Людиноцентризм як антропологічна парадигма євроінтеграційної політики

Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток

2) дескриптивний кластер окреслений такими об'єктами антропологічного виміру державного управління, як символи, інституції, спільноти, території, простори, соціокультурні процеси, а також включає професійні спільноти гуманітарних менеджерів як суб'єктів соціокультурного простору; 3) інструментальний кластер формує такі типи ресурсів, як символічні (простір комунікації і мова професії), компетентнісні (комунікативність, рефлексивність, креативність і проектність).

В контексті аналізу парадигми людиноцентризму як антропологічна парадигми державного управління слід окреслити науковий інструментарій, який застосовується для аналізу проблем людиноцентризму, зокрема: 1) системний метод передбачає систематизацію сукупності взаємодіючих об'єктів, виявлення їх зв'язків і взаємодії, в основі якого принцип упорядкування і систематизції; 2) структурно-функціональний аналіз виявляє зв'язки і взаємодію груп об'єктів системи гуманістичного менеджменту, включаючи зворотні зв'язки між владою і суспільством, управлінням і суб'єктами господарювання, владою і громадянським суспільством; 3) порівняльний метод (порівняльно-історичний, порівняльно-правовий) дозволяє знайти аналоги й детермінанти гуманістичного менеджменту, спостерігати в динаміці розвиток ситуацій; 4) SWOT- аналіз є методикою поєднання порівняння факторів (загроз і можливостей), які негативно/позитивно впливають на діяльність суб'єкта та об'єктивно існують як усередині суб'єкта, так і аналізі об'єкта; 5) антропологічний підхід, що формує умови гуманізації суспільства, влади, управління.

В основі формування антропологічних засад людиноцентризму в Україні закладена можливість формування елементів загальнолюдської культури, що детермінуються: 1) потребами соціальної практики, які диктують необхідність рефлексії феномена гуманістичного менеджменту в умовах глобальної трансформації; 2) необхідністю комплексного осмислення сутності, змісту, функцій, напрямів розвитку гуманістичного менеджменту в умовах соціалізації економіки особливостями гуманістичного менеджменту як цілісної соціальної системи, визначення місця й ролі основних субструктур гуманістичного менеджменту; 3) важливістю ефективного управління економічними й соціальними системами в умовах суспільств транзитивного типу, утримання стану політичної, соціальної, економічної та культурної стабільності, пов'язаної з ефективними механізмами забезпечення гуманістичного менеджменту; 4) необхідністю забезпечення всіх рівнів управлінського механізму гуманістичними науковими знаннями про сутність і характер взаємозв'язку об'єктивних умов реалізації забезпечення людиноцентричного менеджменту в організаціях, особливостями його функціонування в умовах трансформаційних процесів (транзитивних, перехідних, модернізаційних). Провідним напрямом гуманітарного розвитку України є цілеспрямоване формування нової якості життя громадян, яка полягає у створенні умов для належної реалізації можливостей та здібностей кожного члена суспільства шляхом забезпечення можливостей для продуктивної зайнятості та отримання доходу, який відповідає значимості цієї праці для суспільства та спроможний гарантувати йому гідний рівень життя та задоволення фізичних і духовних потреб.

У сучасних умовах розбудови держави для розробки і упровадження людиноцентризму як основи державного управління необхідно здійснити: 1) аналіз об'єктивної потреби у розвитку гуманізації соціуму як єдиної соціальної і економічної соціальної системи, в контексті якої злагоджено працюють зворотні зв'язки; 2) виявлення “фундаментальних економічних та управлінських констант”, які складають стійку основу функціонування управлінської системи в умовах ринку; 3) вироблення напрямів оптимізації механізму ефективного забезпечення гуманістичного менеджменту для підготовки якісно нової управлінської еліти XXI ст.; 4) розробка і упровадження соціоантропологічної парадигми людиноцентричного європейського гуманістичного менеджменту, в основі якої самоорганізаційні та системні процеси. Людиноцентризм як гуманістична засада державного управління націлений на формування людиноцентричного європейського гуманістичного менеджменту як управлінської парадигми XXI ст., яка є мультипарадигмальною сферою знання, в основі якої кілька самостійних парадигм, які детермінуються наступними факторами: 1) практичними: гуманістичний менеджмент є практичною сферою діяльності, яка пов'язана з вирішенням практичних задач, які виникають у різних сферах життєдіяльності суспільства; 2) інституційними: гуманістичний менеджмент представляє собою сукупність інститутів, які здійснюють гуманістичну управлінську діяльність; 3) діяльнісними: гуманістичний менеджмент – це діяльність з управління державою;

