Розділ «9.3. Втрата Великою Британією світового економічного лідерства. Кембриджська школа неокласики»

Темпи розвитку і структура економіки.

За темпами економічного розвитку індустріалізація відбувалася повільно. Впродовж 1815-1870-х років щорічний приріст промислової продукції становив 3,7 %. Протягом 1870-1913 рр. цей показник знизився до 1,7 %, обсяг промислової продукції збільшився лише у 2,27 разу (в США - в 9 разів, Німеччині - 6, Франції - в 3 рази). У структурі англійської економіки промисловість зберігала стійкі позиції. Сільськогосподарська продукція в 1913 р. становила 8 % від національного доходу країни, кількість зайнятих зменшилася до 0,8 млн осіб.

Зміни у формах власності та організації виробництва.

На початку 1960-х років XIX ст. було 639 акціонерних корпорацій. Значне зростання почалося у 1895-1905 рр. з дозволом випуску дрібних акцій номіналом до 1 ф. ст. Наприкінці XIX ст. щорічно засновували майже 4 тис. акціонерних компаній.

Монополістичні об'єднання виникли лише в кінці 80-90-х років XIX ст. У 1913 р. їх налічувалося 93, переважно у формі картелів, що об'єднували 30-50 фірм. Поступово монополії з'явилися в усіх галузях промисловості. Найменш поширеними вони були в легкій і добувній промисловості. Переважали такі монополії, як "Армстронг/Вітворт", "Дорман, Лонг і К", "Віккерс", "Динаміт-Нобель", "Юнайтед алкалі", Британська Південно-Африканська компанія, "Роял Датч-Шелл" та ін.

За темпами монополізації банківський капітал випереджав промисловий. У 80-х роках XIX ст. кількість приватних банків зменшилася до 172, акціонерних - досягла 91. П'ять найбільших банків країни зосередили 40 % від загальної суми банківських вкладів держави. Депозити в банках за 1880-1908 рр. збільшилися в 2,8 разу. Особливе місце належало колоніальним банкам, які мали 5449 відділень і володіли 25 % усіх цінних паперів світу. У 1913 р. 12 банків на чолі з Англійським зосередили 70 % від усього світового капіталу.

У структурі промисловості за вартістю продукції легка промисловість надалі переважала важку, у 1913 р. - у 1,7 разу. Із традиційних галузей модернізувалися суднобудування і транспорт. За 1870-1913 рр. вантажопідйомність суден подвоїлася, обсяги перевезень зросли в 16 разів, чистий дохід судноплавства досяг 94 млн ф. ст. У 1896 р. 78 %, а у 1913 р. 58,5 % нових кораблів світу будували у Великій Британії. Обсяг залізничних перевезень збільшився в 7 разів (1200 млн т).

Порівняно високі темпи розвитку характеризували важку промисловість, особливо галузі другої НТР: сталеварну, електротехнічну, хімічну. За 1870-1913 рр. видобуток вугілля збільшився в 2,6 разу, виплавляння сталі - в 3,8, чавуну - в 1,7 разу. Але продукція нових галузей становила лише 6,5 % від усієї промислової продукції країни. Англійські заводи виготовляли лише 34 тис. автомобілів.

Велика Британія виплавляла сталі в 2,4 разу менше, ніж Німеччина, в 4 рази менше, ніж США. Потужність електростанцій країни становила 908 тис. кВт, що було в 2,4 разу менше, ніж у Німеччині та в 9 разів, ніж у США. Здійснювалися закупівлі машин і верстатів за кордоном.

У структурі зайнятих частка промислових робітників зменшилася: у 1851 р. - 23 %, у 1901 р. - 15 % від загальної кількості зайнятих.

Розвиток аграрної економіки

Розвиток сфери послуг

Англійська економіка характеризувалася зростанням сфери послуг, пов'язаної з колоніальною торгівлею та вивозом капіталів. Частка торгівлі і транспорту в національному доході збільшилася за 1971-1907 рр. із 22 % до 27,5 %. У 1910 р. Велика Британія володіла 72 колоніальними банками з 5,5 тис. відділень. Колоніальна торгівля базувалася на нееквівалентному обміні: сировину та напівфабрикати закуповували за монопольно низькими цінами, вироби англійської промисловості продавали за монопольно високими цінами. Проте зовнішньоторговельний баланс залишався пасивним. Платіжний баланс за усіма формами зовнішньоекономічних відносин був активним за рахунок прибутків від міжнародного обміну (125 млн ф. ст. у 1913 р.), іноземних інвестицій (187 млн ф. ст. у 1913 р.).

За 1870-1910 рр. обсяги англійських зарубіжних інвестицій збільшилися у 3 рази, доходи від них - у 9 разів, а національний дохід - лише в 2 рази. Капітали вивозили в колонії (52,2 % від загальної суми), у залежні країни (21,9 %), США (близько 20 %) і Європу (5 % ). Англійські банки стали найбільшими кредиторами світу, лондонський грошовий ринок - всесвітнім фінансовим центром. Англійський фунт стерлінгів відігравав роль міжнародних грошей (розрахункової одиниці у світових торговельних операціях). Велика Британія перетворювалася на державу-рантьє. Сформувався прошарок рантьє - майже мільйон власників капіталів, які були вкладені у цінні папери (акції, облігації). Функції розпорядження цінними паперами передавалися власникам контрольного пакета акцій з метою отримання фіксованого доходу.

Велика Британія стала першою країною, що продавала виробничі послуги, прокладаючи залізниці в багатьох країнах світу.

Роль економіки Великої Британії у світовому господарстві

Основні теоретичні положення вчення А. Маршалла

Визначальне місце у теоретичній спадщині А. Маршалла займають теорія ціноутворення та принцип рівноваги, які є основою подальшого розвитку теорій попиту та пропозиції, ринкової рівноваги. Розпочинаючи дослідження, А. Маршалл запропонував власну класифікацію благ: матеріальні, якими людина володіє на правах приватної власності, та нематеріальні, які охоплюють ділові та професійні зв'язки, організацію підприємства. Стверджував, що багатство створюється не лише у сфері виробництва, але й у сфері послуг.

Теорія ціни