Політика НАТО з врегулювання кризи ґрунтується на врахуванні нових викликів і нового характеру ризиків після закінчення "холодної війни" і заснована на принципах:
Проведення діалогу між конфліктуючими сторонами; Співпраця з іншими країнами;
Утримання високої колективної обороноздатності НАТО. - Постійні консультації між урядами держав-членів з метою досягнення консенсусу.
Вважається, що у сучасних умовах успіх організації НАТО у справі збереження миру "в зоні відповідальності" Альянсу залежить більш ніж у минулому від превентивної дипломатів та успішного врегулювання криз, ніж від військових зусиль, однак оборонний компонент блоку залишається необхідним чинником стабільності.
Ядерні сили НАТО вважаються чинником збереження миру і стабільності, бо вони, начебто, роблять безглуздим будь-який крупно масштабний конфлікт в євроатлантичному регіоні (базова ідея розроблена ще М. Тетчер). Звичайні озброєння не є достатніми для досягнення безпеки, хоча країни і висловили своє занепокоєння призупинення дії Договору про звичайні озброєння у Європі Росією з липня 2007 року.
Політичний контроль над ядерними силами НАТО є спільною справою країн Альянсу. Незалежно від ядерного статусу держав-членів, міністри іноземних справ зустрічаються та обмінюються думками в складі Груп и ядерного планування.
При аналізі воєнно-політичних основ діяльності НАТО слід зважати на еволюцію ідейно-політичних основ, організаційних засад, зміну функцій організації та пріоритети.
У перші роки після свого утворення НАТО у 1949 році, як противага Варшавському Договору з його засадними положеннями пролетарського інтернаціоналізму та протистоянні агресивному імперіалізмові, ідейними засадами блоку були антикомунізм, прагматизм, протистояння поширенню комунізму, тепер це відданість цінностям західної демократії. Дослідники вказують, що в основі сучасної ідеології НАТО є захист фундаментальних демократичних цінностей, що поділяють народи Європи і Американського пів-континенту, орієнтація на суспільство майбутнього — суспільство демократії, свободи, рівності людей.
На початку XXI століття НАТО постало перед новими концептуальними проблемами: йдеться про адекватність Основ концепції, прийнятої у 1999 році, новим реаліям. Перша Стратегічна концепція оборони була прийнята у 1950 році і у подальшому вона переглядалась в 1957,1958,1991 роках. Тепер перед Альянсом постали нові виклики, ризики і загрози:
A) асиметрична воєнно-політична боротьба (тероризм),
Б) екстремальні дії країн-паріїв, які зазнали кризи державної влади,
B) міжетнічні конфлікти, або конфлікти „країн-сусідів";
Г) тенденції до поширення зброї масового ураження серед країн з нестабільними політичними режимами. Враховуючи, що Концепція, як і інші воєнно-політичні рішення, приймається консенсусом, а у зв'язку з бойовими діями у Іраку між країнами-членами НАТО існують розбіжності, аналітики вважають, що найближчим часом новий документ навряд чи слід очікувати.
Розкриємо більш детально воєнно-політичні риси нової Концепції, яка ще тривалий час буде визначати мету і засоби діяльності Альянсу.
По-перше, вказується головна політична мета та засоби її досягнення: "Головною інваріантною метою залишається захист свободи та незалежності всіх членів Альянсу, використовуючи всі можливі політичні та військові засоби, дотримуючись повного суверенітету всіх країн-членів".
По-друге, турбота про підтримання воєнної могутності блоку залишається інваріантною — вказується на готовність збройної сили до ведення "комплексної" війни (complex warfare) з використанням як традиційних, "класичних" зброї та техніки, так і новітніх технологічних озброєнь.
Необхідно вказати на проблемні питання воєнно-політичного смислу існування та розвитку Альянсу.
Важливою є проблема "розширення" Альянсу на Схід—з одного боку, вказано на важливість прийняття України і навіть Росії, а з іншого боку - розширення вкрай негативно розцінюється Росією, з якою НАТО намагається уникати конфронтації. Слід врахувати негативну реакцію Росії, висловлену офіційно у заяві МЗС у зв'язку з новими кроками України. У політичному аспекті, вказують аналітики економічні та стратегічні здобутки у зв'язку з вступом у НАТО можуть бути неадекватними через втрату добросусідських відносин з Росією.
Наступною проблемою є взаємодія політичних оборонних структур НАТО та ЄС. Як відомо, у Європейському Союзі існують плани створення власних сил на основі армій Франції та ФРН, які будуть, очевидно обмежувати географію своєї дії, тоді як НАТО все більше у "зони своїх інтересів" включає навіть віддалені регіони планети, мається на увазі Ірак та Афганістан.
Іншою проблемою стає перспектива НАТО як організації. Генеральний секретар НАТО висловив ідею щодо перетворення Альянсу у форумам обговорення всіх проблем оборони і безпеки країн-членів більше ніж чітку військову структуру.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття нового світового порядку та місце воєнно-блокової політики в ньому“ на сторінці 2. Приємного читання.
