Тема 2.4. Політика як суспільно-історичне явище: типологія, структура і зміст

Основи сучасної політології

Перш за все, політика - це активна соціальна та індивідуальна діяльність на відміну від споглядання, або пасивного світосприйняття дійсності, оточуючого соціального середовища, яке може бути цілком прийнятне у інших сферах пізнання, як то в культурі, мистецтві, філософії та інших, але не у політиці. Так, деякі різновиди східної філософії цілком зосереджені на медитації - рефлексуванні, пасивному світосприйняттю і відповідній поведінці, тобто цілком протилежні політиці у цьому аспекті. Однак, навіть східна парадигма політики не насильства, що запроваджувалась борцями за незалежність Індії у першій половині XX століття проти англійських колонізаторів, згідно концепції "Панча шила" Махатми Ганді, передбачала також і активні акції непокори.

По-друге, політична діяльність, навіть самих видатних одноосібних лідерів і вождів, завжди носить соціальний характер, вона у них спрямована на маси, хоча і може бути викликана виключено індивідуальними мотивами. В. Ленін цілком слушно заявляв, що "серйозна політика завжди робиться масами". Така заява зберігає актуальне методологічне значення, адже відірвана від мас політична діяльність приречена на поразку: так революційна політична активність відомого на увесь світ харизматичного лідера Че Гевари у Болівії була не зрозумілою нерозвиненим у політичному відношенні масам - болівійським селянам і робітникам, а коли декілька десятків революціонерів на чолі з Геварою було загнані у джунглі, ізольовані та знищені урядовою армією Болівії, то це проходило при повній байдужості місцевого населення. Ми дещо спростили висвітлення цих загадкових подій загибелі Гевари — смерті його вбивць, віру селян Болівії у повернення героя з метою акцентуації на важливості зв'язку політичних лідерів з масами, заради яких і проводиться політичне дійство.

Натомість В. Ленін, як політик, намагався залучити сотні і мільйони трудящих мас до революційної справи, запровадженої спочатку нечисленною (не більш ніж 390 тис. членів партії) партією більшовиків Росії. Інша річ, що за радянські часи маси фактично не допускались до вирішення найважливіших політичних справ, а проблема суспільної науки полягала у тому, як правильно здійснювати "політичне керівництво масами".

У новітній час "масовість" політики продовжує бути важливим атрибутом цієї суспільної справи, а демократичні, масові політичні революції 2003-2006 рр. у деяких країнах пострадянського простору (Грузія, Україна, Киргизія) лише підтверджують справедливість цієї тези.

Ще одним важливим атрибутом політики виступає інклюзивність—намагання просякнути у всі сфери суспільного життя, при чому не тільки у сфери, органічно пов'язані політикою - у економіку, право, мораль, військову справу, а і у віддалені від неї - мистецтво, культуру і навіть особистісне життя, причому це сфери найбільш віддалені від політики як "керування суспільними справами". Нагадаємо також, що у Гегеля проведена різниця між громадянським суспільством та сім'єю, а остання вважалась сферою виключно особистісних, неполітичних, "егоїстичних" інтересів людини. Наш приклад може бути не тільки анекдотичним, а й показовим для тоталітарного суспільства: у фашистській Німеччині молодятам, які щойно побрались та створили сім'ю, дарували книгу А. Гітлера "Майн Камф".

За наших сучасних умов інклюзивність політики проявляється у її намаганнях проникнути (регулювати, обмежувати) у інформаційні технології, глобалізаційні процеси, що об'єднують світ, у спорт, культуру, мистецтво. У деяких тоталітарних країнах, зокрема у КНР, політична верхівка намагається контролювати використання молоддю мережі "Інтернет". Обмеження на користування молоддю Інтернету введені і у Білорусі.

Ще одним атрибутом політики виступає її тісний, нерозривний зв'язок з глибинними основами суспільного життя, а саме з економічними причинами, матеріальними мотивами поведінки лідерів і соціальних груп. Намагання відокремити політику від економіки завжди було приречене на неповноту їх розділу. Навіть у воєнно-політичних силових акціях у Іраку, Афганістані, Анголі, Сомалі простежується значний економічний інтерес країн-учасниць збройних акцій: контролювати видобуток нафти, алмазів, урану. А найбільш активно акцентують на зв'язку політики з глибинними економічними основами життя марксистські теоретики - вказується, що метою політики є не пізнання економічних процесів, а саме засоби корегування, зміни останніх. Політика, по зауваженню В.Леніна, не може не мати пріоритету над економікою, це абетка марксизму.

