Розділ «6.3. Особливості первісного нагромадження капіталу та меркантилізму в провідних країнах Західної Європи і США»

Нідерланди - частина герцогства Бургундського, що охоплювала 17 провінцій, з кінця XV ст. належала Габсбургам, а з 1526 р. - іспанським Габсбургам.

У першій половині XVI ст. Нідерланди були однією з найбільш економічно розвинених територій Європи. Тут розвивалося мануфактурне виробництво з такими галузями, як текстильна (сукняна, шовкова, полотняна), деревообробна, скляна, паперова, килимоткацька, цукрова, миловарна, суднобудування, виробництво зброї. У сільському господарстві частка великої земельної власності феодалів і церкви становила 20-25 %, набуло поширення підприємницьке господарство, використовувалася наймана праця, зростала товарність. Сільськогосподарські угіддя розширювалися за рахунок польдерних земель, відвойованих у моря. Промислове значення мало рибальство (виловлювання та торгівля оселедцями). Після Великих географічних відкриттів Нідерланди перетворилися на світового торговельного посередника. Місто Антверпен (провінція Брабант) було найбільшим загальноєвропейським валютним і фінансовим центром (торгівлі, кредиту і біржової справи). Ринкова економіка у державі сформувалася як економічний уклад.

Політичний режим абсолютистської Іспанії, що зберігав феодальні відносини, фінансово грабував Нідерланди внаслідок стягнення податків, які становили 40 % від доходів іспанської корони, обмежував увезення англійської вовни, забороняв торгівлю в іспанських колоніях. Католицька церква здійснювала репресії проти протестантського населення. Все це обумовило національно-визвольну буржуазну революцію 1566-1609 pp., що охопила 12 іспанських провінцій. У1579 р. утворилася республіка семи північних Сполучених провінцій Нідерландів (Голландія, Брабанд, Фландрія тощо), визнана Іспанією у 1609 р.

Сполучені провінції Нідерландів у XVII ст. - "взірцева" ринкова держава.

Головне значення для економіки держави мала сфера обігу: міжнародна посередницька торгівля, фінансово-кредитні відносини. Нідерланди зайняли місце ганзейських купців у торгівлі з Північною, Центральною і Південною Європою; під час торговельних війн з Іспанією та Португалією створили колоніальну імперію, найбільшою країною якої була Індонезія, і монополізували постачання прянощів і східних товарів. Для експлуатації колоній у 1602 р. були засновані державно-приватна акціонерна Ост-Індська компанія, а в 1621 р. - приватна акціонерна Вест-Індська компанія. Загальний торговельний оборот країни становив 75-100 млн флоринів на рік. Дивіденди Ост-Індської компанії у 1606 р. становили 67 %.

Міста Антверпен й Амстердам були міжнародними кредитно-фінансовими центрами. Значних обсягів досягли комерційний кредит під 5 % на позиковий капітал, грошовий ринок і ринок цінних паперів. У 1598 р. засновано Страхову палату. В 1608 р. на амстердамській біржі вперше введено акції. В 1609 р. засновано перший амстердамський депозитний і валютний банк. У міжнародних розрахунках використовувалися векселі на пред'явника, платіжні розпорядження (асигнації), цінні папери. Утвердилася система державного боргу, що у середині XVII ст. становив 150 млн гульденів.

Розвивалася мануфактурна промисловість. Мануфактури набули централізованого характеру. Міжнародне значення мали суднобудування та текстильна галузь. Флот нараховував 15 тис. кораблів і 150 тис. моряків, що становило 75 % від світового флоту.

За рівнем капіталізації сільського господарства Нідерланди були найбільш передовою країною Європи. Тут відбувалися технологізація виробництва, галузева (тваринництво, зернові, технічні, кормові культури) та територіальна спеціалізація виробництва. Впродовж 1690-1789 pp. було здійснено меліорацію 2648 га землі. Зросло значення рибальства, в якому було зайнято 100-120 тис. працівників і близько 2 тис. кораблів.

У XVIII ст. Нідерланди втратили економічне лідерство, яке завоювала Велика Британія.

Хоч Нідерланди втратили промислову та торговельну першість, але зберегли роль банкіра світу. Причинами економічного відставання були:

o незавершеність буржуазних реформ. Купецько-патриціанська олігархія, яка прийшла до влади, перебувала у конфронтації з підприємцями;

o структура промисловості впродовж XVI-XVIII ст. не змінилася, важка промисловість не розвивалася, передусім внаслідок обмеженості природних і людських ресурсів. У 1749 р. відновлено цехи;

o спрямування грошових потоків у сферу обігу, торгівля набула посередницького характеру і не залежала від розвитку національної промисловості. Проводилася політика вільної торгівлі, а не протекціонізму. Дешеві іноземні товари заполонили національний ринок.

Орієнтація Нідерландів на розвиток сфери обігу в умовах становлення індустріального господарства - головна причина поступового зменшення ролі країни у світовій економіці.

Англія - країна класичного первісного нагромадження капіталу та розвитку ринкової економіки.

Упродовж XVI - першої половини XVII ст. в економіці країни сформувався капіталістичний уклад.

Мануфактурна промисловість активно витісняла цехове виробництво. Переважали децентралізовані мануфактури у селах. Галузева структура охопила такі галузі, як видобувна (кам'яне вугілля, залізна руда, олово, свинець, мідь), металургійна, металообробна, суднобудування, сукняна, паперова, скляна, шкіряна. Темпи зростання їх валового виробництва були значними: видобуток вугілля за 1551-1651 рр. збільшився в 14 разів, залізної руди - в 3, а кольорових металів - у 68. На початку ХУП ст. експортували вже лише сукно, а не вовну.

У сільському господарстві активно відбувалися процеси первісного нагромадження капіталу, становлення ринкового сільського господарства та утвердження великої земельної власності капіталістичного типу. Процес відокремлення англійського селянства від засобів виробництва набув форми радикального землеустрою - обгороджування. Англійські лендлорди відмовлялися від системи копігольдерства та відкритих полів, об'єднували розпорошені ділянки землі в єдині масиви (комасація), захоплювали громадські землі, знищували села. Новоутворені великі земельні площі вони здавали в оренду або самі організовували фермерські господарства та отримували капіталістичну ренту. Відбувалася конверсія землі - перетворення орних земель на пасовища з організацією товарного тваринництва, переважно вівчарських господарств. Унаслідок "революції цін" і значного попиту на сукняні тканини вівчарство стало вигіднішим, ніж зернове виробництво. Селяни-копігольдери ставали короткотерміновими орендарями (лізгольдерами), найманими батраками або пауперами-бродягами. Пришвидшилася економічна диференціація вільних селян-фригольдерів, які організовували господарство на підприємницькій основі або розорювалися. Масштаби обгороджувань зросли із секуляризацією монастирських земель, які продавалися на комерційних засадах. Аграрні закони XVI - першої половини XVII ст. забороняли обгороджування землі, проте зупинити його не могли. Процеси, що відбувалися в сільському господарстві, отримали назву аграрного перевороту.

Англія з розвитком океанської торгівлі опинилася в центрі торговельних шляхів. Вона вела контрабандну торгівлю з іспанськими та португальськими колоніями, у 1588 р. знищила іспанський флот, займалася піратством і работоргівлею, зайняла перше місце у "трикутній" торгівлі. Було створено колоніальну систему та монопольні торгові компанії: Московську (1555 р.), Східну (1579 р.), Левантинська (1581 р.), Марокканську (1585 р.), Африканську (1588 р.), Ост-Індську (1600-1857 рр.). У 1571 р. було відкрито Лондонську біржу. В XVI ст. сформувався національний ринок.