Мультикультуралізм у новинах ЗМІ, 2006 рік

Канадський мультикультуралізм

Зрозуміло, що суспільство, яке "не може відмовити", заохочує меншини висувати безглузді вимоги на кшталт засуджених класичними авторами і культивує у більшості почуття образи. "Потураючи забаганкам етнічних меншин іноземного походження", каже Калгарі Сан, мультикультуралізм "побільшив вдома число приводів для розколу" [93]. Проблема в тому, що ми повинні завжди поступатися й мінятися, у той час як для них це необов'язково: ми потерпаємо від "односторонньої терпимості" [170]; більшість, "поступка за поступкою, увесь час відступає, коли стикається з вимогами певних спільнот" [178].

Ненависть більшості

Ґвин і Ґранатстайн стверджують, зокрема, що мультикультуралізм заохочує ненависть канадської більшості, сприяє занепадові культури цієї більшості і знищенню історії.

У тому самому дусі стаття у Калгарі Сан вважає, що "ліберальний жаргон", "ідеологічний інструмент мультикультуралізму", відмахується від англосаксонської реальності – англоканадської нації" і прагне "позбавити Канаду традиційної історії" [93]. Під владою мультикультуралізму, пише у Нешнл Поуст історик Майкл Блисс, "історія і традиція втрачають своє значення, окрім як літопис поганих старих часів" [207]. "Мовчазна більшість", скаржаться у колонці коментатора в Ле Девуар, вважається "мерзенною, загрозливою і нетерпимою" [170].

Пригадуючи лемент Ґвина, в іншій статті в Ле Девуар зазначається, що "канадці старого гарту почуваються абсолютно безсилими, зіткнувшись із повільним розпадом своєї культури", оскільки "їхні громади дедалі більше заповнюються різними етнічними групами, яких вони не розуміють" [180].

Політична коректність і культоподібна відданість

Нарешті, як і класики, ЗМІ у 2006 році постійно журяться через мета-біди мультикультуралізму, тих його аспектів, які не дають нам навіть обговорити цю тему. Можна знайти декілька варіантів тверджень про те, що "кожен, хто відкрито сумнівався в доцільності мультикультуралізму, потребував відваги, бо ризикував бути затаврованим як реакціонер у 'прогресивній' Канаді" [104], або "будь-яка критика меншин вважається табуйованою" [219]. Один автор Ле Девуар доходить до того, що прирівнює підтримку мультикультуралізму до "ідеологічного тероризму" [172].

Такі епітети супроводжуються різними згадуваннями "священної природи мультикультуралізму" [108], "мультикультуралістичної віри" [172] і тому подібного. Після арештів, пов'язаних із терористичним актом у Торонто, Калгарі Сан сердиться, що "канадські полісмени й політики стали навколішки перед вівтарем політичної коректності і офіційного мультикультуралізму у ритуалі, так само передбачуваному, що й римо-католицька латинська меса" [102].

Але, само собою, кожен рабський культ потребує свого Елмера Ґентрі. (Елмер Ґентрі (англ. Elmer Gantry) – герой роману Сінклера Льюїса, а потім і його екранізації 1960 року, комівояжера, який почав проповідувати євангелізм, непогано на цьому заробляючи.)

Нагадуючи Бісундатове зауваження, що мультикультуралізм є "священною коровою для багатьох і дійною коровою для небагатьох" [12, 6], різноманітні нові статті пояснюють, що деякі прибічники мультикультуралізму просто корумповані: "етнічними баронами і отримувачами субсидій" [168], наприклад, або "заможними адвокатами" [170].

Якщо ви прочитали цю книгу від початку до кінця, вас може здивувати те, що автори все ще можуть стверджувати, що критикувати мультикультуралізм у Канаді важко. Таке твердження вимагає поєднання втрати пам'яті про попередні дискусії і такої самої загадкової несвідомості, яка дозволяє улюбленцеві ЗМІ Бісундатові прирівнювати себе до приглушених голосів ГУЛАГу.

Так, ми бачимо, як автор Ле Девуар нарікає, що "прогресивні священики" нової мультикультуралістичної "релігії" монополізують "увесь простір публічної дискусії", ... у кінці довгої шпальти у найбільш авторитетній і впливовій газеті Квебеку [172]. Чи він хоча б невиразно усвідомлював, що сам факт існування його шпальти спростовував його тезу?

Відлуння тем 1995 року

Окрім повторень і наслідувань чотирьох класиків, різні теми, що звучали у ЗМІ 1995 року, зустрічаємо і в газетах 2006 року. І знову багатокультурна дійсність часто оцінюється як успішна і сповнена життя. Ванкувер Сан вихваляє яскраву, багатокультурну мозаїку міста; [266], а ЕІешнл Поуст підносить Торонто як "багатокультурний шедевр" [227].

Навіть автори Ле Девуар вочевидь хочуть, аби Монреаль був "великим багато культурним містом" [167]. Як і 1995 року, ЗМІ 2006 року скаржаться на багатокультурне окозамилювання. Ванкувер Сан викриває особливо яскравий приклад мультикультуралізму у потьомкінському стилі: "Службовців муніципалітету Ванкуверу, які явно належали до меншин, попросили залишити свої звичайні робочі місця і перейти на більш помітні, коли федеральний міністр праці нещодавно знайомився з муніципалітетом, напевне, аби міські службовці виглядали більш расово різноманітними" [272.].

