Розділ 7. Утвердження ринкового господарства та його особливості в окремих країнах європейської цивілізації (кінець XVIII - середина XIX ст.). Економічна думка про суть та функціонування ринкової економіки

o поділ суспільства на автономні одиниці. Ідеальним типом існування суспільства є виробничі, споживчі, кредитні асоціації виробників на принципах взаємодопомоги. Так, до асоціацій робітників і службовців мають перейти великі промислові підприємства та залізниці. Пріоритетну роль в економіці повинні займати дрібна власність і дрібне виробництво, які спроможні забезпечити обмін продуктами праці за трудовим еквівалентом. Його функціонуванню сприятиме запровадження безгрошового господарства шляхом заснування Народного банку, завданням якого буде регулювання обміну товарів за допомогою спеціальних замінників грошей (бон) обміну. Знищення процента шляхом організації безпроцентного кредиту;

o заперечення необхідності та правомірності революції, політичної боротьби. Перетворення суспільства має відбуватися мирним шляхом, у процесі знищення держави і за умови співробітництва класів. Представники капіталу і праці об'єднаються в один клас, суспільство буде здатним функціонувати самостійно без уряду, запанує анархія (відсутність державної влади), клас дрібних власників стане рушійною силою економічного розвитку;

o заперечення комунізму. У суспільстві, про яке мріють соціалісти, слабкі пригноблювали б сильних, ліниві жили б за рахунок трудящих та здібних. Комунізм - це система рабства, оскільки спільність володіння вимагає примусової праці, позбавляє членів суспільства свободи дії та перетворює їх на рабів держави. Ідеалом суспільства є свобода, єдина справедлива, істинна і можлива форма суспільства.

Ідеї дрібновласницького соціалізму П.Ж. Прудона були поширені в європейських країнах у другій половині XIX ст. Вони сприяли виникненню і розвитку анархо-синдикалізму, здійснили суттєвий вплив на робітничий рух у країнах Західної Європи.

Історичне значення економічного романтизму полягає у формуванні альтернативного визначення предмета та методу політичної економії, її значення в господарському житті, критиці ідеології економічного лібералізму та господарської системи, коли зростання виробництва спричиняє зниження життєвого рівня, визначенні основних принципів державного втручання в економіку та соціального реформування, пропаганді соціальної справедливості.

7.2.3. Розвиток господарства Німеччини. Виникнення національної політичної економії. Розвиток "старої" історичної школи

Промисловий переворот у Німеччині почався у 30-х роках XIX ст. Його історія охоплює три періоди: 1830-ті - 1840-ві роки, коли промисловий переворот охопив лише легку промисловість; 1860-1860-ті роки - промислове піднесення після буржуазної революції 1848-1849 років; 1870-1880-ті роки - завершення промислового перевороту збіглося з початком індустріалізації. Визначальну роль відіграло утворення Німецької імперії в 1871 р.

У першій половині XIX ст. у німецьких землях панували феодальні економічні відносини. Економічну самостійність і відсталість німецьких земель спричинювала політична роздробленість. Після ліквідації Священної Римської імперії германської нації в 1805 р. німецькі землі формально були об'єднані у Рейнський (1806-1813) і Німецький союз (1815-1866) під гегемонією австрійських Габсбургів. Міждержавні та внутрішні митні кордони гальмували розвиток промисловості та торгівлі, не захищали національне господарство від конкуренції англійських і французьких фабрично-заводських товарів.

Промисловість залишалася ремісничо-мануфактурною, лише в 1869 р. було відмінено цехову систему. Перші механізми та машини англійського виробництва в німецькій промисловості запроваджено у 80-х роках XVIII ст. У першій половині XIX ст. з'явилися німецькі технічні досягнення.

Аграрну економіку визначали поступова ліквідація феодально-кріпосницьких відносин і повільна капіталізація сільськогосподарського виробництва. Основні суб'єкти господарювання - великі феодальні маєтки і селянські господарства. У сільському господарстві було зайнято більш ніж 70 % населення.

Національний ринок капіталів і найманої робочої сили формувався повільно. Його основним джерелом стали викупні платежі селян і поступове їх розорення, експорт сільськогосподарської продукції.

Сприятливе значення мали природні фактори: географічне розташування в центрі Європи, наявність кам'яного вугілля і залізної РУДИ.

Першим кроком до економічного об'єднання став Митний заков 1818 р. у Пруссії, що скасував митні застави та платежі. Створення у 1833 р. Митного союзу 18 держав Північної Німеччини, розширення його повноважень на всі німецькі держави, уніфікація монетного обігу і вагових систем сприяли формуванню національного ринку та політичному об'єднанню. Під впливом революції 1848-1849 рр. ухвалено Комерційний кодекс, створено Верховний комерційний суд.

З утворенням Німецької імперії в 1870 р. створено єдиний державний апарат, єдину систему мір і ваги, торговельне законодавство, єдині залізничні тарифи і поштове право. Гарантувалися приватна власність, свобода підприємництва та договірні угоди. Сприятливим чинником стало інвестування у виробництво 5 млрд фр. контрибуції, отриманої від Франції після франко-прусської війни 1870-1871 рр., і приєднання провінцій Ельзас і Лотарингія із запасами залізної руди. Важливе значення мали бельгійський, голландський, англійський, французький капітали, укладені у промисловість Рейнської області.

Почався у текстильній (бавовняній, льонопрядильній, шовковій) промисловості, що розвивалася на основі англійської техніки. В 1846 р. у країнах Митного союзу нараховувалося 313 бавовняних прядилень з 750 тис. механічних верстатів. Ткацьке виробництво залишалося ручним. У 1850-1880-х роках перероблення бавовни зросло у 3 рази на 1067 сукняних підприємствах. У1861 р. шовк виробляли 215 фабрик.

Промисловий переворот у важкій промисловості відбувався у 1850-1880-х роках. Упродовж 1860-1870 рр. її обсяги зросли на 23 %, засобів споживання - на 9 %. Сформувалися такі галузі; добувна, металургійна, машинобудування, хімічна (анілінова, калійна), електротехнічна, військова.

Парові двигуни поширилися у 1830-1840-х роках. У1822 р. працювало 2 парові машини, у 1847 р. -1139 потужністю 21,7 тис. к.с. Перша залізниця була побудована у 1835 р., а у 1848 р. довжина залізниць досягла 2,5 тис. км, у 1870 р. -19,6 тис. км. У1870 р. інвестування у галузь становило 4 млрд марок. Майже половина залізниць належала державі. У середині XIX ст. кількість паровозів становила 429, пароплавів - 90. Розвиток транспорту сприяв ліквідації економічної роз'єднаності Німеччини, перетворенню її на країну європейського транзиту, стимулював розвиток добувної та металургійної галузей.

Було створено машинобудування. Впродовж 1846-1861 pp. кількість машинобудівних заводів збільшилася зі 131 до 300. Німецька індустрія розвивалася на базі вітчизняного устаткування із застосуванням світових наукових та технічних досягнень.

У 1850-1860-х роках у німецькій промисловості розпочався процес концентрації виробництва і капіталів. У Пруссії виникло 295 акціонерних компаній, переважно у важкій промисловості. У 1846-1861 pp. за умов зростання промислового виробництва кількість металургійних заводів зменшилася з 913 до 655, вовнопрядильних фабрик - з 2437 до 1157.

У 1870-х роках Німеччина стала аграрно-промисловою державою. За рівнем економічного розвитку вона відставала від Великої Британії та Франції, але випереджала їх за темпами зростання, а Францію - і за потужністю важкої промисловості.