Газета 'Ле Девуар' (Le Devoir)

Канадський мультикультуралізм

У маніфесті Руху заявляється, що ті, які проголосували на референдумі "проти", "ясно оголосили себе ворогами квебекського народу, і відтепер ми будемо ставитися до відповідно". А це вже, здається, голоси поміркованості і стриманості: Ле Девуар запевняє нас, що рух "буде ретельно добирати своїх членів", аби уникнути будь-яких "крайнощів" [164].

З іншого боку, автор-публіцист висловлює думку, що "націоналізм КП повинен ще повністю включити не франкомовних громадян до свого уявлення про квебекську націю ... "інші" надто рідко вважаються органічним елементом колективної квебекської самобутності" [164]. Інші висловлюють оптимізм, що квебекці чудово зуміють продовжити зміцнення "багаторасової і багатокультурної співпраці", яку зірвав перебіг референдуму [162], а також розвиток "справжнього космополітизму" суспільства [163].

На розгортання цієї драми справив вражаючий вплив один з класичних авторів. Книга Бісундата з'явилася французькою мовою на початку 1995 року з передмовою, написаною ніким іншим як членом правління Ле Девуар Лізою Бісонет. Ле Девуар дала книзі хвальну рецензію, проголосивши Бісундата людиною, яка хоробро кинула виклик "інтелектуальній тиранії, яка нині панує в Канаді".

Оскільки Квебек не засвоїв мультикультуралізму, рецензент зауважив, що можна було б подумати, що книга не має ніякого стосунку до квебекців. Але "не будемо себе дурити", тому що навіть у Квебеку "культурні спільноти" залишаються прихильними до мультикультуралізму [154]. А тому Бісундат раптово став авторитетом щодо чужих справ за межами Квебеку, регулярно цитованим у Ле Девуар.

На фатальній прес-конференції, коли він пішов у наступ на політику мультикультуралізму, Бернар Ландрі згадав "незвичайну назву" книги Бісундата, аби заявити, що "ми не хочемо продавати іммігрантам ілюзії". Він продовжив критикувати федеральний уряд за витрачання 25 мільйонів доларів на рік на такі речі як етнічні "фестивалі" [144], саме таке враження про федеральний мультикультуралізм кожен міг би легко отримати від книги Бісундата, але не від будь-якого дослідження існуючих багатокультурних програм. Джек Джедвеб, керівник Канадського єврейського конгресу у Квебеку, застеріг Ландрі, що він неправильно зрозумів федеральний мультикультуралізм [146].

Але Ландрі не слухав. Можливо, його спокусив перебільшений Бісундатом контраст між квебекською і й канадською культурною політикою. Канада, твердить Бісундат, являє собою "корабель, що бореться з вітрами, які вриваються й прокладають собі шлях через наші доведені до безладу каюти із заблудлими пасажирами, що тиняються без мети ... Одна каюта, однак, примудрилася задраїтися й привести себе до ладу" [12, 196]. Цією каютою був, звичайно, Квебек: "В англійській Канаді панівним настроєм, здається, було 'Ми раді кожному – приходьте такими як є, і робіть, що хочете'. У суспільства було мало сподівань, окрім дотримання головного – верховенства права. Квебек, однак, був більш вимогливим. Панівним настроєм було 'Ми раді кожному – приходьте такими як є, але будьте готові знаходити спільну мову з франкомовним суспільством'" [12, 197].

Контраст був ще більш втішний і приємний, оскільки Бісундат довів свою прихильність до "культурного проекту" Квебеку, переїхавши до Монреалю: цей "розсудливий квебекець", писала редактор Ле Девуар Ліза Бісонет, захотів зробити свою нову країну своїм домом, а свою колишню – "якимсь іншим місцем". Але "канадська доктрина відмовила йому в такому рішучому розриві". Квебек, навпаки, "запропонував іммігрантові залишити свою шкаралупу ['coquille'] відмінностей і зазнати ризиків справжньої рівності" [9].

Бісундатів разючий контраст між квебекською і канадською політикою регулярно повторюється у Ле Девуар. Є "жахлива суперечність між квебекською і канадською моделями інтеграції іммігрантів", заявляє Бісонет у передовій статті Ле Девуар, "у той час, як перша ґрунтується на інтеграції, друга – на 'мультикультуралізм!', на посиленні культурних і етнічних відмінностей" [161].

Далі вона переходить до того, що квебекська модель існує "значною мірою в теорії", у той час як канадська модель фактично "визначає практику". Але справжній контраст був не між теорією та практикою, а між глибоким знанням нею важкої і неприємної дійсності Квебеку та її прикрою довірою до оманливої карикатури на канадську ситуацію.

Якби квебекські націоналісти менше довіряли цій карикатурі, вони б знали, що між канадською і квебекською політикою мало практичної різниці. Коментуючи прес-конференцію Ландрі, Бісонет писала: "Насправді, Квебек також "субсидує відмінності", зокрема за допомогою навчання недержавним мовам.

Але державні кошти здебільшого йдуть на діяльність, яка намагається зблизити культури, а не зберігати їх фактично незмінними" [145]. Якби вона зрозуміла, що канадська політика не прагне підтримувати "незмінність" культур, що це твердження є віддзеркаленням примітивної філософії, яку Бісундат несправедливо приписав політиці, вона б визнала, що як квебекський, так і канадський уряди здійснювали мінливу сукупність політичних заходів, сприяючи як інтеграції, так і збереженню мов.

