Мультикультуралізм

Канадський мультикультуралізм

а1) чітко сформульованою теорією; або

а2) безладною сумішшю ідей і поглядів. Для багатьох критиків, наприклад, мультикультуралізм є мішаниною релятивізму, жорсткого антирасизму, ненависті до "Заходу" і т.п.

Але в цьому випадку термін може також означати фактичний соціальний стан.

б) стан етнічної різноманітності.

Мультикультуралізм, звичайно, часто означає

в) державну політику.

Навіть тут існує багато плутанини у вживанні терміну. Правильно чи помилково, але вислів "офіційний мультикультуралізм" вживається для позначення:

в1) офіційних, чітко сформульованих політичних заходів. Зауважте, що "політичні заходи" у множині. Віл Кимліка, провідний виразник і популяризатор мультикультуралізму у Канаді, зазначає, що політика мультикультуралізму може включати поправки до навчальних програм, підготовку з питань культурного розмаїття, гнучкі рекомендовані стилі одягу, державне фінансування етнічних фестивалів і т.д. [8:42]. Крім того, заходи у галузі мультикультуралізму можна подибати на всіх трьох рівнях влади у Канаді. І, звичайно, кожна політика може з часом змінюватися. Отже, не існує такої простої непорушної речі як "політика мультикультуралізму".

в2) обговорюваних політичних заходів, таких як пропозиція провінції Онтаріо дозволити застосування норм шаріату у медіативних провадженнях або швидко відкинута рекомендація, щоб "захист, побудований на особливостях культури", міг бути дозволений у справах, що розглядаються за кримінальним законодавством.

В3) практичної діяльності державних або напівдержавних чиновників, що віддзеркалює нечіткі уявлення про різноманітність.

Фаворитом серед критиків мультикультуралізму є справа судді з Квебеку, який виніс відповідачеві-мусульманинові м'якший вирок за неодноразові сексуальні зазіхання на одинадцятирічну дівчинку, тому що він "зберіг її незайманість", що є "важливіш у мусульманській вірі", практикуючи з нею содомію [9]. Справа цитується Бісундатом [10: 90] і Ґвином [11:197].

Як і інші "ізми", мультикультуралізм може також означати:

г) суспільні порядки. Вони можуть включати, наприклад, заяви й практичну діяльність політиків, зацікавлених у голосах в "етнічних" громадах і спільнотах. Практична діяльність цілком може бути і фізичних осіб чи організацій, як от Спілки письменників Канади, яка організувала 1994 року конференцію письменників, на яку "білих" не допустили. Критик Майкл Велпі назвав конференцію прикладом "мультикультуралізму, що перетворився на злоякісний" [12].

Нарешті, "мультикультуралізм" міг би значити:

ґ) рису характеру. Для декого він міг би означати загальну схильність радо приймати й шанувати чужі культурні норми або, принаймні, не робити про них завчасно висновків. В уяві своїх критиків "мультикультуралізм" може викликати жорстку, позбавлену почуття гумору особу, фанатично й абсурдно віддану мультикультурним "переконанням".

Відмінність між ідеологією й рисою характеру часто ігнорується. Можна було б визначити мультикультуралізм як ідеологію, що мала б містити тезу "треба радо приймати й шанувати чужі культурні норми". Утім, як і з будь-яким нормативнім принципом, цю тезу можна чи не можна прищепити чиїйсь особистості, впливаючи на повсякденну поведінку. Відмінність істотна: у багатьох нападках на релятивізм, до прикладу, він видається за теорію. Реальною мішенню, однак, цілком може бути вдача.

Очевидно, що в цьому випадку існують значні можливості для плутанини: двоє людей можуть доволі довго й докладно обговорювати мультикультуралізм, навіть не говорячи про одне й те саме. Ми побачимо у міру нашого просування вперед, що багато критичних відгуків про "офіційний мультикультуралізм" є, фактично, критикою невизначеного настрою, що поширився по всій Канаді. Центри вивчення громадської думки питають канадців про їхнє ставлення до мультикультуралізму і закінчують фіксацією відповідей на широке коло явищ. Компанія Ekos взяла 1995 року на себе клопіт запитати у канадців: "Чи вважаєте ви, що мультикультуралізм є, радше за все, ...". Сімдесят відсотків респондентів відповіли, що мультикультуралізм є для них "віддзеркаленням різноманітності в суспільстві", у той час як 25 відсотків вважали його головно "державною політикою або програмою" (цит. за [13: 27]). Отже, не можна виходити з того, що результата опитування, які прихильні до мультакультуралізму, є ознакою підтримки політики мультикультуралізму.

