"Націоналізм без стін" Ричарда Ґвина

Канадський мультикультуралізм

Гірше того, люди почали думати, що "будь-яка нерівність, що продовжує існувати, аморальна, навіть згубна" [42, 154]. Схильні до поведінки жертви [42, 156], канадці гнівно вимагають прийняття рішень щодо своїх гаданих кривд і доходять до "правового шаленства" [42, 167]. Небезпека в цьому випадку в тому, що "права дорівнюють моральним абсолютам. Не усвідомивши цього, ми облишили канадську традицію компромісу, взаємних послуг, обміну думками. Чимдалі більше для розв'язання суспільних конфліктів інтересів ми спираємося на закон" [42, 278].

Тому "Канада більше не складається із суцільної, організованої спільноти": тепер це "нагромадження усіх самобутніх спільнот" [42, 156]. Навіть коли ми подрібнюємося на свої малі спільноти, ми кидаємо одне одному голосні вимоги через стіни, зведені офіційним мультикультуралізмом "Здавалося, що нові культурні переконання були переконаннями морального абсолютизму і культурного апартеїду" [42, 6].

Стан справ посилить жорстокі моральні уявлення, що їх підгримують економісти-неоконсерватори. "Наші цінності піддаються також випробовуванню зсередини. Що більше від загальної громади віддаляються її різноманітні частини, наполягаючи на нав'язуванні умов своєї громадянської відповідальності, то менше інші канадці будуть схильні ділитися з ними або турбуватися про них.

Видаючи на це групам щось на кшталт ліцензії, – так рідко ставлячи під сумнів їхні вимоги прав, не вимагаючи зустрічного зобов'язання щодо громади в цілому, – ми додали цілу нову низку внутрішніх культурних стін" [42, 270].

"Не може бути збігом", стверджує Ґвин, "що чим вищими стають різноманітні культурні стіни всередині Канади, тим сильнішим стає народний опір сплаті податків" [42, 8;] (виділення наше).

За винятком ув'язування мультикультуралізму з небезпеками економічного неоконсерватизму, критика Ґвина досі звучить дуже схоже на критику Бісундата. Але є інша тема, що проходить у Ґвина червоною ниткою. Він єдиний з чотирьох класиків, хто чітко формулює занепокоєння зміною етнічного складу Канади, мультикультуралізмом як фактичною дійсністю.

Ґвин заявляє, що етнічне різноманіття несе Канаді очевидні вигоди: "Країна просто стала енергійнішою, цікавішою" [42, 187]. Але Ґвин висловлює також побоювання, побоювання за майбутнє англійської Канади.

Якщо ми неправильно зрозуміємо його термінологію, то не побачимо у нього головного. Англійська Канада не є англомовною. Якби обидва поняття були тотожними, Ґвин не міг би заявляти, що англоканадці "стають меншиною у країні, кількісно й емоційно" [42, 143]. Термін етнічний, а не лінгвістичний, і стосується лише канадців саме британського походження. Довкола цього етнічного осердя – зона півтіні: "Англомовний канадець" включає "велику кількість народів із 'z' та 'w' або багатьма голосними у своїх прізвищах і усіх відтінків кольорів" [42, 113].

Але "англомовний канадець" не включає усіх тих, до кого більшість з нас застосувала б цей термін: він включає лише "тих, хто є іншого етнічного походження, які вступили в "культурне зближення і взаємодію", ототожнюючи себе з англо-канадськими цінностями й міфами" [42, 278]. На цьому варто наголосити: недостатньо розмовляти англійською, аби бути "англомовним канадцем": потрібно купитися на "англо-канадські цінності й міфи".

Основна група англоканадців, твердить Ґвин, являє собою "головних архітекторів країни" [42, 115]. Канада, яку так часто Організація об'єднаних Націй вихваляє "як найприємніше місце для життя у світі, є значною мірою творінням англоканадців" [42, 112].

У Ґвина вочевидь мало часу на точку зору щодо "двох націй- засновниць". Але тепер базова група розгубилася і не знає, що робити. Це значною мірою пояснюється демографічним спадом: "У своїх містах вони стають чужинцями: Невдовзі після 2000 року більшість у Торонто, а у Ванкувері – трохи згодом, буде не білою. Англоканадська культура чимдалі більше буде культурою глушини, ферм, містечок і селищ та передмість" [42, 117].