• 4) нормативно-правовими: гуманістичний менеджмент виступає як нормативно-правова система, яка регулює управління державою;

• 5) сцієнтистськими: гуманістичний менеджмент представляє собою сферу наукового знання, яка реалізується у діяльності держави;

• 6) системними: гуманістичний менеджмент повинен формуватися у вигляді системи, яка потребує системної регуляції і саморегуляції;

• 7) інструментальними: гуманістичний менеджмент – це сукупність інструментів управління державою і впливу держави на суспільство; 8) інноваційними: гуманістичний менеджмент виступає як важливий механізм реалізації інновацій і оновлення усіх сфер суспільства; 9) патерналістськими: гуманістичний менеджмент являється сферою централізованого розподілу ресурсів; 10) ліберальними: гуманістичний менеджмент є способом регулювання відносин між суб'єктами політики, влади, управління.

Як засвідчує аналіз, у сучасних умовах орієнтації України на євроінтеграційний вектор розвитку зміщується перехід від однієї парадигми управління до іншої: 1) від патерналістської до ліберальної, у контексті якої зміщуються акценти соціального захисту кожного громадянина задля створення умов для соціально-економічної незалежності індивіда від держави, перетворення індивіда на партнера держави; 2) відбувається активізація інструментально- прагматичного парадигмального комплексу, зумовленого зміною акцентів державного управління на соціально-орієнтоване державне управління, що здійснюється на людиноцентричних європейських засадах; 3) загальне домінування системної та синергетичної парадигм, які мають сукупність транскрипцій, в яких відчувається потреба, а саме в інноваційній, практичній та інституціональній парадигмах, які означають розуміння реформ як реальних інноваційних процесів інституційного характеру.

Аналіз парадигми людиноцентризму як євроінтеграційної політики свідчить, що методи людиноцентричного європейського менеджменту включають як методи пізнавальної діяльності, так і методи практичної діяльності, які виступають образами владного впливу на процеси соціального розвитку держави. Саме системна методологія людиноцентричних засад державного управління стає загальною методологічною основою для адекватного вирішення проблем кризового соціуму з метою переведення соціальної системи

у якісно новий соціальний стан. Як свідчить аналіз, сучасному українському суспільству властиві багатокультурність, неоднорідність, тенденції до глобалізації, плюралістичність, демократизація, що виступають визначальним полем реалізації концепцій гуманістичного менеджменту. Останніми роками багато видатних учених вважають, що суттєво новою парадигмою діяльності людства, вибору наших оптимальних рішень має стати система принципів синергетики – теорії самоорганізації складних і відкритих систем.

Один із засновників цієї теорії, лауреат Нобелівської премії

І. Пригожин, говорячи про необхідність перегляду понятійного апарату науки в цій теорії, відмічав, що його кінцевою метою має стати глибше проникнення у складні механізми рішень, які характеризують виживання суспільства. Застосування системи принципів синергетичної парадигми може відіграти визначальну методологічну роль у прискоренні темпів “руху на випередження” у розвитку соціальної сутності держави і особливо ліквідації недоліків сучасного управлінського стану. Україна повинна не механічно запозичувати чужі моделі розвитку гуманістичного менеджменту, які лежать в основі соціально-орієнтованого державного управління багатьох провідних країн світу, а розробляти свої специфічні моделі, детерміновані національним менталітетом. Синергетична модель людиноцентризму дає нам надію на “виживання суспільства”, розроблення своєї унікальної концепції входження України в лоно цивілізованих країн, сприяння руху “на випередження”. Завдяки утвердженню ефективної парадигми гуманістичного менеджменту в усіх галузях суспільно-економічного життя, утвердження загальнолюдських пріоритетів Україна має зайняти гідне місце у Європі і світі, а українське суспільство рухатиметься цивілізованим шляхом до суспільства сталого людського розвитку. Системність методології антропологічного і гуманістичного менеджменту зумовлена тим, що в її основу покладені принципи порядку, упорядкування і системності. Великого методологічного значення набуває ідея багатоваріантності розвитку, в основі якого переоцінка ролі об'єкта і суб'єкта у бік розвитку суб'єкт-суб'єктного управління, в результаті чого людиноцентричний державний менеджмент повинен сьогодні перетворитися на соціально-орієнтований державний менеджмент, прийнятий за парадигму сталого розвитку сучасного українського суспільства. Формуючи парадигму гуманістичного менеджменту XXI ст., більшість громадян нашої країни чекають реальних суспільних змін і конструктивних дій від демократично обраної влади. Саме тому повернення довіри до влади, консолідація суспільства та послідовне здійснення актуальних реформ відповідає прагненню громадян України, незалежно від їх регіональних ідентичностей, послідовного впровадження людиноцентричних принципів у наше життя. Перспектива українського суспільства безпосередньо залежить від того, як швидко буде усвідомлена необхідність ефективного політичного керівництва і компетентного соціально-орієнтованого державного управління, щоб просуватися Україні шляхом демократичних реформ, правової держави і вільної економіки. Існуюча в Україні соціальна система, яка є основою державного менеджменту, не відповідає потребам населення, яке опинилося за межею бідності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Людиноцентризм як антропологічна парадигма євроінтеграційної політики“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ I. РОЗВИТОК СУЧАСНОГО СВІТУ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮДСТВА

  • Філософія глобального розвитку: поняття, концепції, підходи

  • Соціокультурні і соціополітичні аспекти глобального розвитку в контексті вчень західних глобалістів

  • Розділ II. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ ТА ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Методологічні виміри глобального розвитку

  • Синергетична парадигма глобального розвитку

  • Розділ III. РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНИХ, ПОЛІТИЧНИХ І КУЛЬТУРНИХ ВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Культурна глобалізація як процес формування нової глобальної культури

  • Розвиток економічних, політичних і культурних відносин в контексті глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ IV. РОЗВИТОК ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ДЛЯ УКРАЇНИ

  • Світове господарство як міжнародна економічна система

  • Розвиток глобальних економічних відносин в контексті викликів для України

  • Розділ V. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Міграція трудових ресурсів: сутність, функції, причини, види

  • Проблеми еміграції -імміграції та регулювання міграційними потоками в умовах глобального розвитку

  • Регулювання міграційними потоками в умовах глобалізації

  • Розвиток туризму в умовах глобального розвитку: методологія кросскультурного аналізу

  • Висновки

  • Розділ VI. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ В УМОВАХ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ПРИРОДУ, ЛЮДИНУ І СУСПІЛЬСТВО

  • Глобалізація соціально-економічних проблем

  • Причини виникнення глобальних проблем сучасності

  • Антропогенний вплив людства на навколишнє середовище та його компоненти

  • Формування концепції “шоку майбутнього” (футурошоку) в умовах глобального розвитку

  • Міжнародний тероризм як глобальна проблема сучасності

  • Висновки

  • Розділ VII. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБ'ЄДНАНЬ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Становлення і розвиток глобального світового господарства

  • Становлення і розвиток міжнародних інтеграційних об'єднань на регіональних просторах глобального світового господарства

  • Висновки

  • Розділ VIII. ФОРМУВАННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА, ЛЮДИНИ І ЛЮДИНИ, ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ В МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Людиноцентризм як антропологічна парадигма євроінтеграційної політики
  • Формування людиноцентричної політики гуманістичного європейського менеджменту в контексті глобального розвитку

  • Людина як об'єкт і суб'єкт громадянського суспільства

  • Економічна антропологія як теоретична засада формування нової економічної культури та економічного мислення в умовах глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ IX. МІСЦЕ І РОЛЬ УПРАВЛІННЯ В СТАНОВЛЕННІ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮДСТВА

  • Роль управління у становленні міжнародних систем сталого розвитку в умовах глобалізації

  • Національні держави і ТНК як головні суб'єкти сучасного світовлаштування

  • Держава як структурозумовлюючий суб'єкт світової системи: плюси і мінуси сучасного державотворення

  • Проблеми управління у становленні системи сталого розвитку: зарубіжний і вітчизняний контекст

  • Інновації як основа розвитку сучасного соціуму, економічного зростання і цивілізаційного розвитку

  • Управління глобальною системою в умовах нелінійного мислення, невизначеності та альтернативності

  • Висновки

  • Розділ XX. УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Плюси і мінуси вступу України до НАТО

  • Місце і роль України в глобалізаційних процесах

  • Роль самоорганізаційних процесів в євроінтеграції

  • Основні напрями та механізми підвищення ефективності євроінтеграційної політики

  • Формування ноосферної концепції регіону в умовах глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ XXI. МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ, МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ І МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Сутність та основні параметри міжнародних відносин і міжнародної політики

  • Основні тенденції розвитку сучасної міжнародної політики

  • Зовнішня політика держави: зміст та фактори впливу

  • Україна в системі міжнародних відносин

  • Європейський Союз і Євразійський економічний Союз: схожість і відмінність інтеграційного будівництва в концепції С. Ю. Глазьева, В. І. Чушкіна, С. П. Ткачука

  • Висновки

  • ПІСЛЯМОВА