Достоту так як Кей має цілковите розуміння мотивів власниці хіджабу, інший автор Поуст знає достеменно, чому деякі жінки носять нікаб: "Власниця нікабу не тільки викликає, вона свідомо прагне викликати 'соціальні розбіжності' з ідеологічних мотивів" [232]. Кей також висловлює свою думку після висловлювань Стро, вітаючи цю "відвертість щодо непристойності нікабу" [233]. Але Поуст надрукувала також розлогу статтю про нікаб, навівши цілу низку думок, включно з поглядом жінки з Оттави, вбраної в нікаб [235].
У Нешнл Поуст подибаєш ніде не бачену злостивість стосовно мультикультуралізму. Є поодинокі припущення, що прибічники мультикультуралізму мають схильність до залякування і насильства. Поуст стверджує, що "група зарозуміло багатокультурних інтелектуалів" "накинулась на" проізраїльського французького академіка [200], а сербського владного лідера Слободана Мілошевича змальовано "мультикультуралістським головорізом" [206.].
Нападки газети на мультикультуралізм часом переходять у відверту ксенофобію, зокрема у колонках Джорджа Джонаса. Джонас вимагає негативного ставлення не до іммігрантів як таких, а лише до іммігрантів останніх десятиріч, фактично приблизно відтоді, як Канада скасувала расові критерії для імміграції: "Останні 30 років ознаменувались появою нової породи іммігрантів. Новий іммігрант є загарбником" [205]; "ця порода прибульця більше не прагне просто пристосуватися і досягти успіху. Завойовник, а не поселенець" [218].
У яскравій демонстрації слизької теми Джонас пов'язує багатокультурну поступливість у питанні тюрбанів і кирпанів зі злочином 11 вересня. "Новий іммігрант здавався готовим до того, щоб поділяти багатства Заходу, але не його цінності.
У багатьох відношеннях він був схожим на загарбника більше, ніж на поселенця або біженця. Замість докладати зусилля для уподібнення, загарбник вимагав змін у культурі країни перебування. Він закликав суспільство піти назустріч його мовним і релігійним вимогам". Ну і дурнями ж ми були, коли поступились. "Але пристосування тільки збільшують і розширюють вимоги. Вимоги щодо особливого характеру культурних товарів та послуг невдовзі були підкріплені відкрито висловлюваними настроями нелояльності ... їхнє 'інакодумство' закінчилося погрозами, фетвами, політичними вбивствами і, зрештою, масовими вбивствами в американських і європейських містах" [203]. Оце-το так: суцільна лінія від тюрбанів до тероризму!
А хто, для Джонаса, є гарними іммігрантами? Під час холодної війни, пише він, "колишні громадяни ворожих комуністичних країн часто знаходили притулок у Північній Америці. Ці но во прибульці різної етнічної та релігійної приналежності, від Східної Європи до В'єтнаму, так само підгримували цінності й інтереси країн, які їх прийняли, як і громадяни за народженням західного походження. Мало хто з американців виступав проти антиамериканських вибриків Фіделя Кастро рішучіше за кубинську спільноту у Флориді" [203]. Це показова заява. Членів кубинської громади у Маямі часто звинувачували у терористичних актах, включно із знищенням 1976 року кубинського пасажирського літака, коли загинули сімдесят три людини. Із цього можна зробити висновок, що Джонас не заперечує проти участі іммігрантів у конфліктах на своїй батьківщині, ні навіть проти тероризму як такого за умови, що така участь має на меті політичні цілі, з якими він, як виявляється, згоден.
Висновок
Не можна не бути враженим контрастом у висвітленні мультикультуралізму у парламенті в ЗМІ 2005-6 і 2006 років, що їх ми розглянули в цьому розділі. Хоча є і позитивне висвітлення мультикультуралізму у ЗМІ, негативне висвітлення продовжує переважати. Цей стан справ, ймовірно, віддзеркалює один із двох чинників: а) нападки ЗМІ на мультикультуралізм справляють незначний вплив на громадську думку; або б) існує джерело громадської думки, "доступне" для кожної партії, що готова і бажає погромити мультикультуралізм, але яке жодна федеральна партія не мобілізувала станом на 2006 рік. За умови, що пункт а) відповідає дійсності, ми знову стикаємося з неспроможністю теми мультикультурофобії міцно закріпитися серед канадської громадськості. Але якби пункт б) був правильним, не можна було б очікувати, що риторичного перемир'я у парламенті щодо мультикультуралізму вистачить надовго.
Розділ IV. Мультикультуралізм і основні потреби суспільства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Канадський мультикультуралізм» автора Бахов І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нешнл Поуст (National Post)“ на сторінці 2. Приємного читання.