Одним з найважливіших атрибутів політики є її спрямованість на владу. Коли один із впливових українських політиків на черговому XVII з'їзді СДПУ (о) заявляв, що "наша партія не ставить за мету завоювання влади", то це було подвійним запереченням теорії політики. Влада лежить в основі політики і як ідеальна мета, і як реальний засіб здійснення розробленого будь-якою партією чи політичною силою курсу. Політика з позиції сили, що теоретично обґрунтована у вченнях Б. Спінози, Н. Макіавеллі, Ж. Бодена, Г. Моргентау, Р. Нібура трансформувалась у сучасну "політику реалізму" і заснована на використанні владних силових засобів.

Не менш важливим атрибутом політики є її суб'єктивний, особистісний момент - воля, характер, мрії, почуття, активна діяльність суб'єктів політичного процесу. Деякі політологічні школи, наприклад, біхевіоризм, перебільшують роль суб'єктивного, поведінкового моменту в політиці, однак все ж таки, правильним є їх наголос на значенні "людського компоненту" політики. Недарма зміни політичного курсу держав часто-густо пов'язують з особистістю політичних лідерів, із змінами у правлячій верхівці, а деякі типи політично діяльності пов'язані з іменами політиків — макіавеллізм, бонапартизм, сталінізм, тетчеризм тощо. Зокрема, суб'єктивний момент у політиці вищезгаданого Махатми Ганді полягав у його вмінні майстерного ведення діалогу - індійський політик вважав, що для політика головне почути, зрозуміти, осмислити позицію іншого.

У зв'язку з нещодавніми президентськими виборами у Франції 2007 року нагадаємо, що у голлізмі як політичному, владному феномені післявоєнної Франції можна виділити яскравий особистісний компонент - це постать самого Шарля де Голля.

Де Голль — генерал, талановитий політик-тактик, герой, який очолив боротьбу з фашизмом за визволення батьківщини. Війна зробила з нього політика. В період визволення Франції де Голль очолив Тимчасовий уряд, який під його керівництвом відновив демократичні інститути, націоналізував основні галузі промисловості і здійснив прогресивні соціально-політичні реформи. Новий президент Франції Н. Саркозі знов-таки проявив свою особистість — виступив ініціатором активізації відносин з Лівією, у тому числі і в галузі оборонних відносин, змін у політиці з країною, яку недавно США та союзники відносили до „країн-терористів".

Важливим моментом у з'ясуванні характеристики політики як цілісного явища є проблема "суб'єктів політики". Традиційно в українській політології до останніх відносили — державу, соціальні групи і класи, групи інтересів, партії та інших. Звертаючись до англо-американської політичної традиції, ми знаходимо більш широке коло суб'єктів - засоби масової інформації, дослідницькі центри, професійні спілки, групи активістів.

У зв'язку з вище вказаним суб'єктивним моментом політики постає проблема "людина-політика". Йдеться проте, що людина у системі політичних відносин може займати і займає свідомо чи мимохиттю різні принципові позиції, а може і коливатись, бути безпринципним політиком або аполітичною людиною.

Одна з найбільш поширених політичних позицій пересічної людини носить назву "тотожність". Тотожність виникає тоді, коли людина не вирізняє своїх політичних уподобань та цінностей від масових, поширених у її близькому оточенні, ототожнює себе з масою й веде себе "як всі".

Ще одна, дещо більш активна позиція носить назву "конформізм", смисл якої полягає у тому, що людина вимушена приймати існуючий політичний устрій як справедливий під тиском обставин оточуючого середовища, суспільної думки. У неї не вистачає громадянської мужності визначити інше навіть перед самим собою, бо головне завдання: як пристосуватись до поточного політичного буття?

Політична позиція "лояльність" означає внутрішнє схвалення існуючого політичного режиму і позитивне ставлення до нього. Для більшості демократичних країн характерним є формування соціально-політичної позиції лояльності на основі визнання цінності притаманних саме своїм політичним системам позитивних якостей -свобода, демократія, перспектива.

