Розділ «6.2. Становлення ринкового господарства у країнах Європейської цивілізації. Розвиток меркантилістської доктрини»

Становлення ринкової економіки охоплює два процеси: формування основних ознак підприємницького ринкового господарства та розклад і знищення феодального господарства. Матеріальною основою цих процесів був розвиток продуктивних сип, який в економічній літературі оцінюється як формування протоіндустріальних відносин.

Упродовж XVI-ХУП ст. на основі розвитку техніки і наукових знань відбувалася еволюція технологічного способу виробництва від ремісничо-інструментальної праці до складної кооперації та мануфактур. З'явилися нові знаряддя праці (інструменти, машини) та технології. Розпочався науково-технічний прогрес.

Енергетичною основою промисловості стало верхньобійне водяне колесо. У текстильній промисловості замість веретена і вертикального ткацького верстата застосовували самопрядку (пряла і намотувала нитки), горизонтальний і стрічковий ткацькі верстати, сукновальні водяні млини, в'язальні машини. Виробляли сукняні, шовкові та бавовняні тканини, панчохи. У видобувній промисловості будували шахти зі штреками і штольнями, було механізовано відкачування насосами води із шахт, підняття, дроблення і промивання руди. У металургії запанувало доменне виробництво чавуну, було винайдено спосіб виплавляння заліза, сталі та сплавів кольорових металів, з XV ст. почали використовувати як паливо кам'яне вугілля. У металообробній промисловості з'явилися важкий механічний молот, найпростіші токарний, свердлильний, шліфувальний та гвинторізний верстати. Удосконалювалася вогнепальна зброя, з'явилися мушкети, пістолети, гармати. У суднобудуванні було створено нові типи кораблів: баржі, каравели вантажністю до 2000 т. Утворилися нові галузі, у тому числі хімічна, паперова, друкарська, годинникарство. Було винайдено телескоп, мікроскоп, термометр, барометр, гідрометр, видрукувано географічний атлас.

Розвиток науки у XVI-XVII ст. економічна історія оцінює як першу наукову революцію. Вона відбулася в природничих і гуманітарних науках, поєднала такі методи дослідження, як спостереження та науковий експеримент. її представниками були Дж. Бруно, Г. Галілей, В. Гарвей, X. Гюйгенс, Р. Декарт, І. Кеплер, І. Ньютон, Е. Торрічеллі. Почали видавати енциклопедії з різних галузей знань, формувалися європейські національні мови. Формою організації науки стали гуртки, національні академії (Англія, Франція).

Найбільші природничі наукові досягнення: теорія та закони руху небесних тіл, нескінченності Всесвіту, відкриття нових зірок в астрономії; кінематика, динаміка, опірність матеріалу, акустика, гідростатика у фізиці; основи механіки, закон всесвітнього тяжіння; виокремлення алгебри й аналітичної геометрії як самостійних наук.

Науковий аналіз переходу до ринкової підприємницької економіки потребує визначення характеру первісного нагромадження як вихідного пункту становлення ринкової економіки, відповіді на питання: чому засоби виробництва сконцентрувалися лише в руках обмеженої кількості осіб.

В економічну науку поняття первісного нагромадження капіталу (ПНК) ввів Адам Сміт у праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776). Теоретичний і фактологічний аналіз цього процесу дав змогу Карлу Марксу в середині XIX ст. зробити висновок про абсолютний загальний закон капіталістичного нагромадження капіталу.

Сутність первісного нагромадження капіталу як історичного процесу полягає у формуванні умов, необхідних для розвитку приватнопідприємницької ринкової економіки. По-перше, це нагромадження грошових ресурсів і матеріальних цінностей, у тому числі засобів виробництва, які включаються у ринковий обіг, що перетворює ці нагромадження на капітал; по-друге - примусове відокремлення виробників від засобів виробництва (у процесі обезземелювання селян та розорення ремісників, руйнування дрібного селянського та ремісничого виробництва) та перетворення їх на найманих працівників, які продають свою робочу силу. Формувалися капіталістична приватна власність, соціальні стани найманих робітників і підприємців - власників промислового, аграрного, торговельного і банківського капіталу.

Первісне нагромадження капіталу відбувалося в Англії з кінця XV ст., у класичній формі - - в ХУП ст.; у Франції - - в XVI-

XVIII ст.; у Німеччині та Росії - з кінця XVII ст. У кожній країні воно мало національні особливості.

Основні джерела первісного нагромадження капіталу. На думку Вернера Зомбарта, це були, по-перше, земельна рента, яку отримували землевласники, по-друге, торговельна та лихварська діяльність євреїв, до яких переходили доходи великих землевласників, королів, римських пап; торговельна діяльність флорентійців і голландців; заморська торгівля, доходи від якої у таких містах, як Венеція, Генуя, Любек, Брюгге, в XIV-ХУ ст. вкладалися у розвиток мануфактурного виробництва.

