Розвиток глобальних економічних відносин в контексті викликів для України

Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток

• 1) макроекономічна стабільність – не обмеження, а альтернатива (структурна політика повинна здійснюватися в рамках, які гарантують підтримання низького рівня інфляції – 3-4% на рік – і в межах лімітів державних витрат, збалансованих із розумними доходами держави; неможливо активізувати структурну політику за рахунок підвищення ризиків порушення макроекономічної стабільності політики). Макроекономічна політика в зростаючій економіці завжди повинна балансуватися між двома суперечливими задачами: 1) підтримання високої ділової активності через задоволення грошового попиту; контроль за інфляцією;

• 2) врахування причин невизначеності в постіндустріальну епоху (не слід відкидати структурну політику через причини невизначеності і збільшення ймовірності помилок; слід врахувати ці обмеження, оцінивши важливість пріоритетів тих видів діяльності, які не приносять швидкої віддачі, але створюють певне поле для маневрів); характеристика буття і універсуму, яка вказує на стан невиявлених референтів майбутнього, відображає тип взаємодії, яка не має кінцевої стійкої форми; об'єм і інтенсивність невизначеності корелятивні потенційній повноті всіх можливих змін в межах існуючих фундаментальних фізичних констант;

• 3) пріоритет приватних ініціатив (структурна політика держави повинна віддавати пріоритет приватній ініціативі, так як остання зорієнтована на приватну користь, і, тому суспільний інтерес повинен висуватися на передній план; якщо приватний бізнес має користь, то він ефективніше і швидше буде намагатися мати від цього зиск; від держави потрібне мінімально необхідне податкове навантаження; мінімальна регламентація приватного бізнесу; мінімальні адміністративні бар'єри; мотивація приватного бізнесу до співробітництва в реалізації державних програм; намагання вибудувати баланс корисних і шкідливих ефектів);

• 4) отримання, обміну і сприйняття корисної інформації всіма учасниками господарського життя потребує інформації і досліджень (структурна політика, на думку Д. Родрика, – це процес отримання, обміну і сприйняття корисної інформації всіма учасниками господарського життя; у цьому він вбачає визначальний смисл приватно- державного партнерства, що доповнюється потім координацією дій з метою налагодження партнерства між державою і бізнесом, а для цього необхідно здійснювати взаємні поступки і виконувати свої обов'язки, щоб підвищити рівень довіри);

• 5) зростання продуктивності праці – головна задача на найближче майбутнє (структурна політика в майбутньому буде поєднуватися з політикою конкурентоспроможності і зростання продуктивності праці: пріоритетними будуть ті галузі і види діяльності, в яких в найкоротший строк будуть досягнуті найвищі темпи продуктивності праці); але чи наша економіка зможе вирішити дану задачу – збільшити продуктивність праці в даному діапазоні – від 8 до 15% на рік? При нинішніх умовах навряд чи зможе? Тому треба думати про те, яким чином змінити умови, щоб років через 4-5 вийти на ці показники);

• 6) регіональні проблеми – продуктивність диктує рішення (регіональні проблеми необхідно вирішувати у зв'язку з врахуванням зростання продуктивності і можливостей пониження витрат на працю, у більшій мірі враховуючи природні тенденції та економічні критерії; слід очікувати зростаючу концентрацію населення в невеликому числі міських агломерацій, в яких може бути забезпечений і сучасний рівень надання широкого асортименту послуг з населенням до 1 млн. людей; враховуючи демографічну кризу і структурні зміни в економіці слід враховувати, що зміни у розселенні будуть стрижнем регіональних проблем, так як сільські території будуть ставати більш обезлюдненими у зв'язку з переїздом людей до міських агломерацій);

• 7) інноваційна економіка – відповідь на виклик (для України інноваційна економіка являється єдиним порятунком для подолання відставання від розвинутих країн світу; її розвиток до створення 10-20% ВВП і 15-25% експорту – найважливіший структурний зсув у цільовому прогнозі структури української економіки; це відповідь на виклик XXI століття, який наша країна повинна дати – знайти в собі сили, необхідні для цього; в найкоротші строки необхідно стимулювати міжнародне патентування українських винаходів, сприяти розвитку інфраструктури торгівлі технологіями; за 10-15 років повинні бути прийняті заходи для підготовки освіти і науки до нових задач, для їх взаємопроникнення з найбільш просунутими світовими центрами, а для цього повинні бути здійснені інституційні перетворення, ліберальні і демократичні по своїй направленості, так як інновації – це продукт свободи, свободи від бюрократії, корупції, чиновництва);

