РОЗДІЛ 9. ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

Таким чином, одним з основних шляхів розв'язання визначених проблем може бути надання населенню країни адекватної сьогоденню освіти, як загальної, так і спеціальної: адаптація до ІС через знання.

Інформаційна безпека держави, як складова національної безпеки, визначається складною взаємодією багатьох факторів, серед яких провідне місце займає "фактор людини". Людина є основним носієм і користувачем інформації, вона ж є основним суб'єктом і об'єктом інформаційної боротьби.

Тому в інформаційному світі рівень захищеності інформаційного простору держави значною мірою залежить:

- від рівня обізнаності її населення з проблемами інформаційної безпеки особистості, суспільства і держави;

- від рівня спеціальної підготовки державного і військового керівництва, особового складу ЗС та інших силових міністерств і відомств;

- від наявності й рівня фахової підготовки військових і цивільних фахівців відповідних структур інформаційної безпеки, які проводять постійний моніторинг інформаційного простору та здатні на адекватні дії для його захисту. Таким чином, є актуальною проблема формування відповідної системи (узгоджених систем) підготовки зазначених категорій, зокрема системи підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки.

Система підготовки фахівців з вищою освітою базується на певних науково-педагогічних школах, які функціонують в тих чи інших вищих навчальних закладах з відповідною навчально-матеріальною базою, інфраструктурою для забезпечення повсякденної діяльності тощо. Для створення науково-педагогічних шкіл певної спрямованості, як свідчить досвід, необхідно 10-15 і більше років. Для часткової зміни їх завдань у межах традиційної спрямованості, розгортання і введення в навчальний процес нових навчальних комплектів техніки, формування контингенту студентів (слухачів) необхідно 8-4 роки.

Таким чином, система підготовки фахівців є досить консервативною, має певну інерцію, що необхідно враховувати під час проведення реформування системи вищої освіти загалом, в тому числі системи підготовки фахівців ІБ, відповідно до цілей і завдань євроінтеграції України у сфері вищої освіти в контексті Болонського процесу, та переходу на нові Переліки напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра і магістра, що передбачено на 2009-2012 роки. Враховуючи на те, що підготовка фахівців з вищою освітою у галузі ІБ взагалі була розпочата тільки у 1997 році, є найбільш новою і водночас найбільш динамічною за об'єктом діяльності, актуальність розвитку системи підготовки фахівців ІБ є ще більш актуальною.

Проведення порівняльного аналізу систем підготовки фахівців ІБ не може бути повним без врахування, крім підготовки суто цивільних фахівців, дещо специфічних систем підготовки фахівців ІБ для силових міністерств і відомств, які були створені першими і зберігають координуючу роль у загальній системі. Досвід показує, що обидві категорії фахівців мають переважно споріднену за змістом підготовку і реалізують себе на споріднених об'єктах діяльності.

Для порівняльного аналізу визначимо декілька складових можливої структури системи підготовки фахівців ІБ:

- підготовка фахівців у галузі інформаційної безпеки (як для виявлення і нейтралізації інформаційно-технічних загроз інфосфері машинно-технічних систем, іншим об'єктам інформаційної інфраструктури країни, так і загроз в гуманітарній сфері);

- підготовка фахівців для структур інформаційної безпеки та інформаційної боротьби збройних сил та деяких інших міністерств і відомств;

- спеціальна підготовка (перепідготовка, підвищення кваліфікації) з питань інформаційної безпеки органів державного (військового, корпоративного) управління визначених країн;

- загальна підготовка населення країни (адаптація до умов життя у інформаційному суспільстві).

В Україні на основі значних власних потенційних можливостей за останні роки також створена відповідна система, підготовка фахівців приведена до державних і, певною мірою, до міжнародних стандартів.

Підготовка фахівців ІБ була розпочата відповідно до спільного наказу Державної служби України з питань технічного захисту інформації та Міністерства освіти України від 28 грудня 1995 р. № 66/358 "Про співробітництво між Міністерством освіти України і Державною службою України з питань технічного захисту інформації".

До "Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями", який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. № 507, було внесено напрям 1701 "Інформаційна безпека" у складі п'яти спеціальностей.

З 2007 року і до сьогодні, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 р. № 1719 "Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра" система підготовки фахівців з інформаційної безпеки в Україні включає:

- групу стандартів системи вищої освіти (ССВО) галузі знань 1701

"Інформаційна безпека" (напрями: безпека інформаційних і комунікаційних систем; системи технічного захисту інформації; управління інформаційною безпекою);