Втім, окрім зміни у фінансуванні була також зміна у практичному значенні різноманітних ініціатив у сфері політики. З поширенням 1985 року урядової програми позитивної дискримінації на видимі меншини [113] і подальшим ухваленням самого Закону про мультикультуралізм, федеральні "заходи" з мультикультуралізму поширилися з одного невеличкого відомства на уряд у цілому. Закон чітко дає зрозуміти, що мультикультуралізм стосується всіх урядових міністерств і відомств. Так, переважна частина щорічного звіту про застосування закону складається з огляду заходів, вжитих усім урядом.
У Звіті за 1997-8 рік, наприклад, зазначено, що:
• Відомство з проведення виборів випускає і розсилає інформацію багатьма мовами для заохочення канадських громадян зробити внесок у вибір своїх політичних представників;
• Чиновники Комісії з питань державної служби зустрічаються з "організаціями громад меншин для пояснення програм набору кадрів і порядку розгляду заяв та збирають відгуки і побажання";
• Оскільки "різноманітність є чинником згуртованості канадського суспільства", Міністерство статистики Канади працює над "попереднім комплексом заходів щодо соціальної згуртованості";
Корпорація Канади з іпотечного будівництва фінансує дослідження зв'язків між житловим будівництвом, мікрорайонами і соціальними структурами серед видимих іммігрантів у столичних Торонто і Монреалі" (Canadian Heritage 1999).. Додатковим чинником у розширенні впливу політики мультикультуралізму було набуття чинності Хартією прав і свобод, включно з розділом 27, який закликає "тлумачити Хартію у спосіб, сумісний зі збереженням і побільшенням багатокультурної спадщини Канади".
Хоча в політиці мультикультуралізму були додаткові поправки, розробка політики, що мали б визнати класики, мала місце до публікації їхніх праць.
Попри зміщення акценту у 1996 році існує загальна послідовність і наступність між завданнями політики, розробленими протягом 1980-х років, і тими, які проголошені сьогодні. Щорічний звіт про застосування Закону про мультикультуралізм за 2004-5 рік містить такі поточні пріоритети політики мультикультуралізму: "сприяння міжкультурному порозумінню", "боротьба з расизмом і дискримінацією", "участь у громадянському житті" і "краще віддзеркалення канадськими інституціями канадської етнокультурної різноманітності".
Я не можу знайти жодного такого визнання. Бісундат, наприклад, закінчує свою книгу "Торгівля ілюзіями" заявою про те, що видаткам на мультикультуралізм "можна було знайти набагато краще використання, ніж будівництво громадських будинків і соціальних об'єктів для специфічних, етнічно визначених груп. Основна частина коштів мала би бути асигнована, натомість, на боротьбу з расизмом.
З метою забезпечення порозуміння і суспільної інтеграції, прагнучи послабити расизм шляхом знайомлення канадців з іншими канадцями, уряд має зосередитися на фінансуванні шкільних або соціально- орієнтованих програм, що роблять дітей більш чуйними одне до одного, підкреслюючи не відмінності, які роз'єднують їх, а подібності, які їх об'єднують" [12, 223].
Навряд чи це було принципово новою пропозицією: комісія Спайсера вже рекомендувала 1991 року, щоб "фінансування за рахунок федерального уряду мультикультурної діяльності, іншої, ніж та, яка слугує орієнтації іммігрантів, послабленню расової дискримінації та сприянню рівності, має бути скасоване, а заощаджені державні кошти використані у цих сферах.
Головною метою мультикультуралізму має бути запрошення усіх канадців до більшості, що формується, – і таким чином заохочення справжньої поваги до різноманітності культур". Далі у доповіді Спайсера, однак, сказано: "За останні роки Міністерство мультикультуралізму насправді значно просунулося в цьому напрямку.
Основна частина його бюджету йде на те, аби допомогти новим канадцям і спільнотам меншин відігравати активну роль у канадському суспільстві, а також сприяти більш гармонійним міжрасовим стосункам і міжкультурному порозумінню. Але цей новий напрямок міністерства не був пояснений народові Канади, який вважає, що його діяльність сприяє чварам між канадцями і робить це за рахунок платників податків" [26, III.5]. Хоча він і давній супротивник політики мультикультуралізму, Спайсер був готовий визнати розрив між фактичною політикою та її сприйняттям громадянами. Жоден із чотирьох класиків не був готовий його в цьому наслідувати.
Аспекти політики мультикультуралізму
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Канадський мультикультуралізм» автора Бахов І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Законсервований і монолітний мультикультуралізм“ на сторінці 2. Приємного читання.