• 8) конкуренція – частина структурної політики (ефективне ринкове господарство та інноваційна економіка без конкуренції просто неможлива, тому роль конкуренції у стимулюванні інновацій очевидна, а сильна конкуренція – передумова інноваційної економіки; підтримка конкуренції потребує підтримки її зі сторони держави і є важливою компонентою структурної політики; порядок і “правила гри” повинні давати більше свободи підприємництву, залишаючи менше простору для втручання держави, її “ринкового управління”; державні корпорації, які з'явилися у першому десятиріччі XXI століття, збільшення і розростання ролі державних корпорацій являються факторами, які обмежують конкуренцію і погіршують структуру тих чи інших ринків, перш за все, з точки зору конкуренції, тому постає питання: який вплив здійснюють держкорпорації на конкурентне середовище? Як зміниться структура ринків, на яких вони будуть діяти, причому в конкретних українських умовах? Якщо український бізнес такий малоефективний, то чому він стає під сильний адміністративний контроль? Чи невже не можливо було зразу налагоджувати державно-приватне співробітництво, яке базується на довірі і без довіри не може бути успішним?);

• 9) корупцію переможемо, якщо “правила гри” будуть визнані суспільством (корупція – це хвороба, яка лікується приватною власністю і життєздатними державними інституціями; вона підриває ефективність структурної політики, а то й робить її неможливою; розміри “відкату” грошей у вітчизняних “інституційних проектах” – 30-40%; в той же час є приклад розвинутих демократичних держав, у тому числі тих, які в минулому страждали від корупції, перш за все СІЛА, де зараз цієї проблеми немає; єдиний вихід – перейти до конкурентного капіталізму, який передбачає формування всіх необхідних інституцій ринкової економіки і демократичної держави, яким вдасться справитися з цією небезпечною хворобою, завершити перехід до економіки і суспільства, в яких цю хворобу буде подолано);

• 10) інститути – стрижень захисту прав власності (мова йде про інститути як в економіці, так і соціальній сфері, як в політичній системі, так і державно-правовому облаштуванні; так, в економічному плані стрижнем всіх інституційних перетворень є захист прав власності, так як перемогти корупцію і захистити права власності залишається проблемою, їх неможливо забезпечити без інституційних перетворень, тобто модернізації інститутів, для вирішення цих задач потрібні реальний розподіл влади, незалежний суд, політична конкуренція і свобода ЗМІ, а без цих інституцій не зможуть виникнути ні інноваційна економіка, ні зростання продуктивності праці, ні активна структурна політика).

Висновки

• 1. Оцінюючи наслідки для глобалізації світової економіки, слід виокремити п'ять ключових проблем, з якими спіткнулися як розвинуті країни, так і країни, що розвиваються: 1) глобалізація сприяє подальшому економічному зростанню, особливо країн, що розвиваються, де проживає 4,5 млрд, населення; 2) чи підтримує глобалізація макроекономічну стабільність чи її підриває; 3) чи сприяє глобалізація зростанню безробіття; 4) чи підсилює глобалізація нерівність доходів висококваліфікованих працівників тільки в розвинутих країнах чи нерівність зумовлена інтенсифікацією дії ринкових сил в усіх куточках світу; 5) як урядові структури всіх рівнів – регіональні, національні і міжнародні – мають можливість використати свої владні механізми до глобального ринку, який формується.

• 2. Єдиний світогосподарський простір – це наднаціональне середовище підприємства (бізнесу), в межах якого діють єдині економічні, правові і соціально-культурні вимоги до суб'єктів виробничої і комерційної діяльності. Світове господарство як система відносин охоплює різні сфери, включаючи в себе ряд підсистем: технологічну, економічну, правову і соціально-культурну. Технологічна підсистема – це система відносно сукупності вимог, які пред'являють сучасні технології, щоб забезпечити конкурентоспроможність на світовому ринку.

