TextBook Українську економічну науку кінця XIX - початку XX ст. представляють професори Київського університету М.Х. Бунге, Д.І. Піхно, О.Д. Вілімович, Г.К. Воблий, Є.Є. Слуцький; Київського політехнічного інституту - С.М. Булгаков; Харківського університету - О.М. Анциферов, М.М. Косовський, В.Ф. Левитський, М.М. Олексієнко, І.М. Міклашевський, Г.М. Цехановецький, М.М. Соболєв, П.І. Фомін, Л М. Яснопольський; Новоросійського (Одеського) університету - P.M. Орженцький, В.А. Косинський, М. Вольський.
Вчені-економісти, вихідці з України, працювали в університетах і наукових установах Москви, Санкт-Петербурга та інших міст Росії. Серед них М.І. Туган-Барановський, П.І. Ляшенко, Є.Є. Слуцький, М.В. Птаха, М.М. Ковалевський, І.І. Янжул.
У Львівському університеті працювали відомі науковці, поляки за походженням, професори А. Білінський, В. Охенковський, С. Грабський. У Чернівецькому університеті викладали політичну економію австрійці Ф. Кляйнветхевер і Й. Шумпетер (1909-1912).
Розвиток української економічної науки в останній третині XIX - на початку XX ст. визначають такі напрями:
o класифікація економічних теорій та економічної думки, аналіз кризи класичної політичної економії та шляхів виходу з неї, розвиток проблем предмета та методу політичної економії;
o вивчення історії економічної теорії;
o розвиток ідей маржиналізму;
o дослідження становлення та розвитку ринкового господарства;
o проблеми і перспективи розвитку в Україні підприємницької аграрної економіки.
Сучасний дослідник української економічної думки П.М. Леоненко наголошує, що її розвиток мав свої особливості, зокрема: незавершеність формування окремих шкіл і напрямів, необхідність подолання впливу легального марксизму, народництва, триваліший період виходу з кризи класичної політичної економії1. Одночасно сучасні дослідники стверджують, що характерною ознакою української економічної думки було врахування впливу на економіку позаекономічних чинників (політичних, соціальних, морально-етичних). Отже, задовго до виникнення інституціоналізму в США, в українській економічній думці була сформована інституціональна наукова традиція.
10.2.1. Вітчизняні класифікації економічної теорії та економічної науки. Питання предмета, методології та кризи політичної економії
10.2.2. Розвиток ідей маржиналізму в дослідженнях українських економістів
У 90-х роках XIX - на початку XX ст. в Україні поширилися ідеї неокласичної теорії, яка розвивалася на ґрунті маржиналізму. Започаткувала суб'єктивно-психологічний напрям політичної економії в Україні київська економічна школа, основоположником якої був М. Бунге, а його наступником на межі століть став Д. Піхно, професор політичної економії Київського університету. На початку XX ст. в Україні найвідомішими представниками суб'єктивно-психологічного напряму в економічних дослідженнях були Р. Орженцький, О. Білімович, М. Туган-Барановський та Є. Слуцький.
У працях Дмитра Піхна (1853-1913) "Закон попиту і пропозиції: до теорії цінності" (1886), "Основи політичної економії" (1890) та ін. розвивалися уявлення про обмін і споживання як основні сфери економічних досліджень, про корисність речей як джерело і мірило цінності та ціни, основні засади теорії попиту та пропозиції. Він досліджував роль потреб у формуванні попиту, їх конкретні форми, класифікуючи їх за родами та видами.
Роман Орженцький
(1863-1923) у працях "Корисність і ціна: політико-економічний нарис" (1895), "Вчення про цінність у класиків та кантоністів" (1896), "Основні закони цінності та їх практичне значення" (1904), "До питання про природу психологічних явищ і методів їх дослідження" (1914) аналізував:
o теорію граничної корисності фундаторів австрійської економічної школи К. Менгера, Ф. Візера і Б. Бем-Баверка. Дав історико-філософське трактування й обґрунтування психологічного напряму в дослідженні економічних явищ, оцінив його переваги перед класичною школою політичної економії;
o поділ благ на споживчі та продуктивні, до наукового обігу ввів поняття "об'єктивна оцінка ціни", або "розцінки", поширив принцип граничної корисності на оцінку витрат виробництва, звернув увагу на взаємозалежність між ціною та витратами на виробництво благ;
o цінність і ціну як продукт суб'єктивної оцінки виробників і споживачів та результат дії об'єктивних соціальних факторів, у тому числі обмеженості ресурсів. Наголошував, що соціальні фактори створюють значні обмеження поведінки індивіда, в результаті цінність і ціна формуються не на особистих, а на суспільних оцінках корисності благ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюка В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „10.2. Основні напрями економічної думки в Україні. Місце української економічної думки у світовій економічній теорії“ на сторінці 1. Приємного читання.