"Спільна" культура?

Канадський мультикультуралізм

Припустімо, що ви є членом певної групи: нехай це поки що буде окрема етнічна група у Канаді. Ви усвідомлюєте, що у цій групі є способи мислення й дії, певні норми, які є загальноприйнятими. Деякі з них можуть цілком вас влаштовувати, так що ви їх майже не усвідомлюєте. Справді, ці моральні й соціальні норми можуть дійти до вашої свідомості, лише коли їх порушено: коли хтось рішучо відкидає істину, яку "всі знають".

Вам можуть також, однак, не подобатись деякі з цих "загальноприйнятих способів", і все ж ви їх дотримуєтесь заради злагоди, принаймні в присутності тих, кого, на вашу думку, їх недотримання могло б турбувати. (Як ми щойно бачили, у різних ситуаціях можна пускати в хід різні методи). В цьому випадку загальноприйняті способи до певної міри "муляють". Ви навіть можете вважати деякі загальноприйняті способи страшенно гнітючими, але побоюватися наслідків їх недотримання.

Ще в інших випадках ви можете захотіти зовсім відмовитися від загальноприйнятого способу і навіть не удавати його дотримання. І ви усвідомлюєте, що у вашій групі є інші, що мають подібні почуття, отож ви знаєте, що у вашій групі існують розбіжності. Проте ви вірите, справедливо чи ні, що існує стандарт.

Це відчуття того, що є стандартом у вашій групі, є вашим розумінням культури групи. Ви не є її в'язнем: якісь її частини ви проживаєте самопливом, інші частини "муляють", а ще від якихось ви відмовляєтесь. Ви, ймовірно, цілком усвідомлюватимете культурні елементи, які вважаєте менш придатними, і лише час від часу ті, які годяться щонайкраще.

Ви можете прожити найбільш придатні частини в усіх соціальних контекстах, ви можете прожити інші частини, лише розмовляючи зі своєю бабусею, у той час як ще інші ви відмовляєтесь вводити в дію. Будь-який інший член вашої групи також матиме відчуття групової культури, загальноприйнятого укладу групи. Це відчуття, ймовірно, значною мірою збігатимуться з вашим, хоча й не повністю.

Якщо ми розуміємо справу таким чином, то чи культура "справді в цьому"? Чи є вона "об'єктивною"? Чи "всього лише суб'єктивною", оскільки я пояснюю її через призму вашого індивідуального розуміння укладу групи? "Культура" наочно демонструє непевність таких категорій як суб'єктивне й об'єктивне. З одного боку, ваше відчуття культури групи є вашим.

Однак з вашого боку це не довільна споруда: її побудовано зі спостереження й досвіду, з вашого розуміння сенсу життя взагалі і з конкретного життя групи. У цьому сенсі культура має об'єктивність. Філософ Чарльз Тейлор зауважує, що "реальним є те, з чим вам доводиться мати справу, що не зникне лише через те, що воно не відповідає вашим упередженим думкам" [31: 59].

Ми можемо дізнатися з досвіду, наскільки реальним і об'єктивним є загальноприйнятий уклад у будь-якій групі, спостерігаючи за наслідками його порушення. У шекспірівській "Дванадцятій ночі" Мальволіо ошуканством змусили виявляти своє кохання до Олівії, серед іншого, постійно посміхаючись у її присутності. Жінка, що організовує цю витівку, цілком певна, що його вважатимуть божевільним. Сама упевненість показує об'єктивність соціальних очікувань. І, звісно, вона має рацію: витерпівши протягом декількох хвилин його широкі усмішки, Олівія вигукує, що він страждає на "чистісіньке божевілля".

Тут доречні два пояснення. Перше: оскільки ви належите до багатьох груп, можна було б сказати, що ви поділяєте декілька різних культур. Будь-яка група – гравці у футбол суботніми вечорами або члени книжного клубу – виробляє загальноприйнятий уклад, що охоплює деякі сторони життя, якою б обмеженою не була їхня кількість. Тому цілком природно говорити про організаційну культуру, висміювати культуру інженерів у коміксах про Ділберта і т.д.

Друге: зважаючи на це, "загальноприйняті" способи буття окремої групи не ототожнюються з усіма закономірностями, що їх міг би спостерегти центр з вивчення громадської думки або соціолог. Можуть, наприклад, існувати поведінкові закономірності, пов'язані з черговістю народження, але я не усвідомлюю, що належу до "групи", яка називається "наймолодші сини". Я не покладаю великих сподівань на таку "групу", не маю жодного відчуття її загальноприйнятих уявлень і порядків. Таким чином, культура не є статистично передбачуваною поведінкою "групи", це поведінка, що стає відомою з досвіду як "загальноприйнята".

Попередній аналіз культури не є "індивідуалістичним": казати, що ми унікальні, не означає заперечувати соціальний аспект нашого буття. Але оскільки соціальний аспект нашого буття багатогранний, у кожного дещо відмінні соціальне становище й історія.

Аналіз також цілком сумісний з існуванням гострих, навіть "задушливих" культурних ситуацій. Тобто, цілком можуть складатися ситуації, у яких метафора про "резервуар" доречна. Коли окрема культура здається більш ємнісною, місткішою, це тому, що велику кількість впливів в межах групи зроблено загальноприйнятими: члени традиційної сільськогосподарської громади можуть мати спільний економічний спосіб життя, релігію тощо. Більше засобів батьківського контролю може існувати над впливом телевізора та інших незваних гостей з великого суспільства.