• 3. Умовно слід відокремити наступні ключові проблеми глобальних міжнародних економічних відносин:

  – аналіз торговельно-економічних потоків;

  – сприяння цій сфері та її регулювання;

  – сприяння проведенню кредитної діяльності держав світу і міжнародних організацій;

  – регулювання митних правил як найважливішої складової всього зовнішньоекономічного комплексу країн світу;

  – регулювання діяльності ключових міжнародних валютно- фінансових, торговельних та інших наднаціональних установ і організацій;

  – опрацьовування норм міжнародного (комерційного) права, що регулює міжнародні економічні відносини;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток глобальних економічних відносин в контексті викликів для України“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ I. РОЗВИТОК СУЧАСНОГО СВІТУ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮДСТВА

  • Філософія глобального розвитку: поняття, концепції, підходи

  • Соціокультурні і соціополітичні аспекти глобального розвитку в контексті вчень західних глобалістів

  • Розділ II. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ ТА ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Методологічні виміри глобального розвитку

  • Синергетична парадигма глобального розвитку

  • Розділ III. РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНИХ, ПОЛІТИЧНИХ І КУЛЬТУРНИХ ВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Культурна глобалізація як процес формування нової глобальної культури

  • Розвиток економічних, політичних і культурних відносин в контексті глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ IV. РОЗВИТОК ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ДЛЯ УКРАЇНИ

  • Світове господарство як міжнародна економічна система

  • Розвиток глобальних економічних відносин в контексті викликів для України
  • Розділ V. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Міграція трудових ресурсів: сутність, функції, причини, види

  • Проблеми еміграції -імміграції та регулювання міграційними потоками в умовах глобального розвитку

  • Регулювання міграційними потоками в умовах глобалізації

  • Розвиток туризму в умовах глобального розвитку: методологія кросскультурного аналізу

  • Висновки

  • Розділ VI. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ В УМОВАХ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ПРИРОДУ, ЛЮДИНУ І СУСПІЛЬСТВО

  • Глобалізація соціально-економічних проблем

  • Причини виникнення глобальних проблем сучасності

  • Антропогенний вплив людства на навколишнє середовище та його компоненти

  • Формування концепції “шоку майбутнього” (футурошоку) в умовах глобального розвитку

  • Міжнародний тероризм як глобальна проблема сучасності

  • Висновки

  • Розділ VII. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБ'ЄДНАНЬ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Становлення і розвиток глобального світового господарства

  • Становлення і розвиток міжнародних інтеграційних об'єднань на регіональних просторах глобального світового господарства

  • Висновки

  • Розділ VIII. ФОРМУВАННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА, ЛЮДИНИ І ЛЮДИНИ, ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ В МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Людиноцентризм як антропологічна парадигма євроінтеграційної політики

  • Формування людиноцентричної політики гуманістичного європейського менеджменту в контексті глобального розвитку

  • Людина як об'єкт і суб'єкт громадянського суспільства

  • Економічна антропологія як теоретична засада формування нової економічної культури та економічного мислення в умовах глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ IX. МІСЦЕ І РОЛЬ УПРАВЛІННЯ В СТАНОВЛЕННІ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮДСТВА

  • Роль управління у становленні міжнародних систем сталого розвитку в умовах глобалізації

  • Національні держави і ТНК як головні суб'єкти сучасного світовлаштування

  • Держава як структурозумовлюючий суб'єкт світової системи: плюси і мінуси сучасного державотворення

  • Проблеми управління у становленні системи сталого розвитку: зарубіжний і вітчизняний контекст

  • Інновації як основа розвитку сучасного соціуму, економічного зростання і цивілізаційного розвитку

  • Управління глобальною системою в умовах нелінійного мислення, невизначеності та альтернативності

  • Висновки

  • Розділ XX. УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Плюси і мінуси вступу України до НАТО

  • Місце і роль України в глобалізаційних процесах

  • Роль самоорганізаційних процесів в євроінтеграції

  • Основні напрями та механізми підвищення ефективності євроінтеграційної політики

  • Формування ноосферної концепції регіону в умовах глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ XXI. МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ, МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ І МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Сутність та основні параметри міжнародних відносин і міжнародної політики

  • Основні тенденції розвитку сучасної міжнародної політики

  • Зовнішня політика держави: зміст та фактори впливу

  • Україна в системі міжнародних відносин

  • Європейський Союз і Євразійський економічний Союз: схожість і відмінність інтеграційного будівництва в концепції С. Ю. Глазьева, В. І. Чушкіна, С. П. Ткачука

  • Висновки

  • ПІСЛЯМОВА