Аналізуючи структуру політичної системи, вкажемо на те, що головним елементом її є політична влада - здатність і можливість суб'єкта політики нав'язувати і реалізовувати свою політичну волю іншим суб'єктам соціально-політичних відносин.
До суб'єктів політичної системи відносять впливових осіб політики — вождів, політичних лідерів, голів партій, активних партійних функціонерів, але ніяк не звичайних пересічних громадян, як це робиться у деяких авторитетних виданнях ', також суб'єктами політичної системи є колективні утворення - партії, громадські організації, політичні рухи, групи інтересів тощо. Ми виходимо з того, що суб'єкт у політичній системі повинен мати реальну можливість і здатність змінювати характер її функціонування та поточний стан, врівноважений чи нестабільний. Це під силу лише впливовим особам з владним статусом.
Більш динамічними елементами системи є політичні відносини щодо організації та здійснення влади, а також політичні доктрини та ідейно-політичні платформи діяльності суб'єктів.
В політичній системі, як правило, одночасно присутні всі різновиди політичних відносин — взаємодії, співробітництва, компромісу, рівно — як відносини ворожнечі, боротьби, конфлікту. Політичні конфлікти у суспільстві часто-густо породжуються конфліктністю (природою) самої політичної системи, у якій не представлено якісь впливові політичні сили, наприклад, такими ігнорованими в політичному офіціозі були курди та мусульмани-шиїти у Іраку часів влади Саддама Хусейна, або рух ісламістів у владних структурах Сомалі часів правління Сіада Баррє.
Інституціональний, статичний момент політичної системи є політична організації суспільства - це система інститутів, у межах яких відбувається функціонування політики.
Важливішим елементом інституціональної підсистеми є інститути органів влади, інститут лідерства, інститут регламентації (за концепцією Т. Парсонса). Вкажемо, що інститут влади і сама влада не співпадають, бо в інституті влади політична влада концентрується, набуває силового характеру і звідти генеруються владні імпульси - накази для динаміки політичного життя. Цікаво, що у Древньому Римі це чітко розрізняли політичні лідери, намагаючись інституювати свою особисту владу у посаду (постать, статус) "пожиттєвого диктатора", "народного трибуна", "цезаря".
Центральним елементом структури політичної системи є держава - специфічна форма організації та здійснення політичної влади у соціально неоднорідному суспільстві. Маючи легітимну владу, законодавчі прерогативи, апарат примусу, матеріально-фінансові, ідеологічні та воєнно-силові ресурси держава організовує і контролює життєдіяльність всіх суспільних сфер, визначає рамки діяльності фізичних і юридичних осіб, має право на легітимне застосування сили всередині держави і ззовні. Роль держави у політичному житті настільки визначальна, що вона розглядається нами окремо, незважаючи на "новомодні" концепції "пустотілої держави".
Іншим важливим елементом політичної системи являється партійна система (підсистема) у політичній системі. Партійна система — це сукупність взаємопов'язаних політичних партій, які в політичній системі суспільства визначають способи завоювання та здійснення партійної політики, яка може стати загальнодержавною. Партійна система є загальним покажчиком демократичності суспільства, особливо при наявності певної множини конкуруючих між собою за владу партій.
Таким чином, політична система суспільства інтегрує у собі всі прояви політичного, які можуть бути закріплені інституціонально, кожен з елементів якої взаємодіє з іншими у реальному політичному житті.
Типи сучасних політичних систем
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття, структура та основні концепції політичної системи в політологічній науці“ на сторінці 2. Приємного читання.