Отже, коли здається, що члени в одній окремій групі справляють сильний вплив на світогляд людей, виокремити конкретний внесок різноманітних аспектів життя групи буває нелегко. Зверніть увагу на еволюцію американських католиків.

Опитування католиків, протестантів та іудеїв у регіоні Детройта 1958 року виявило "значні відмінності" у погляді на широкий спектр питань: десегрегацію, державне медичне страхування, розлучення, роль родини і т.д. Було б легко пояснити установки католиків того часу, враховуючи своєрідну сутність католицизму, яку можна зрозуміти, прочитавши папські заяви.

Аналогічним чином багато хто вважає, що декількох віршів з Корану достатньо для пояснення світогляду мусульманської молоді, що, як стверджується, планувала і продовжує планувати терористичні акти.

При цьому "Загальне соціологічне анкетування 1987 року не виявило жодних істотних відмінностей між протестантами, католиками та іудеями з більшості питань" [32: 86-8]. Що сталося за збіглі роки? Одним чинником цілком могли бути зміни у самому католицизмі, започатковані Другим ватіканським собором. Це пояснення є, однак, неповним.

Соціолог Джеймс Гантер зауважує, що результати опитування 1987 року не виявили "жодних істотних відмінностей між протестантами й католиками у питанні абортів". Звичайно, це не те питання, яке зрушило католицьку церкву з місця. Отож, чим пояснюється зближення поглядів? Гантер відповідає, що "характеристики соціального стану, що раніше відрізняли послідовників різних віросповідань, стали менш явними".

Католики більше не були економічно незахищеними, а отже були менш фізично скупчені, ніж у минулому, причому багато з них переїхало із своїх "етнічних анклавів" до передмість [32: 88]. Установки, що раніше могли би вважатися наслідком самої католицької віри, насправді віддзеркалювали збіг різноманітних впливів і чинників всередині ізольованої в соціально-економічному плані групи. Коли ізоляцію було послаблено, так само ослабли й відмітні установки.

В чому переваги щойно окресленого підходу до культури? По- перше, це відкритий підхід, позаяк він може узгодити найрізноманітніші погляди на питання "природа чи виховання", у той час як він недогматичний щодо відносного значення культури й економіки у формуванні нашого життя. Важливіше те, що коли мультикультуралізм досліджується, зображене тут схематично розуміння усуває культуру зі сфери магії.

Метафора про резервуар наводить на думку про якісь таємничі й могутні стандарти й норми, що визначають погляди людей у якийсь спосіб, що ніколи повністю не роз'яснюється, і який, безумовно, не можна осягнути, виходячи з нашого власного життєвого досвіду. Через те, що метафора про резервуар утруднює розуміння складних установок, які кожен може прийняти щодо загальноприйнятого укладу своєї групи, вона може також привести до немудрящого культурного релятивізму. Це, своєю чергою, заплутає нас у таких питаннях як те, чи маємо ми терпіти культурні норми, які самі є нетерпимими.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Канадський мультикультуралізм» автора Бахов І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"Спільна" культура?“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ I. Основні поняття мультикультуралізму

  • Мультикультуралізм

  • Культура

  • Межі культури

  • "Спільна" культура?
  • Розділ II. Критика мультикультуралізму кінця XX сторіччя

  • Огляд книги "Торгівля ілюзіями" Ніла Бісундата

  • "Націоналізм без стін" Ричарда Ґвина

  • Огляд книги "Хто убив канадську історію?" Джека Ґранатстайна

  • Резюме класичних праць

  • Мультикультурофобія: ретельний розгляд

  • Законсервований і монолітний мультикультуралізм

  • Аспекти політики мультикультуралізму

  • Причинно-наслідковий зв'язок в класичних працях

  • Спокусливість казки мультикультурофобії

  • Мультикультурофобія і лихо політичної коректності

  • Мультикультуралізм у парламенті, 1994-95 рік

  • Критичні відгуки Квебекського блоку про мультикультуралізм

  • Критичні відгуки Реформістської партії

  • Реакція лібералів

  • Якість парламентських дебатів

  • Мультикультуралізм у новинах ЗМІ, 1995 рік

  • Методологія

  • Вибір статей

  • Спрямованість висвітлення

  • Газета "Альберта Ріпорт" (Alberta Report)

  • Газета "Ґлоуб енд Мейл" (Globe and Mail)

  • Газета "Ванкувер Сан" (Vancouver San)

  • Газета 'Ле Девуар' (Le Devoir)

  • Розділ III. Мультикультуралізм після 11 вересня 2001 року

  • Деніел Стоффман і канадська імміграційна політика

  • Мартін Коллакотт і терористична загроза

  • Парламент Канади, 2005-2006 pp.: сумнівний тріумф мультикультуралізму

  • Мультикультуралізм у новинах ЗМІ, 2006 рік

  • Аналіз кожної газети

  • Ванкувер Сан (Vancouver Sun)

  • Ле Девуар (Le Devoir)

  • Нешнл Поуст (National Post)

  • Розділ IV. Мультикультуралізм і основні потреби суспільства

  • Цінності або зброя і в'язниці?

  • Якого суспільства ми хочемо?

  • Чого потребує це суспільство?

  • Висновок