Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства

Основи сучасної політології

• соціологічна модель зв'язку виборця соціальною групою, коли на перше місце висувається не психологічна прив'язаність до партії, а соціальні відносини;

• модель раціонального інтересу показує, що голосування є розумним, продуманим засобом досягнення якоїсь цілі;

• модель домінуючої ідеології стверджує, що виборець є об'єктом маніпулювання різних ідеологічних машин.

З врахуванням вищевказаного сформулюємо функції політичних виборів:

• 1. Формування урядів безпосередньо (президентів у США, Франції, в Україні тощо) або кабінетів міністрів через обрані парламенти у парламентських республіках;

• 2. Поповнення політичного корпусу активно діючих осіб, бо під час виборів політик стає "на виду", демонструє свої найкращі якості чи навпаки — приховані раніше слабкості;

• 3. Вплив на політику, яка була заявлена у програмах партій та кандидатів, бо вибори примушують утримуватись від непопулярних та радикальних політичних дій;

• 4. Політична просвіта, підвищення рівня політичної культури та переконання виборців у реальності й необхідності зміни політичного курсу;

• 5. Легітимація політичного режиму — це одна з причин чому авторитарні військові режими обіцяють та приходять врешті-решт до загальних виборів, сподіваючись на підтримку всього населення їх політичної лінії. Найостаннішим прикладом є згода військового керівництва Пакистану на парламентські вибори у лютому 2008 року.

Загальна декларація прав людини встановлює критерії демократичності політичних виборів: вибори мають проводитись періодично, без фальсифікацій, добровільно, про загальній і рівній участі громадян, при таємному волевиявленні, без обмежувальних цензів (ст. 25). Аналіз останніх виборів у Верховну Раду України ще належить зробити, однак ми можемо зробити попередній висновок, Що вони відбулись при доволі високій активності громадян, з дотриманням демократичних процедур, на основі змагальності основних політичних сил.

Референдум - форма безпосереднього народовладдя, яка має глибоке історичне підґрунтя у Європі, де референдуми проводяться ще з XV століття. Батьківщиною референдуму вважається Швейцарська конфедерація, у якій з 1449 року вперше було проведено всенародне голосування про фінансовий стан держави. Референдуми передбачені і Конституцією України 1996 року, однак з обмеженням щодо проблем, винесених на референдум. За іронією долі в Україні заборонено винесення на всеукраїнський референдум питання державного бюджету, тобто саме тих питань, із з'ясування ставлення народу до яких у Європі починався референдум. Крім того, не допускається винесення на референдум питань амністії, питань податків (ст. 74 Конституції України). Зауважимо також, що всеукраїнські референдуми мають проходити на основі „Закону про референдум", бо ця демократична форма волевиявлення є відповідальною, а не манипулятивною.

Технічно процедура проведення референдуму збігається з організацією демократичних виборів, однак, як нам видається, є більш демократичною, бо звертається до всіх громадян з конкретним і чітким запитанням і пропозицією дати однозначну відповідь, але найважливішим є те, як сформульовано питання, адже референдум передбачає полярні відповіді "так" чи "ні".

Через референдуми урядові кола часто-густо намагаються отримати попередню згоду населення на здійснення зовнішньополітичних акцій, тому можливий референдум щодо вступу України в НАТО не є чимось незвичайним або загрозливим, як це вважають представники певних політичних сил України (наприклад, КПУ). Шляхом референдуму було прийнято рішення про вступ у НАТО Іспанії, Швейцарії у ООН, Великої Британії у ЕЄС.

Референдум у сучасному світі також постає удвох "іпостасях", як і політичні вибори, — перша складається з форми прийняття законів та інших найважливіших рішень прямим волевиявленням громадян. Тим самим відбувається вияв безпосереднього волевиявлення народу. Другий аспект референдуму полягає у його консультативному статусі, бо "порадитись" з усім народом у інший спосіб практично неможливо.

Референдум прийнято кваліфікувати як форму безпосередньої демократії, а його порядок в Україні регламентується Конституцією України та

Законом 1993 року. Виключно через референдум вирішується питання про зміну територіального поділу України (ст. 73).

Політичні спекуляції окремих політичних сил навколо референдуму щодо членства України в НАТО не мають достатнього правового підґрунтя, однак, якщо рішення про його проведення буде прийнято, варто звернутись до досвіду інших країн, нових членів Альянсу. Вони готували відповідні референдуми роками - майже 10 років у Словаччині. Ми вважаємо, що кожен всеукраїнський референдум має бути підготовленим в смислі формування відповідної політичної культури його учасників, надання населенню достатнього обсягу інформації.

