РОЗДІЛ 7. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

- вести облікову та іншу, визначену законодавством, документацію щодо своїх телекомунікаційних мереж та взаємоз'єднання з іншими телекомунікаційними мережами (п. 12);

- вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами (п. 17);

- за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів та їх захист від несанкціонованого доступу (ч. 4);

- у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення (ч. 4).

Важливими в контексті питання, що розглядається, на нашу думку, є положення щодо відповідальності операторів, провайдерів телекомунікаційних послуг (зокрема й послуг доступу до та використання мережі Інтернет). Однак, відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону, оператори, провайдери телекомунікацій не несуть відповідальності за зміст інформації, що передається їх мережами.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Закону, персонал оператора, провайдера телекомунікацій несе відповідальність за порушення вимог законодавства України щодо збереження таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, а також інформації з обмеженим доступом щодо організації та функціонування телекомунікаційних мереж в інтересах національної безпеки, оборони та охорони правопорядку.

Також Законом передбачено відповідні нормативні положення щодо порядку адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет (ст. 56), міжнародне співробітництво та взаємодію у сфері телекомунікацій (статті 72-74).

Адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою недержавною організацією (утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів

Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог) та включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену ІІА в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет.

На завершення викладеного необхідно звернути увагу на відповідні положення ст. 75 Закону України "Про телекомунікації", якими передбачено відповідальність за порушення законодавства про телекомунікації.

Зокрема, особи, які винні у порушенні законодавства про телекомунікації, притягуються до цивільної, адміністративної, кримінальної відповідальності відповідно до передбаченого законом порядку. Прибуток, отриманий оператором, провайдером телекомунікацій внаслідок діяльності без повідомлення НКРЗ та/або ліцензії, порушення встановлених НКРЗ тарифів, вилучається в судовому порядку і спрямовується до Державного бюджету України.

Закон України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" від 31 травня 2005 р. № 2594-ІУ (далі - Закон) регулює відносини у сфері захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах.

Зокрема, об'єктами захисту в таких системах відповідно до Закону є інформація, що обробляється, та програмне забезпечення, яке призначене для обробки цієї інформації (ст. 2 Закону).

Суб'єктами відносин, пов'язаних із захистом інформації в системах, ст. З Закону визначає: власників інформації та інформаційно-телекомунікаційних систем, користувачів інформації та систем, а також уповноважений орган у сфері захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах.

У Законі зазначено, що порядок доступу до інформації визначається власником інформації. Порядок доступу до інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, перелік користувачів та їх повноваження щодо цієї інформації визначаються законодавством України. У передбачених Законом випадках та у встановленому ним порядку доступ до інформації в системі може здійснюватися і без дозволу її власника (ст. 4 Закону).

Відносини між власником інформації та власником системи визначаються договором. Умови обробки інформації в системі визначаються власником системи відповідно до договору з власником інформації (ст. 8 Закону). Відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі покладається на власника системи (ст. 9 Закону).

Закон визначає повноваження уповноваженого органу у сфері захисту інформації в системах, відповідальність за порушення законодавства про захист інформації в системах (ст. 10 Закону).

Окремо в числі нормативних актів, які регулюють сферу забезпечення інформаційної безпеки держави, слід виділити Закон України "Про захист суспільної моралі" 20 листопада 2003 р. Лг 1296-ІУ (далі - Закон), який встановив правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що пропагує культ насильства, жорстокості, порнографії та негативно впливає на суспільну мораль.

Закон забороняє виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні. Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері культури та мистецтв.

Виробництво та обіг у будь-якій формі продукції сексуального чи еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством.