Розділ 7. Утвердження ринкового господарства та його особливості в окремих країнах європейської цивілізації (кінець XVIII - середина XIX ст.). Економічна думка про суть та функціонування ринкової економіки

Аграрна економіка мала високий рівень товарності.

Розвиток продуктивних сил, спеціалізація районів і територіальний поділ праці, зростання чисельності населення сприяли розвиткові національного ринку.

Хід промислового перевороту визначався природними умовами: системою річок з потенційною водною енергією, запасами деревини, кам'яного вугілля, нафти тощо.

Важливе значення мав демографічний фактор. Населення США за 1790-1860-ті роки зросло з 3,9 млн до 31,4 млн осіб. Цьому сприяла масова імміграція з Європи. Тільки впродовж 1860-1870-х років у США приїхало близько 5 млн осіб, більшість з яких були висококваліфікованими фахівцями. Проте ринок робочої сили не задовольняв потреби промисловості, оскільки емігранти намагалися стати землевласниками і займатися сільським господарством.

Інвестиційні ресурси промислового розвитку формувалися за рахунок джерел первісного нагромадження капіталу і залучення європейських, переважно англійських, коштів. За 1790-1860-ті роки було ввезено 500 млн дол. Загальна сума інвестицій, вкладена в промисловість, зросла за 1820-1860-ті роки з 50 млн до 1 млрд дол., у 1869 р. становила 1,69 млрд дол.

Господарство США характеризувалося нерівномірністю розвитку основних економічних районів. У північно-східному відбувався швидкий розвиток продуктивних сил, у південному панувала рабовласницька система. У 1860-х роках раби становили 43-60 % населення південних штатів. Протиріччя між промисловою Північчю і рабовласницьким Півднем були розв'язані в ході Громадянської війни 1861-1865 рр. і Реконструкції Півдня 1867-1877 рр., економічні результати яких забезпечили остаточну перемогу капіталістичної економіки в загальнонаціональному масштабі. Було скасовано рабство, що розширило ринок найманої праці; земельне питання розв'язано на користь фермерів; упорядковано банківсько-грошову систему; сформувався загальнонаціональний ринок.

У результаті освітніх реформ у 1860-1870-х роках уведено безкоштовну початкову освіту, при університетах створено промислово-торговельні школи, Массачусетський технологічний інститут. Навчання пов'язувалося з практичною діяльністю. За рівнем інтелектуалізації праці США зайняли перше місце у світі.

Державна економічна політика ґрунтувалася на принципі "Америка для американців", спрямовувалася на зміцнення позицій США на американському континенті та протидії європейській конкуренції. Успішно розв'язувалися завдання централізації економічного життя та розвитку інтеграційних процесів усередині країни. У 1791 р. встановлено протекціоністські тарифи, у тому числі на готову продукцію.

Розпочався у бавовняній галузі. Першу бавовнопрядильну фабрику побудував у 1790 р. у м. Провіденті (штат Род-Айленд) англійський емігрант С. Слейтер, який в історію США увійшов як "батько" американської промисловості. Проте початком промислової революції вважають відкриття в 1815 р. у місті Уолтел фабрики з комплексним виробничим процесом, що поєднував прядіння і ткацтво. У 1832 р. у бавовняній промисловості працювало 795 фабрик з 1200 веретенами, у 1860 р. - 1091 фабрика з 5,2 млн механічних веретен. Упродовж 1840-1850-х років промисловий переворот завершився у сукняній, харчовій (борошномельній, горілчаній, цукровій, тютюновій), взуттєвій, швейній, шкіряній галузях. Американська бавовняна промисловість за обсягами виробництва посіла друге місце у світі після англійської.

Технічне переозброєння важкої промисловості почалося у 1840-х роках. Першу домну на кам'яному вугіллі побудовано в 1837 p., у 1857 р. їх було 150. Якість металу забезпечувало використання коксу для виплавляння чавуну, антрациту для пудлінгування. Посилилося значення стандартизації. Кількість промислових підприємств за 1850-1870-ті роки збільшилася зі 123 до 252 тис.

