціал культивування цивілізованого осмислення світу і самої людини, активізувати механізми цілісного осмислення економічного світу, культивувати моральність в економіці, долаючи корумповані явища в сучасному політичному житті. Економічна антропологія потребує докорінної зміни держави, необхідності зламу ідеї пріоритету будь-якого Абсолюту, потребуючи автономності особистості та її вільного волевиявлення. Ще І. Фіхте свого часу геніально відзначив, що секрет політики Наполеона і взагалі будь-якої політики полягав у проголошенні того, що є під тим, що “є”, тобто мова йде про реальність, яка існує у підсвідомості людей. Економічна антропологія як гуманістична основа трансформації соціально-економічних відносин в Україні здатна осмислити і врахувати сучасні екстремальні екзистенційні колізії – фундаментальну незабезпеченість людської долі, негарантованість самої її можливості “бути” в умовах “антропологічної катастрофи” кінця XX ст. Не випадково ще Ж. – Ж. Руссо відзначав, що “людська доля докорінним чином пов'язана з політикою”, а ще в Давньому Китаї говорили, що “якщо народ бідний, то в цьому винні політики”. Економічна антропологія як гуманістична економіка пояснює природу економіки як творця людини і обставин, у яких вона знаходиться.
Саме людина є тим метафізичним підґрунтям, на базі якого розгортається емпірична база сучасних поглядів на економіку на шляху пошуку нових категоріальних форм антропоцентристського пізнання людини в економіці й економіки для людини, яка здатна в принципі осягнути власне “так-буття” людини й економічні ідеали суспільства. Економічна антропологія як наука про людину та її буття в політиці ставить на порядок денний розробку таких категоріальних форм політичного мислення, як розуміння політики як органону (знаряддя) пізнання і перетворення оточуючого світу, у центрі якого знаходиться людина з усіма притаманними їй потребами й інтересами. Головне філософське питання “Що таке людина?” сприймається у площині економічної антропології як виявлення “самості” людини в контексті певних суспільно- політичних відносин. Тому економічна антропологія слугує теоретичною базою для всіх наук про людину, а також філософською рефлексією на шляху цивілізованих факторів буття, що виявляється в політиці. Економічна антропологія осмислює людське існування в усій повноті економічних, політичних, духовно-ідеологічних відносин, відповідає на питання, яке метафізичне становище займає людина серед усієї сукупності відносин, адже людина – це світ різноманітних символічних зв'язків з економічною діяльністю, світом феноменів, котрі людина робить предметом своїх інтересів. І завдяки ідеальному царству думок людина здатна завдяки цьому більшою мірою вивільнити для самого духу енергію, що дрімає у витіснених потягах, і сублімувати її духовну енергію, світом якої і наповнюється економічна діяльність. Безперечно, що економічна антропологія актуалізує культ людини, намагається “прочитати” людське буття як таке, що сприяє виробленню нових, адекватних цивілізованому підходу варіантів осягнення людини, вимагає, у свою чергу, перегляду усталених уявлень про політику, тоталітарно-авторитарних за своєю суттю в минулому. І до того часу, доки економіка буде спроможною поставити в центр своїх інтересів питання про людину, вона не в змозі буде вирішувати кардинальні і складні проблеми посткомуністичного світу, не буде підтримуватися активність соціального суб'єкта на рівні достатньої його життєдіяльності. Гуманізація соціально-економічних відносин посткомуністичного світу у XXI ст. стимулює розробку широкого кола проблем, пов'язаних з людиною, її самореалізацією, суспільною активністю суб'єктів, пошуку нової парадигми політики, що виходить на цивілізоване осмислення політики і в ній людини. Саме через економічну антропологію, сенс якої цілковито визначається людиною, долається тоталітарно-авторитарне мислення, і політика пов'язується з економічною онтологією (буття в економіці), економічною аксіологією (цінності в економіці), економічною етикою (моральні підвалини в економіці), економічною антропологією (людина), історією економічної думки (економічне пізнання). Саме через ці складові економічної антропології збуджується потенціал творчої активності людей, відбувається консолідація суспільства, його ідентифікація, мобілізуються всі сили на досягнення кардинальних змін в усіх сферах життєдіяльності соціального організму, долаються кризові явища. В умовах трансформації суспільно-політичних відносин в Україні існує реальна потреба пошуку реальних важелів задля подолання тоталітарно-авторитарних відходів до людини як “гвинтика”, “фактора” суспільства, а не реалізації дійсної сутності людини, її родової, загальноцивілізаційної сутності, реалізації вільної самоактуалізації особистості. У центрі нової парадигми економічної антропології – нові наукові завдання щодо осмислення нових явищ, пошуку радикальних змін економічного устрою, економічного режиму з переорієнтацією від кризи суспільства до її стабілізації. Людина, оскільки вона особистість, може піднятися над собою як живою істотою і, виходячи із себе, своєї свідомості і самосвідомості, змінити обставини, зробити їх гуманістичними; зробити предметом свого пізнання все, у тому числі й саму себе. Саме людина як формоутворювальний чинник усіх соціально-економічних процесів спонукає до подолання кризового стану соціуму, сприяє створенню структури нового вибудовування більш прогресивних економічних систем та адекватного їм способу життя. Нова парадигма гуманізму економічної антропології допомагає виявити цілісну систему закономірностей руху свідомості до її демократичного волевиявлення, подолання тотальної кризи і паралічу масової свідомості, загальної корумпованості і криміналізації суспільства. Сама економіка і “економіка за професією” мають повернутися до людини, щоб подолати катастрофічне зубожіння людей, руйнацію моральних підвалин суспільства. Якщо буде подоланий деструктивізм і стримана енергія розпаду, то мова буде спрямована на переосмислення проблем людини в нових дискурсах – онтологічному, аксіологічному, системному, феноменологічному, у контексті яких принципової переоцінки набуває класична модель взаємодії людини і політики, людини і держави, людини і влади, людини і природи, людини і людини, людини та економіки. Безперечно, що соціальна потреба в обгрунтуванні історичних і теоретичних витоків економічної антропології, її автентичного аналізу спрямована на виявлення “природи економічного” як субстанційної підвалини цивілізаційних процесів у суспільстві на шляху докорінної перебудови держави й оновлення її цінностей.
Універсальні характеристики економічної антропології виходять з того, що в нових умовах становлення правової держави і громадянського суспільства по-новому порушується і сама проблема людини, особливо коли руйнації піддаються старі підвалини суспільства як тоталітарного, виявляється можливість формування нової парадигми економіки як такого типу екстеріоризації, що долає відчуження, прояви негативного у суспільстві, сприяє укріпленню моральності в політиці, акцентує увагу на самовиявлення людського в людині. Адже, як говорив М. Шелер, людина – це істота, яка перевершує саму себе і світ. Нова парадигма гуманізму економічної антропології виходить з того, що людина прагне до того, щоб зрозуміти саму себе і, згідно з своїм внутрішнім світом, творити свою індивідуальність, повноту і цілісність особи, але для цього потрібно, щоб і соціально-політичні умови не були розірваними, а тотожними людини, рівними їй. Проведення реформ в українському суспільстві, зорієнтованих на втілення ідеалів свободи, демократизму, рівності, передбачає подальше вирішення нагальних потреб в суспільстві через систему легітимних, соціокультурних інститутів, в яких спорідненими соціальними компонентами виступають гуманістичні цінності – свобода, демократія, права людини, правова держава. Саме тому економічна антропологія сприймається як культура економічного мислення, яка сприяє практичному втіленню в життя економічної антології, економічної аксіології, економічної праксеології.
Висновки. Гуманістичний тип економіки має такі ознаки: а) гармонійне поєднання інтересів людини та суспільства, орієнтація на збалансований розвиток суспільства всіх механізмів суспільного відтворення та всебічний розвиток особистості, ретельне врахування інтересів усіх соціальних верств і груп, потреб як теперішніх, так і майбутніх поколінь; б) реальний плюралізм форм власності, посилення тенденції до поступового подолання приватної власності (тобто її усуспільнення, а не одержавлення); широкі можливості для прояву господарської ініціативи індивідів та об'єднань; в) підконтрольність держави громадянському суспільству; г) відсутність монополії на знання, свобода вибору існуючих та створення нових місць у суспільній системі для здійснення індивідами активної соціальної діяльності; д) наявність дієвих механізмів компромісного вирішення суспільних конфліктів. Йдеться передусім про становлення нових соціальних, політичних і економічних відносин, у яких людина покладається як гранична форма реалізації ідеї громадянського суспільства, компромісного вирішення всіх проблем, можливості реалізувати людині свої можливості в мінливому і складному суперечливому середовищі, культивувати іманентні духовному світу людини цінності.
Висновки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічна антропологія як теоретична засада формування нової економічної культури та економічного мислення в умовах глобального розвитку“ на сторінці 2. Приємного читання.