З тієї самої причини ми повинні обережно ставитися до результатів опитувань, у яких стверджується, що канадці проти політики мультакультуралізму. Книга Ніла Бісундата "Торгівля ілюзіями" починається розлогою цитатою зі статті у "Глоуб енд Мейл" від 1993 року. У статті повідомляється, що "більшість канадців вважають, що багатокультурна мозаїка не спрацьовує і має бути замінена культурним плавильним казаном, говориться в опублікованому вчора опитуванні. Майже 72 відсотки респондентів думають, що багаторічний образ Канади як держави громад , де кожна етнічна й расова група зберігає свою самобутність за допомогою державної політики, повинен бути замінений на американський спосіб асиміляції" [14]. Цікаво, що в той час, як Бісундат цитує дві різні новиннєві статі про одне й те саме опитування, він ігнорує єдину статтю, у якій насправді містилось конкретне запитання, що його використала компанія Decima Research. "Торонто Стар" повідомила, що "більшість – 72 відсотки – вважає, що люди мають 'пристосовуватися до системи цінностей і способу життя більшості у канадському суспільстві'" [15]. Ендрю Кардозо, визначний прибічник мультакультуралізму, спостеріг, що результат опитування можна тлумачити як протидію мультикультуралізмові, лише якщо вважати, що "політика головним чином спрямована на протидію пристосуванню, а це не так" [16: 30].

Єн Браун (Brown, Jan) з Реформістської партії скористалася тим самим сумнівним тлумаченням того самого опитування принаймні два рази [17]. Другому вживанню передувала її заява про те, що опитування, які свідчать про підтримку мультакультуралізму, "практично нічого" нам не говорять. Схоже, що об'єктивними є лише ті з них, що показують розчарування.

А як щодо відповідей на саме запитання: чи свідчать вони про гостре й щире бажання канадців асимілюватися? Нам треба бути обережними. У 1991 році уряд доручив Енгесові Райду вивчити ставлення канадців до мультакультуралізму. Результати показали, що 75 відсотків підтримали твердження: "Етнічні групи мають з усіх сил старатися розчинитися у канадському суспільстві". Проте лише 46 відсотків погодилися, що "люди, які прибувають до Канади, мають змінювати свою поведінку, аби бути більш схожими на нас".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Канадський мультикультуралізм» автора Бахов І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мультикультуралізм“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ I. Основні поняття мультикультуралізму

  • Мультикультуралізм
  • Культура

  • Межі культури

  • "Спільна" культура?

  • Розділ II. Критика мультикультуралізму кінця XX сторіччя

  • Огляд книги "Торгівля ілюзіями" Ніла Бісундата

  • "Націоналізм без стін" Ричарда Ґвина

  • Огляд книги "Хто убив канадську історію?" Джека Ґранатстайна

  • Резюме класичних праць

  • Мультикультурофобія: ретельний розгляд

  • Законсервований і монолітний мультикультуралізм

  • Аспекти політики мультикультуралізму

  • Причинно-наслідковий зв'язок в класичних працях

  • Спокусливість казки мультикультурофобії

  • Мультикультурофобія і лихо політичної коректності

  • Мультикультуралізм у парламенті, 1994-95 рік

  • Критичні відгуки Квебекського блоку про мультикультуралізм

  • Критичні відгуки Реформістської партії

  • Реакція лібералів

  • Якість парламентських дебатів

  • Мультикультуралізм у новинах ЗМІ, 1995 рік

  • Методологія

  • Вибір статей

  • Спрямованість висвітлення

  • Газета "Альберта Ріпорт" (Alberta Report)

  • Газета "Ґлоуб енд Мейл" (Globe and Mail)

  • Газета "Ванкувер Сан" (Vancouver San)

  • Газета 'Ле Девуар' (Le Devoir)

  • Розділ III. Мультикультуралізм після 11 вересня 2001 року

  • Деніел Стоффман і канадська імміграційна політика

  • Мартін Коллакотт і терористична загроза

  • Парламент Канади, 2005-2006 pp.: сумнівний тріумф мультикультуралізму

  • Мультикультуралізм у новинах ЗМІ, 2006 рік

  • Аналіз кожної газети

  • Ванкувер Сан (Vancouver Sun)

  • Ле Девуар (Le Devoir)

  • Нешнл Поуст (National Post)

  • Розділ IV. Мультикультуралізм і основні потреби суспільства

  • Цінності або зброя і в'язниці?

  • Якого суспільства ми хочемо?

  • Чого потребує це суспільство?

  • Висновок