У нас є й друга роль. Ми перебуваємо у дуже привілейованому становищі. Ми перебуваємо посеред інформаційного потоку і маємо доступ до ресурсів, інформації та знань, які мало хто з канадців має. Це покладає на нас обов'язок, обов'язок вести роз'яснювальну роботу, а не просто потурати тим речам, які мають скороминуще або безпосереднє значення. Ми повинні оцінювати проблеми. Ми повинні вивчати їх. Ми повинні досліджувати їх. Ми повинні виступати у цій Палаті у дебатах з аргументами, що спираються на факти і пропонувати на розгляд рішення, яке поліпшить життя людей. (31 жовтня 1994 р ).
Замість аргументів, в основі яких лежать факти, скаржаться ліберали, реформісти "дозволяють переважати особистим почуттям" (Шила Файнстоун, 5 квітня 1995 р.) і розносять "міфи", міфи, незрідка запозичені з книги Бісундата, на думку члена парламенту Стена Дроміскі (5 квітня 1995 р.).
Втім, у тому, як реформісти й ліберали зображують себе поборниками, відповідно, популізму й відповідального уряду, відчувається деякий парадокс. Усі факти говорять про те, що свого часу позиція лібералів була найближчою за всіх до позиції "пересічних канадців". Член парламенту від Реформістської партії Джен Браун полюбляла посилатися на дослідження, виконане 1991 року на замовлення уряду фірмою Енгеса Райда, що проводить опитування громадської думки, яке "свідчить про те, що програма мультикультуралізму не тільки провалилась, але й що канадці виступають проти неї" (4 квітня 1995 р ), і що "респонденти не вважають завданням уряду викорінення расизму" (3 жовтня 1994 р.).
Дослідження, насправді, з'ясувало цілком протилежне: 62-відсоткову підтримку політики і 24-відсоткове заперечення (Angus Reid 1991). До того ж найбільшою підтримкою користувалися саме ті елементи політики, яким зараз ліберали надавали особливого значення: 85 відсотків підтримували таку мету як "сприяння рівності між усіма канадцями, незалежно від расового або етнічного походження". Дві третини підтримували "забезпечення того, щоб організації та установи відображали й поважали культурну й расову різноманітність канадців", у той час як 73 відсотки визнавали, що політика мультикультуралізму має "допомагати канадцям, які є іммігрантами, набувати знань і навичок, яких вони потребують для інтеграції у канадське суспільство".
Аспекти політики мультикультуралізму, що їх ліберали применшували, як от "сприяння етнічним і релігійним меншинам у збереженні їхніх культурних спадщин у Канаді" і "фінансування фестивалів і урочистих заходів", отримали найнижчий рівень підтримки (58 відсотків). Результати опитування, таким чином, означають, що саме позиція лібералів, а не реформістів, була найближчою до суспільних настроїв.
Якість парламентських дебатів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Канадський мультикультуралізм» автора Бахов І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Реакція лібералів“ на сторінці 2. Приємного читання.