На багатокультурну дійсність знову посилаються як на нормативну базу, виходячи з якої оцінюють інші явища, і ця практика залишається вищою мірою мінливою і гнучкою: рішення парламенту про визнання Квебеку "нацією" є або "демонтажем" [280] або "підтримкою" [279.] багатокультурної демократії Канади. Консервативніша Нешнл Поуст посилається на багатокультурну дійсність як на норму лише аби виступити проти прав гомосексуалістів [321].

Усі ЗМІ 2006 року згадують багатокультурну дійсність як виробничий актив або як вирішальний чинник у маркетингових стратегіях. Останні з'являються у різноманітних сферах: ми читали про "багатокультурний лейкопластир" [208], "багатокультурні змивні фломастери тілесного кольору", які "відповідають структурі Канади, якою вона є сьогодні" [94], вторгнення любовних книг у світи міської, окультної, гомосексуальної, лесбійської і багатокультурної романтики" [201] і діяльність, спрямована на те, щоб казино Ванкувера "віддзеркалювало багатокультурний склад міста" [271].

Менш помітні сфери ділової активності також не відстають: "організовані злочинні угруповання дедалі більше віддзеркалюють багатокультурне суспільство Канади, нехтуючи етнічними зв'язками, які, зазвичай, характеризували їх" [228]. Є також разова згадка про багатокультурну дійсність як про економічну відповідальність. Канада вразлива перед промисловим шпигунством почасти тому, що вона є "багатокультурним суспільством" [230], а погане знання англійської мови, як усної, так і письмової, значною мірою підриває нашу економіку" [260].

Нарешті, як і у 1995 році, кінець 2006 року став свідком цілого потоку статей про стан з Різдвом у багатокультурному суспільстві. Деякі вважають вагання канадців у тому, щоб побажати одне одному "щасливого Різдва" аргументом на користь того, що ми повинні "офіційно оголосити експеримент з мультикультуралізмом у Канаді закінченим" [236]. Інші доводять, що "справжній мультикультуралізм ... орієнтований не на те, щоб забирати у людей якісь речі, а на ставлення до кожного із взаємною повагою і доброю волею – включно з Різдвом" [109], а стаття у Ванкувер Сан навіть стверджує, що "Санта Клаус сам багато- культурний, тому що він є поєднанням національних традицій і впливів" [281].

Ми розглянули різноманітні послідовності між висвітленням у пресі 2006 року і тим, що писалося про мультикультуралізм раніше. Але 2006 рік став також свідком посилення уваги до окремих тем. Однією з них несподівано стала безпека. Арешти у Торонто є головною подією у цьому відношенні. Іншу тему можна було б назвати релігійним вбранням. Отримало значне висвітлення березневого 2006 року рішення Верховного суду, яке дозволило квебекському хлопцеві-сикху ходити до школи зі своїм кирпаном, або ритуальним кинджалом.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Канадський мультикультуралізм» автора Бахов І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мультикультуралізм у новинах ЗМІ, 2006 рік“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ I. Основні поняття мультикультуралізму

  • Мультикультуралізм

  • Культура

  • Межі культури

  • "Спільна" культура?

  • Розділ II. Критика мультикультуралізму кінця XX сторіччя

  • Огляд книги "Торгівля ілюзіями" Ніла Бісундата

  • "Націоналізм без стін" Ричарда Ґвина

  • Огляд книги "Хто убив канадську історію?" Джека Ґранатстайна

  • Резюме класичних праць

  • Мультикультурофобія: ретельний розгляд

  • Законсервований і монолітний мультикультуралізм

  • Аспекти політики мультикультуралізму

  • Причинно-наслідковий зв'язок в класичних працях

  • Спокусливість казки мультикультурофобії

  • Мультикультурофобія і лихо політичної коректності

  • Мультикультуралізм у парламенті, 1994-95 рік

  • Критичні відгуки Квебекського блоку про мультикультуралізм

  • Критичні відгуки Реформістської партії

  • Реакція лібералів

  • Якість парламентських дебатів

  • Мультикультуралізм у новинах ЗМІ, 1995 рік

  • Методологія

  • Вибір статей

  • Спрямованість висвітлення

  • Газета "Альберта Ріпорт" (Alberta Report)

  • Газета "Ґлоуб енд Мейл" (Globe and Mail)

  • Газета "Ванкувер Сан" (Vancouver San)

  • Газета 'Ле Девуар' (Le Devoir)

  • Розділ III. Мультикультуралізм після 11 вересня 2001 року

  • Деніел Стоффман і канадська імміграційна політика

  • Мартін Коллакотт і терористична загроза

  • Парламент Канади, 2005-2006 pp.: сумнівний тріумф мультикультуралізму

  • Мультикультуралізм у новинах ЗМІ, 2006 рік
  • Аналіз кожної газети

  • Ванкувер Сан (Vancouver Sun)

  • Ле Девуар (Le Devoir)

  • Нешнл Поуст (National Post)

  • Розділ IV. Мультикультуралізм і основні потреби суспільства

  • Цінності або зброя і в'язниці?

  • Якого суспільства ми хочемо?

  • Чого потребує це суспільство?

  • Висновок