Розділ 1. Економічна теорія як наука

- прогностична;

- освітньо-виховна.

Пізнавальна, або евристична, цінність економічної теорії як науки полягає у тому, що вона вчить нас аналізувати явища і процеси економічного життя, встановлювати взаємозв'язки між ними, визначати роль та місце різних економічних суб'єктів в цілісній господарській системі. Без цього наші знання б обмежувались простим нагромадженням фактів і не виходили за вузькі рамки буденної свідомості. З названою функцією тісно пов'язані й інші.

Якщо економічна теорія вивчає економічні основи життєдіяльності людини і суспільства, обґрунтовує ключові поняття і принципи, то конкретні економічні науки досліджують те, як саме ці основи й принципи проявляються в конкретних областях економіки. Спираючись на базисні поняття й закони (принципи), виявлені та обґрунтовані економічною теорією, прикладні економічні науки розробляють систему методів і форм їх практичного використання. Така залежність є ознакою того, що в системі наук про економіку економічна теорія слугує методологічною основою (теоретичним опертям).

Водночас, зі свого боку, економічна теорія враховує досягнення конкретних економічних наук, а також інших суспільних наук, зокрема, психології, соціології, історії, філософії, права. Осмислюючи здобутки, наприклад, новітньої науки соціології, економісти спромоглися розробити методичний інструментарій для оцінювання рівнів інфляції, зайнятості тощо; так само правнича наука (юриспруденція) дала поштовх для конкретизації економіко-теоретичних розвідок, зокрема, відносин власності.

Практична функція, або, як її ще називають, прагматична, чи прикладна, полягає у тому, що теоретико-економічні знання дають змогу розробляти конкретні форми, принципи і методи раціонального господарювання, складати наукові прогнози (передбачення) розвитку тих чи інших процесів в економіці, а також створювати соціально-економічні програми для здійснення ефективної політики держави.

Прогностична функція економічної теорії означає, що глибоке розуміння сутності явищ і процесів, законів розвитку економіки відкриває можливості передбачення перспектив соціально-економічного розвитку суспільства, вирішення чи лише поглиблення корінних проблем економічного життя.

Освітньо-виховна функція економічної теорії проявляється у тому, що вона дає не лише наукові знання, а й через них формує світогляд людини, сприяє виробленню економічного мислення і культури. Економічні знання дають нам змогу почуватися впевнено, самостійно приймати оптимальні господарські рішення у різних життєвих ситуаціях (наприклад, при придбанні товарів і послуг, розміщенні своїх грошових заощаджень, виборі професії тощо).

При уважному ознайомленні з будь-якою економічною теорією можна помітити присутність у ній двох суджень: позитивного й нормативного.

Позитивне судження у працях і висловлюваннях економістів-теоретиків міститься в описуванні економічної дійсності у тому вигляді, в якому вона існує, або як вона представляється досліднику. Позитивний погляд на економічне життя — це спроба зрозуміти його, дати наукове пояснення принципам функціонування й розвитку. Як глибокий аналітик економіст оперує поняттями "істинний — хибний", а не "гарний — поганий", він з'ясовує те, що "може бути", а не те, що "має бути". Нормативне судження представлене міркуваннями і висновками науковця про те, якою він хотів би бачити економічну реальність. Такі оцінні судження або нормативні твердження зазвичай виникають на рівні обґрунтування економічної політики. Нерозривність цих двох аспектів теоретико-економічного мислення є проявом єдності функцій економічної теорії.

Якщо в плані позитивного (аналітичного) погляду на життя економісти намагаються бути більш-менш об'єктивними, то, висуваючи рекомендації щодо поліпшення стану економіки, вжиття конкретних заходів уряду, вони відчутно демонструють особисту залежність від етичних цінностей, ідеологічних переконань, політичних амбіцій, рівня культури тощо. Тому кожному, хто приступає до вивчення економічної теорії, варто пам'ятати про наявність позитивного й нормативного аспектів у судженнях економістів-науковців, усвідомлювати те, що економістам-теоретикам у пошуках істини також властиво помилятися, чи, просто кажучи, бути звичайними людьми.

Будь-яка наука — це форма (спосіб) відображення об'єктивної реальності у свідомості людей, а тому вельми значущою стає та обставина, наскільки (у якій мірі) ті чи інші науковці здатні об'єктивно, тобто неупереджено, вивчити й відобразити у своїй теорії реальність. Досягти цього на практиці їм украй важко: людська свідомість схильна видавати бажане за дійсне. Відтак усі суспільні (соціальні) науки стикаються з проблемою ідеологізації. Про що йдеться?

Кожна людина природно належить до певної соціальної групи, у якої є свої інтереси і своя ідеологія. Звідси неминучі зіткнення поглядів, ідеологічні дискусії та пошук компромісних політичних рішень. Тому економісти-теоретики, як і інші суспільствознавці, можуть виявитися на боці тієї чи іншої ідеології, тобто в полоні певних ідей, і тоді їхні оцінки й висновки набувають певної тенденційності, або упередженості, відхилення від об'єктивної реальності. Саме через це, за словами видатного вченого-економіста Й Шумпетера , "усяка наука ідеологічна від самого свого початку, адже вона починається з "бачення", тобто "переданалітичного акту пізнання, який подає матеріал для аналізу". Навіть коли учений тільки відбирає для аналізу ті чи інші факти з маси доступних, він уже займає певну світоглядну позицію. Через це провести абсолютно чітку межу між позитивним і нормативним у його судженнях неможливо. Ось чому, зауважив відомий шведський економіст Г. Мюрдаль, "неупереджена суспільна наука ніколи не існувала і логічно існувати не може".

Коли учений прагне будь-що піднятися над різними ідеологіями і бути об'єктивним, тоді його теорія відзначатиметься мінімальною (стриманою) ідеологізацією. Якщо ж він стає на шлях свідомого захисту інтересів певної соціальної групи, то його теорія буде оцінена критиками як необ'єктивна, заідеологізована, апологетична. У цьому зв'язку той таки И. Шумпетер пропонував розрізняти умисну "свідому апологетику" та неумисний "ідеологічно обумовлений аналіз".

Економічна теорія виникла не сама по собі, лише заради цікавості дослідників. Вона завжди мала й має сенс як наукове підґрунтя для розроблення ефективної економічної політики керівництва країни.

Ефективна економічна політика — це система дієвих заходів держави у сфері економіки, що відображає інтереси усього суспільства та спрямована на забезпечення зростання і конкурентоспроможності національної економіки, піднесення загального добробуту.

Запорукою вироблення ефективної економічної політики уряду є опора на економічну теорію, на відкриті нею економічні закони, усвідомлення яких дозволяє правильно сформулювати цілі, визначити пріоритети та завдання уряду в економічній і соціальній сферах, реалістично оцінити його стратегію й тактику дій. Виявляється, в економічній політиці також існує конфлікт цілей, який майже унеможливлює одночасне досягнення усіх бажаних цілей (наприклад, доводиться вибирати між скороченням безробіття в країні та приборканням інфляції, між збільшенням споживчих витрат населення у поточний період та можливостями збільшення інвестицій у майбутній добробут тощо). Тому, зважаючи на те, що найглибшою суттю економічних рішень усіх суб'єктів є проблема вибору найкращого способу використання обмежених ресурсів, економічна теорія прагне стати надійною помічницею у цьому виборі.

1.3. Методи пізнання економічних явищ і процесів

Успішне пізнання явищ і процесів господарського життя можливе за умови використання певних методів, або прийомів. Визначальну роль у виборі методу відіграє, звичайно, предмет дослідження: вирішення питання "що вивчати?" передує відповіді на питання "як вивчати?". Утім, застосування методу також сприяє розвитку предмета. Серед застосовуваних економістами методів дослідження є як загальнонаукові, так і специфічні для економічної теорії (рис. 1.3).

Економічна теорія ґрунтується на фактах. Тому найпершим методом вивчення господарського життя є спостереження і збір фактів. Потрібно спочатку поставити перед собою чітку мету (завдання), яка спрямує увагу на сприйняття явищ і процесів у їх реальному вигляді, на виявлення того, наскільки вони є характерними (поширеними, типовими) для економіки в цілому чи окремих її частин, для якого періоду. Фактами слугують статистичні дані, дані бухгалтерського обліку, результати опитувань, візуальні спостереження тощо. Зібравши достатню кількість фактів і систематизувавши їх, далі приступають до їх обробки з допомогою наукових методів, зокрема, аналізу й синтезу.