Макс Вебер становлення капіталізму пов'язував з господарською етикою світових релігій, зокрема обґрунтовував прямий зв'язок між утвердженням ринкової економіки в Західній Європі та протестантизмом. Лютеранство і кальвінізм виконання людиною свої професійних обов'язків вважають Божественним призначенням, завдяки якому самореалізація та діловий успіх є ознакою обраності. Протестантська етика виробила та утвердила у свідомості людей цінності трудового обов'язку, професіоналізму, ощадливості, дисципліни, раціональності, без яких утвердження капіталізму було б неможливим. Вчений писав, що локомотивами історії є матеріальні інтереси людей, спрямованість яких визначає панівна релігійно-світоглядна система, котра має свою господарську етику.

Сучасна наука визначає багатоваріантність джерел первісного нагромадження капіталу. Сприятливими факторами були морський розбій та піратство, пограбування колоній, розвиток національного ринку і торгівля, зокрема зовнішня (торгівля колоніальними товарами), система державного боргу та позичок, відкуп податків, ринкова трансформація сфер народного господарства, капіталізація додаткової вартості. Важливе значення мала протекціоністська політика абсолютистських монархій, що сприяла розвиткові національної промисловості та торгівлі шляхом запровадження системи митних заходів і субсидій, заборони вивезення грошей, обмеження імпорту та сприяння експорту національної продукції, завоювання ринків збуту, що відповідно, забезпечувало активний торговельний баланс.

Важливе значення мали соціально-економічні наслідки Великих географічних відкриттів.

Сформувалася колоніальна система. Впродовж XVI ст. найбільшими колоніальними імперіями були Португальська та Іспанська. Влада португальців утвердилася від Перської затоки до Японії. Іспанія володарювала в Новому світі (Південній Америці), Африці (в Тунісі, на Канарських островах і островах Зеленого мису) та в Азії (на Філіппінських, Молуккських островах). У XVII ст. - першій половині XVIII ст. голландці ліквідували монополію Іспанії та Португалії. Володіння Нідерландів охопили території в Індії, на Цейлоні, на південному та західному берегах Африки, в Бразилії, Північній Америці. У другій половині XVIII ст. найбільшою колоніальною імперією стала Англія, яка утвердилася в Індії та Північній Америці. Франція колонізувала Канаду (Нову Францію), острови Вест-Індії, Гвінею. Колоніальне пограбування і колоніальна торгівля були важливим джерелом первісного нагромадження капіталу. Нееквівалентна торгівля з колоніями мала споживацький характер.

Почав формуватися світовий ринок товарів, капіталу та праці. Торговельні шляхи перемістилися з країн Середземномор'я в Атлантичний, Індійський, Тихий океани, внаслідок чого Середземне море втратило значення головного торговельного шляху. Змінилися економічні центри Західної Європи. Міста Італії, Південної Німеччини та Ганзи втратили середньовічні монополії та занепали. Столицями світової торгівлі на початку XVI ст. були Лісабон і Севілья, із середини XVI ст. - Антверпен, у XVII ст. - Амстердам, а в XVIІІ ст. - Лондон. Існувала так звана трикутна торгівля. Торгували європейськими промисловими товарами, африканськими рабами, американськими і східними товарами (тютюном, кавою, какао, чаєм, цукром, рисом). Обсяги торгівлі зростали, оскільки було скасовано середньовічні обмеження. Наприклад, прянощів надходило в Європу в 30 разів більше, ніж у період венеціанської торгівлі. З'явилися нові товари (тютюн, кава, картопля тощо).

Відбулася так звана революція цін: різке зростання цін (у 2-5 разів) на промислові та споживчі товари внаслідок здешевлення вартості золота і срібла, які впродовж XVI ст. у великій кількості привозили до Європи з Америки (в Європі загальний обсяг золота збільшився вдвічі, срібла - втричі). Революція цін вплинула на розвиток європейського та національних господарств. В Іспанії почався занепад торгівлі та промисловості. Голландське купецтво, яке займалося посередницькою торгівлею, багатіло. Пришвидшилися розвиток грошового обігу і розклад натурального господарства. У промисловості поряд з ремісничою формувалися кустарна і мануфактурна форми виробництва, зросли прибутки, зменшилася реальна заробітна плата. В умовах зростання цін на сільськогосподарську продукцію фіксована феодальна рента знизила ефективність феодальних маєтків, що призводило до розорювання їхніх власників. Вони у свою чергу збільшували орендну плату, ліквідовували селянське землекористування. Формувалося підприємницьке дворянство. Відбувалася пауперизація міста та села.

Європа виявила свою економічну перевагу, стала лідером світового економічного розвитку. Світова економіка розвивалася як моноцентрична. Європейська матеріальна культура вплинула на американську та африканську. В Америку було завезено коней, овець, велику рогату худобу, а також зернові, виноград, оливкові дерева, каву, рис. В Африці почали вирощувати пшеницю, маніок, квасолю, рис, чай, а в Китаї - арахіс і кукурудзу.

Первісне нагромадження капіталу стало вихідною точкою підприємницького розвитку господарства. Сформувалися капіталістична приватна власність і ринок вільнонайманої праці.