Ризик у тому, що ця базова група, і тісно пов'язана з нею зона півтіні, може емоційно від'єднатися від Канади та її долі. "Англомовні канадці, чи англокельтські канадці, або культурно наближені канадці, або все, що може зараз бути належним терміном, можуть вирішити, що громада більше не є їхньою громадою" [42, 279]. І це має турбувати тих інших канадців, які взагалі ще чітко не визначені:

"Те", до чого всі ці групи хочуть бути включеними, навіть попри вимогу права частково "самоусунутися" від цього на своїх власних умовах, є, звичайно, канадською громадою. Своєю чергою, громада є добутком усіх звичаїв, принципів і цінностей, накопичених і створених за десятиріччя людьми, які, так сталося, були здебільшого білими чоловіками європейського походження. Це не означає, що все, що вони колись робили, було чарівним. Це означає, що ці звичаї та принципи є осердям громади.

Ніколи не заявляючи про це, можливо, не усвідомлюючи цього, усе більше канадців хочуть брати від цього осердя, у той самий час вважаючи само собою зрозумілим, що це осердя завжди приходитиме їм на допомогу і втішатиме. Поза певним нез'ясовним моментом, однак, для Канади більше не лунатимуть слова "тихше, тихше, заспокойся" [42, 240].

Оскільки "головні архітектори" країни втратили блиск і потьмяніли, Канада видається приреченою на занурення в розпорошену ацентричність: "Ми можемо поступово втрачати своє почуття солідарності і згуртованості, доки не припинимо бути національною громадою у будь- якому змістовному значенні цього терміну" [42, 7].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Канадський мультикультуралізм» автора Бахов І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"Націоналізм без стін" Ричарда Ґвина“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ I. Основні поняття мультикультуралізму

  • Мультикультуралізм

  • Культура

  • Межі культури

  • "Спільна" культура?

  • Розділ II. Критика мультикультуралізму кінця XX сторіччя

  • Огляд книги "Торгівля ілюзіями" Ніла Бісундата

  • "Націоналізм без стін" Ричарда Ґвина
  • Огляд книги "Хто убив канадську історію?" Джека Ґранатстайна

  • Резюме класичних праць

  • Мультикультурофобія: ретельний розгляд

  • Законсервований і монолітний мультикультуралізм

  • Аспекти політики мультикультуралізму

  • Причинно-наслідковий зв'язок в класичних працях

  • Спокусливість казки мультикультурофобії

  • Мультикультурофобія і лихо політичної коректності

  • Мультикультуралізм у парламенті, 1994-95 рік

  • Критичні відгуки Квебекського блоку про мультикультуралізм

  • Критичні відгуки Реформістської партії

  • Реакція лібералів

  • Якість парламентських дебатів

  • Мультикультуралізм у новинах ЗМІ, 1995 рік

  • Методологія

  • Вибір статей

  • Спрямованість висвітлення

  • Газета "Альберта Ріпорт" (Alberta Report)

  • Газета "Ґлоуб енд Мейл" (Globe and Mail)

  • Газета "Ванкувер Сан" (Vancouver San)

  • Газета 'Ле Девуар' (Le Devoir)

  • Розділ III. Мультикультуралізм після 11 вересня 2001 року

  • Деніел Стоффман і канадська імміграційна політика

  • Мартін Коллакотт і терористична загроза

  • Парламент Канади, 2005-2006 pp.: сумнівний тріумф мультикультуралізму

  • Мультикультуралізм у новинах ЗМІ, 2006 рік

  • Аналіз кожної газети

  • Ванкувер Сан (Vancouver Sun)

  • Ле Девуар (Le Devoir)

  • Нешнл Поуст (National Post)

  • Розділ IV. Мультикультуралізм і основні потреби суспільства

  • Цінності або зброя і в'язниці?

  • Якого суспільства ми хочемо?

  • Чого потребує це суспільство?

  • Висновок