Політично-протестні форми політичної діяльності включають демонстрації, мітинги, обструкції, повстання, заколоти, бунти, державні перевороти та інші форми неозброєного та збройного активного протистояння протилежних політичних сил.

Політичною демонстрацією (лат. показую, пояснюю) є масова хода прихильників політичної ідеї чи політичної сили з метою висловити, або заявити солідарність, протест, наміри цілої маси тощо, привернути увагу влади чи громадськості до важливої соціально-політичної проблеми. В Україні останнім часом демонстрації проводять представники протилежних політичних сил одночасно, які нерідко супроводжуються сутичками між демонстрантами. Для забезпечення порядку під час проведення демонстрацій влада використовує поліцію, дуже рідко армію, а от антивоєнні демонстрації широкого масштабу (вперше така демонстрація відбувалась у США 1967 року із гаслами припинити непопулярну війну у В'єтнамі) стають у сучасному світі явищем повсякденним.

Політичний мітинг (від англ. зустріч, збори) є зібранням доволі значних мас людей, які поділяють певну політичну ідею, прийняте рішення, що перетворюються у ході мітингу на політичні вимоги — дозволити, заборонити, підтримати, засудити. На мітингах формується психологічна готовність зробити рішучі вчинки у політичному сенсі. Для мітингової демократії характерним є переважання емоцій над раціональними моментами поведінки, підміна логічності у виступах красномовством та гучністю голосу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП. СЛОВО ДО ЧИТАЧА

  • Розділ перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: ІСТОРИКО-НАУКОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

  • Методологічні засади, категорії та принципи політології

  • Основні парадигми політичного мислення

  • Функції політології. Її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина

  • Тема 1.2. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин)

  • Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки

  • Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя

  • Політичні концепції, вчення про державу і владу у період Відродження і Нового Часу

  • Політологічні теорії та політичні доктрини ХІХ-ХХ століть

  • Розділ другий. ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СТРУКТУРІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

  • Політична влада - вища політична реальність. Влада та безвладдя, способи здійснення влади

  • Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства
  • Тема 2.4. Політика як суспільно-історичне явище: типологія, структура і зміст

  • Типи, види політики та специфіка їх змісту

  • Тема 2.5. Політична свідомість та її складові. Політичні ідеології сучасності

  • Політична ідеологія та політична психологія

  • Основні ідейно-політичні течії сучасності

  • Тема 2.6. Політична система суспільства, її функціонування та вплив на характер суспільно-політичних відносин

  • Поняття, структура та основні концепції політичної системи в політологічній науці

  • Типи сучасних політичних систем

  • Політична система України та проблеми її реформування (трансформації) у контексті політично-правової реформи 2004-2007 рр.

  • Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою

  • Тема 3.8. Партії у політичній системі суспільства. Спектр політичних партій сучасної України

  • Ознаки, сутність і функції партій в політичній системі

  • Типологія політичних партій. Типи партійних систем

  • Партійно-політичний спектр українських партій у суспільно-політичному житті країни

  • Тема 3.9. Демократія. Громадянське суспільство. Правова держава.

  • Загрози реальній демократії та її захист

  • Громадянське суспільство як царина демократії

  • Громадянське суспільство і правова держава

  • Тема 3.10. Поняття політичного лідерства. Керівник та політичний лідер

  • Основні концепції політичного лідерства. Типологія лідерства в сучасній політиці

  • Взаємовідношення понять політичній лідер та керівник

  • Тема 3.11. Політологічний аналіз війни та миру, сучасних форм соціального насильства

  • Політичний зміст сучасних форм соціального насильства: воєнно-політичні конфлікти, внутрішній та міжнародний тероризм

  • Мир як соціально-політичний стан суспільства

  • Тема 3.12. Політична культура громадян в демократичній державі

  • Структура, види, типи, форми прояву політичної культури

  • Політична культура керівника - системна громадянська якість

  • Тема 3.13. Геополітичні та міжнародно-політичні концепції нового світового порядку

  • Геополітика як галузь сучасного політичного знання

  • Основні школи і напрямки геополітики

  • Поняття нового світового порядку та місце воєнно-блокової політики в ньому

  • ВИСНОВКИ