Американська промисловість працювала на дешевих водяних двигунах. Хоча перша парова машина з'явилася наприкінці XVIII ст., їх упровадження було повільним. Використання парового двигуна утвердилося лише у 50-х роках XIX ст.

Революційне значення для розвитку американської індустрії мав промисловий переворот у транспорті та будівництво доріг. Перша залізниця була побудована в 1830 p., у 1870 р. протяжність залізничних колій становила 85 тис. км, у 1869 р. почала працювати перша трансконтинентальна залізниця. Прогресивне значення мало надання державою інвестицій на будівництво залізниць у 1873 р. до З млн дол., у тому числі 50 % іноземних. У1860 р. внутрішнє річкове сполучення забезпечували понад тисячу пароплавів. У 1838 р. американські пароплави перетнули Атлантичний океан. Було побудовано мережу шосейних доріг і каналів. Значних обсягів досягло будівництво мостів.

Американська промисловість на початку XIX ст. працювала на англійських машинах. У 1830-1850-х роках сформувалося машинобудування: транспортне (потяги, пароплави, вагони, цистерни), сільськогосподарське, виробництво двигунів, з 1850-х років - верстатобудування. Характерною ознакою машинобудування була стандартизація виробництва.

США перетворилися на індустріально-аграрну країну. Вартість промислової продукції в 1860 р. дорівнювала вартості сільськогосподарської, у 1880 р. перевищувала її в 2,5 разу.

У1860 р. фабричне виробництво запанувало у промисловості північно-східного економічного району, де виробляли 67,3 % промислової продукції країни, на 1870 р. - у загальнонаціональному масштабі.

Обсяг промислової продукції впродовж 1827-1860 рр. збільшився у 8 разів, вартість за 1869-1879 рр. - на 58 %. Співвідношення легкої та важкої промисловості змінювалося: в 1860 р. - 2,4 : 1, у 1880 -1,8:1. Швидкими темпами розвивалися верстатобудування, нафтова, гумова галузі. За вартістю продукції галузі розташовувалися так: борошномельна, бавовняна, лісова, взуттєва, металообробна, швейна, шкіряна, металургійна, сукняна.

Промисловий переворот відбувався за рахунок європейських робочої сили, інтелекту та капіталів. Змінилася соціальна структура американського суспільства. За переписом 1860 р., частка міського населення з 1790 р. зросла з 5 до 20 %, у промисловості було зайнято 1,3 млн осіб. У сільському господарстві працювало майже 60 % зайнятих.

Швидко зростала частка США у світовому промисловому виробництві: у 1820 р. - 6 %, у 1860 - 17, у 1870 - 23 %.

В аграрній економіці співіснували дві економічні системи: фермерська на півночі та рабовласницька на півдні.

Визначальними факторами для розвитку фермерського господарства були колонізація західних земель шляхом витіснення індіанців, демократичне аграрне законодавство, зростання споживчого та сировинного внутрішнього ринку, розвиток залізничного та річкового транспорту, територіальна спеціалізація. За 1788-1859 рр. "громадський" земельний фонд збільшився на 576,8 тис. га. Впродовж першої третини XIX ст. аграрні закони зменшили мінімальні розміри земельних ділянок, що продавалися, до 16 га, ціни на землю - з 2 до 1,25 дол. за акр (0,4 га). Згідно із законом 1841 р., було санкціоновано скватерство - система вільного займу землі. Той, хто захопив і обробляв землю, мав перше право на її купівлю. У 1860 р. налічувалося 2044 фермерських господарств, середній розмір яких становив близько 134 га землі. Ринок робочої сили для аграрного сектору формувався за рахунок іммігрантів, а також фермерів, які розорялись. Кількість найманих працівників зросла до 800 тис. осіб.