Особлива "активність" у сфері політики приводить до формування усталеної позиції активіста, як правило, особи партійного функціонера. Часом така людина робить для себе царину політики єдиною професійною сферою та типом діяльності. Тепер ми можемо зрозуміти вагання та коливання професійних революціонерів Росії Й. Сталіна та В. Леніна при записах у анкеті щодо їх професії як учасників партійних з'їздів, бо увесь їх життєвий шлях проходив на політичній арені — вони, як і багато інших у подальшому, Л. Троцький, Ч. Гевара, Ф. Кастро, Мао Цзедун, Н. Мандела, були професійними політиками.

Напроти, є чимало непересічних особистостей, що не мали інтересу до політики, були аполітичними по складу свого характеру чи покликанню. Так, у листі до Й. Сталіна відомий радянський дипломат, більшовик Федір Раскольников писав: "Директор театру, видатний режисер, знаний діяч мистецтва Всеволод Мейрхольд не займався політикою, але ви заарештували і його, Сталін". Додамо до цього, що всесвітньо відомий Вс. Мейрхольд, новатор в галузі театрального мистецтва, людина далека від політики, був розстріляний новою комуністичною владою у 1937 році. Й донині на пострадянському просторі до аполітичних людей ставляться з пересторогою, що, на наш погляд, є рудиментом тоталітарного мислення, коли не визнається свобода і право на оригінальність особистості.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2.4. Політика як суспільно-історичне явище: типологія, структура і зміст“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП. СЛОВО ДО ЧИТАЧА

  • Розділ перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: ІСТОРИКО-НАУКОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

  • Методологічні засади, категорії та принципи політології

  • Основні парадигми політичного мислення

  • Функції політології. Її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина

  • Тема 1.2. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин)

  • Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки

  • Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя

  • Політичні концепції, вчення про державу і владу у період Відродження і Нового Часу

  • Політологічні теорії та політичні доктрини ХІХ-ХХ століть

  • Розділ другий. ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СТРУКТУРІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

  • Політична влада - вища політична реальність. Влада та безвладдя, способи здійснення влади

  • Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства

  • Тема 2.4. Політика як суспільно-історичне явище: типологія, структура і зміст
  • Типи, види політики та специфіка їх змісту

  • Тема 2.5. Політична свідомість та її складові. Політичні ідеології сучасності

  • Політична ідеологія та політична психологія

  • Основні ідейно-політичні течії сучасності

  • Тема 2.6. Політична система суспільства, її функціонування та вплив на характер суспільно-політичних відносин

  • Поняття, структура та основні концепції політичної системи в політологічній науці

  • Типи сучасних політичних систем

  • Політична система України та проблеми її реформування (трансформації) у контексті політично-правової реформи 2004-2007 рр.

  • Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою

  • Тема 3.8. Партії у політичній системі суспільства. Спектр політичних партій сучасної України

  • Ознаки, сутність і функції партій в політичній системі

  • Типологія політичних партій. Типи партійних систем

  • Партійно-політичний спектр українських партій у суспільно-політичному житті країни

  • Тема 3.9. Демократія. Громадянське суспільство. Правова держава.

  • Загрози реальній демократії та її захист

  • Громадянське суспільство як царина демократії

  • Громадянське суспільство і правова держава

  • Тема 3.10. Поняття політичного лідерства. Керівник та політичний лідер

  • Основні концепції політичного лідерства. Типологія лідерства в сучасній політиці

  • Взаємовідношення понять політичній лідер та керівник

  • Тема 3.11. Політологічний аналіз війни та миру, сучасних форм соціального насильства

  • Політичний зміст сучасних форм соціального насильства: воєнно-політичні конфлікти, внутрішній та міжнародний тероризм

  • Мир як соціально-політичний стан суспільства

  • Тема 3.12. Політична культура громадян в демократичній державі

  • Структура, види, типи, форми прояву політичної культури

  • Політична культура керівника - системна громадянська якість

  • Тема 3.13. Геополітичні та міжнародно-політичні концепції нового світового порядку

  • Геополітика як галузь сучасного політичного знання

  • Основні школи і напрямки геополітики

  • Поняття нового світового порядку та місце воєнно-блокової політики в ньому

  • ВИСНОВКИ