Один критик мультикультуралізму зазначає, що протидія Квебеку федеральній політиці не "завадила квебекському урядові розробити й ухвалити програми, які відповідали заходам, вжитим Оттавою під маркою мультикультуралізму. Насправді, як стверджував [квебекський прем'єр Роберт] Бураса, Квебек уже рухався в цьому напрямку ще до того, як Оттава оголосила про свою нову політику, і подальше розгортання програм Квебеку достоту слідувало за програмами Оттави" [61, 130].

Близькі аналогії між квебекською і канадською політикою говорять про те, що критика Ландрі мультикультуралізму була просто непотрібною. Після цих коментарів вивільнилися такі рушійні сили, які скидалися на те, що теоретики міжнародних відносин називають "дзеркальною" ситуацією, в якій супротивні сторони тлумачать дії одна одної у найгіршому світлі, водночас доброзичливо оцінюючи власні дії [5].

Це може бути посилене самою двозначністю терміну "мультикультуралізм". Для квебекських націоналістів термін означав політику, нав'язану їм ненависним Трюдо, яка "посилювала відмінності" і сприяла балканізації. Виходячи з цієї точки зору, можна було легко збентежитися від того, що меншини у Квебеку надали мультикультуралізмові таку підтримку.

Але для квебекських меншин "мультикультуралізм", цілком можливо, означав стан відкритості, гласності і взаємної поваги. З цієї точки зору можна було легко збентежитися від того, що прихильники суверенітету ставили мультикультуралізм під сумнів.

Проте, враховуючи, що, як очікувалося, групи меншин у будь-якім разі проголосують "проти", чи не вплинув справді спалах мультикультурофобії на результат референдуму? Звичайно, цього ми ніколи не знатимемо, але остаточна різниця у поданих голосах була дуже незначною, і, можливо, суперечлива ситуація змусила домагатися з'явлення виборців від організацій меншин.

Якщо це так, то для прихильників квебекського суверенітету в усьому цьому є гіркий урок. Вони хотіли спекатися Канади, але їхнє власне незнання Канади послабило їхній проект. Мультикультуралізм був чужою політикою – "англійської" Канади, Трюдо. Замість вивчити й обміркувати політику, вони погодилися з її зображенням Бісундатом. В цьому вони не були одинокі, як ми бачили, але могли сплатити більшу за інших ціну. Знайшовши того, кого вони вважали надійним порадником у чужинських методах "англійської" Канади, порадником, до того ж, який тішив їхнє самолюбство, вони не бачили потреби у подальшому вивченні питання.

Висновок

ЗМІ 1995 року, досліджені у рамках цього розділу, демонструють загальну підтримку багато чого, пов'язаного з мультикультуралізмом, укупі із сильною тривогою за сам мультикультуралізм. Вираження цієї тривоги часто повторюють класичні теми: знищення англійської Канади, небезпека релятивізму, брак "меж" у мультикультуралізму, наявність у ньому приводів для розколу і загроза, яку являє собою єдинокровна сестра мультикультуралізму – політична коректність. Один класичний приклад мультикультурофобії також справив вплив у несподіваний момент – квебекський референдум. Бісундатова книга Торгівля ілюзіями продала ілюзію: оманливий уявний образ самого мультикультуралізму. Серед найпалкіших покупців цієї ілюзії були прибічники квебекського суверенітету. Незалежно від того, чи вони це зрозуміли, у них були підстави гірко пожалкувати про своє придбання.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Канадський мультикультуралізм» автора Бахов І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Газета 'Ле Девуар' (Le Devoir)“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ I. Основні поняття мультикультуралізму

  • Мультикультуралізм

  • Культура

  • Межі культури

  • "Спільна" культура?

  • Розділ II. Критика мультикультуралізму кінця XX сторіччя

  • Огляд книги "Торгівля ілюзіями" Ніла Бісундата

  • "Націоналізм без стін" Ричарда Ґвина

  • Огляд книги "Хто убив канадську історію?" Джека Ґранатстайна

  • Резюме класичних праць

  • Мультикультурофобія: ретельний розгляд

  • Законсервований і монолітний мультикультуралізм

  • Аспекти політики мультикультуралізму

  • Причинно-наслідковий зв'язок в класичних працях

  • Спокусливість казки мультикультурофобії

  • Мультикультурофобія і лихо політичної коректності

  • Мультикультуралізм у парламенті, 1994-95 рік

  • Критичні відгуки Квебекського блоку про мультикультуралізм

  • Критичні відгуки Реформістської партії

  • Реакція лібералів

  • Якість парламентських дебатів

  • Мультикультуралізм у новинах ЗМІ, 1995 рік

  • Методологія

  • Вибір статей

  • Спрямованість висвітлення

  • Газета "Альберта Ріпорт" (Alberta Report)

  • Газета "Ґлоуб енд Мейл" (Globe and Mail)

  • Газета "Ванкувер Сан" (Vancouver San)

  • Газета 'Ле Девуар' (Le Devoir)
  • Розділ III. Мультикультуралізм після 11 вересня 2001 року

  • Деніел Стоффман і канадська імміграційна політика

  • Мартін Коллакотт і терористична загроза

  • Парламент Канади, 2005-2006 pp.: сумнівний тріумф мультикультуралізму

  • Мультикультуралізм у новинах ЗМІ, 2006 рік

  • Аналіз кожної газети

  • Ванкувер Сан (Vancouver Sun)

  • Ле Девуар (Le Devoir)

  • Нешнл Поуст (National Post)

  • Розділ IV. Мультикультуралізм і основні потреби суспільства

  • Цінності або зброя і в'язниці?

  • Якого суспільства ми хочемо?

  • Чого потребує це суспільство?

  • Висновок