РОЗДІЛ 7. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Відповідно до ст. 15 Закону державний нагляд за додержанням вимог цього Закону та чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в частині, що стосується, та в межах своєї компетенції здійснюють Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції України, Міністерство освіти України, Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Державна митна служба України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі.

Контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання, дотримання ними ліцензійних умов здійснюють спеціально уповноважений орган, що видав відповідну ліцензію, правоохоронні органи та інші органи виконавчої влади в межах своїх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Закон визначає повноваження вищих органів державної влади України - Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України (ст. 16) у сфері захисту суспільної моралі та обігу продукції і видовищних заходів сексуального характеру, а також правовий статус Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (ст. 17), організаційні засади її діяльності (ст. 18) та компетенцію (ст. 19)- її завдання, права та обов'язки у сфері захисту суспільної моралі. Більш детально правовий статус та повноваження Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та Національної експертної комісії буде розкрито у Розділі 8 "Система державних суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки України та шляхи її вдосконалення".

Окремим блоком у Законі виділене питання відповідальності за порушення законодавства про захист суспільної моралі. Порушення норм законодавства України про захист суспільної моралі, умов обігу продукції, порядку проведення видовищних заходів сексуального характеру та розповсюдження продукції, яка містить елементи порнографії, тягне за собою цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України (ст. 21).

Положення законів України, в яких законодавчо закріплені завдання, функції та основні форми діяльності державних органів у процесі забезпечення національної безпеки в інформаційній та інших сферах життєдіяльності особи, суспільства і держави ("Про Збройні Сили України", "Про Службу безпеки України", "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації", "Про міліцію", "Про прокуратуру" тощо) будуть розкриті нами в Розділі 8 "Система державних суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки України та шляхи її вдосконалення ".

7.4. Нормативні акти вищих та центральних органів виконавчої влади, які регулюють діяльність у сфері забезпечення інформаційної безпеки України

Розкривши основні положення законодавчих актів України, які визначають правові засади забезпечення інформаційної безпеки, розглянемо також положення нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України, а також нормативні акти міністерств і відомств.

Визначальне значення для забезпечення інформаційної безпеки держави має Указ Президента України "Про Стратегію національної безпеки України" від 12 лютого 2007 р. № 105/2007.

Стратегія національної безпеки України (далі - Стратегія) визначав принципи, пріоритетні цілі, завдання та механізми забезпечення життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в інформаційній та інших сферах життєдіяльності.

Як головну мету Стратегії визначено необхідність забезпечити такий рівень національної безпеки, який би гарантував поступальний розвиток України, її конкурентоспроможність, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, подальше зміцнення міжнародних позицій та авторитету Української держави у сучасному світі.

Досягнення цієї мети можливе шляхом реалізації державної політики національної безпеки, яка передбачає забезпечення інформаційної безпеки, утвердження засад національної єдності задля розбудови демократичної, правової, конкурентоспроможної держави, формування соціально орієнтованої ринкової економіки, зміцнення науково-технологічного потенціалу, забезпечення інноваційного розвитку, зростання рівня життя і добробуту населення, екологічно і техногенно безпечних умов життєдіяльності суспільства.

В Стратегії національної безпеки України інформаційна сфера розглядається як важлива сфера життєдіяльності особи, суспільства та держави та одночасно як одна з ключових сфер національної безпеки України. До стратегічних пріоритетів політики національної безпеки в інформаційній сфері Стратегія (п. 3.10) серед інших відносить також забезпечення сприятливих зовнішніх умов для розвитку та безпеки держави шляхом забезпечення інформаційної безпеки при інтеграції до структур глобального інформаційного суспільства, одним із елементів яких е глобальна інформаційна мережа Інтернет.

Окрім того, Стратегією у п. 2.7 як виклики та загрози життєво важливим національним інтересам України в інформаційній сфері додатково виділяються: посилення негативного зовнішнього впливу на інформаційний простір України, що загрожує розмиванням суспільних цінностей і національної ідентичності; недостатні обсяги вироблення конкурентоспроможного національного інформаційного продукту, а також наближений до критичного стан безпеки інформаційно-комп'ютерних систем в галузі державного управління, фінансової і банківської сфери, енергетики, транспорту, внутрішніх та міжнародних комунікацій тощо.

Згідно з п. 4.1 Стратегії, подальший розвиток системи управління національною безпекою України в інформаційній та інших сферах життєдіяльності має здійснюватися, зокрема, у таких напрямах:

1) вдосконалення законодавства з питань національної безпеки, насамперед шляхом:

- розвитку правових засад управління національною безпекою через розробку відповідних законів, концепцій, доктрин, стратегій і програм, зокрема Національної програми протидії тероризму і екстремізму, Концепції розвитку національної інноваційної системи, Національної стратегії формування інформаційного суспільства, Доктрини інноваційного та науково-технологічного розвитку тощо;

- розробки та прийняття нових редакцій Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів, законів України "Про Службу безпеки України", "Про контррозвідувальну діяльність", інші органи сектора безпеки, нових законів "Про профілактику злочинності", "Про перехоплення телекомунікацій" тощо;

- усунення наявних протиріч, неузгодженостей і прогалин у чинних законах та інших нормативно-правових актах з питань національної безпеки і оборони;

- розробки та впровадження національних стандартів та технічних регламентів застосування інформаційно-комунікаційних технологій, гармонізованих з відповідними європейськими стандартами, у тому числі згідно з вимогами Конвенції про кіберзлочинність, ратифікованої Верховною Радою України;

- приведення законодавства з питань охорони державної таємниці до європейських стандартів;