Розділ 1. Економічна теорія як наука

В економічних процесах надзвичайно велика роль суб'єктивного, або людського, чинника. Кожна людина, хоч і керується зазвичай принципом раціональності, порівнюючи очікувані вигоди та витрати, утім, нерідко поступає ірраціонально, довірившись у прийнятті складних і відповідальних рішень підсвідомості чи неконтрольованим емоціям. За таких обставин теоретично вивести якісь універсальні взаємозв'язки неможливо. Це означає, що дія економічних законів проявляється не прямо, а лише як тенденція економічного розвитку. У цьому зв'язку, економісти-теоретики дуже обережно ставляться і рідко вживають такий відповідальний, строго науковий термін, як закон, стараючись замінити його більш нейтральним поняттям "принцип".

Таким чином, знання економічних законів дає нам змогу визначати тенденції розвитку економіки та оцінювати їх характер, прогнозувати певні події та приймати відповідні рішення. Вочевидь, це цікаво знати не тільки науковцям, а й конче потрібно політикам, підприємцям, менеджерам, фахівцям з економіки та інших професій. Уміле використання таких знань вигідне для всіх і кожного.

В економічній літературі зустрічається чимало визначень предмета економічної теорії. Це пов'язано в першу чергу з особливостями історичного процесу розвитку цієї науки, намаганням дослідників якомога об'єктивніше відобразити реалії економічного життя, знайти адекватні відповіді на гострі соціально-політичні проблеми, що виникали на певному етапі розвитку суспільства. Разом з тим, кожне з таких визначень, особливо в навчальній літературі, відбиває, безумовно, світоглядну позицію автора, рівень його ерудиції, прихильність до тих чи інших відомих йому ідей і концепцій , а, можливо, і його особисті інтереси. Тому не варто абсолютизувати чию б то не було думку з приводу тлумачення предмету економічної теорії, тим паче, що економічна теорія сьогодні представлена системою відносно самостійних наук, у кожної з яких свій предмет (аспект) вивчення економіки. Виходячи з цих міркувань, сформулюємо власне розуміння предмета економічної теорії.

Економічна теорія — це фундаментальна економічна наука, яка досліджує економічний устрій суспільства; відкриває об'єктивні закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням життєвих благ; аналізує господарську поведінку людини, обумовлену невідповідністю між усезростаючими потребами та повсякчас обмеженими ресурсами, або, іншими словами, спрямовану на забезпечення ефективного використання обмежених виробничих ресурсів.

Якщо бути гранично лаконічним, то, з нашого погляду, предмет економічної теорії фокусується навколо проблематики багатства. Глибинною сутністю господарської діяльності людини та суспільства завжди було і є виробництво багатства, або умов людського життя. Традиційно таке багатство розглядалось як економічне, тобто створене людьми із предметів і сил природи. Одначе сучасні масштаби індустріального виробництва і досягнутий рівень матеріального достатку, з одного боку, та значне загострення проблем відтворення природних ресурсів і довкілля, поширення загроз фізичному і психічному здоров'ю людини, з другого, — усе більше привертають увагу дослідників, у тому числі й економістів, до багатства соціального, гуманістичного. Акцент дедалі більше зміщується вже на саму людину як особистість, яка постає як визначальний елемент національного багатства, найбільша цінність. Отож і суспільне виробництво все виразніше набуває рис процесу, що створює власне людину, формує її як усебічно розвинену особистість. Так само усе більшої актуальності набуває проблема зміни традиційних підходів у сфері споживання, відвернення людини від ролі бездумного споживача матеріальних благ, усвідомлення нею вищих, нематеріальних цінностей свого буття. Усе зазначене вище підводить нас до висновку, що проблематика багатства ще далеко не вичерпана як концентроване вираження предмету політичної економії, а відтак роль останньої у формуванні суспільної свідомості набуває особливої значущості.

1.2. Функції економічної теорії. Економічна наука та економічна політика

Сучасна економічна наука досягла такого рівня розвитку, що в змозі вивчати економічне життя суспільства у різних його аспектах (площинах). У ході свого розвитку вона настільки збагатилася, що нині представлена цілою системою економічних наук, у якій виділяються дві великі складові: 1) теоретична економічна наука та 2) конкретні, або прикладні, економічні науки. Теоретична економічна наука вивчає економічне життя суспільства на різних рівнях, а тому в навчальному процесі вона представлена відповідними, відносно самостійними розділами (частинами), такими як: економічна теорія (політична економія), мікроекономіка, макроекономіка, мезоекономіка та мегаекономіка (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Структура теоретичної економічної науки

Економічна теорія (політична економія) — це загальна економічна теорія, яка на основі системного і глибинного дослідження явищ і процесів суспільного економічного життя обґрунтовує сутність і розкриває зміст (повноту форм проявів) економічних термінів, пізнає об'єктивні закони, які управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням життєвих благ, вивчає основи господарського мислення і поведінки людини. По своїй суті, це філософія економіки.

Мікроекономіка (від грецьк. mikros — малий) — це галузь економічної науки, що досліджує закономірності поведінки та способи прийняття рішень окремими господарюючими суб'єктами (домогосподарствами і фірмами) у ролі споживачів і виробників, покупців і продавців, а також функціонування різних типів ринкових структур. Вона оперує такими поняттями, як попит, пропозиція, корисність, ціна, заробітна плата, прибуток, конкуренція тощо.

Мезоекономіка (від грецьк. mesos — середній) — це галузь науки, що вивчає проблеми функціонування і розвитку ринків (наприклад, ринку праці, ринку зерна), регіонів, галузей, міжгалузевих комплексів у національній економіці (агропромислового, паливно-енергетичного, вільних економічних зон тощо).

Макроекономіка (від грецьк. makros — великий) — це галузь економічної науки, що вивчає економіку країни в цілому, піднімаючи такі життєво важливі для суспільства проблеми, як зростання і циклічні коливання економіки, зайнятість і безробіття, загальний рівень цін і рівень життя населення, валютний курс національної грошової одиниці тощо. У макроекономічному аналізі усі економічні суб'єкти постають лише в укрупненому (агрегатному) виді: приватний сектор, державний сектор, сектор домогосподарств і закордон.

Мегаекономіка (від грецьк. megas — великий), або міжнародна (глобальна) економіка, — це галузь науки, що вивчає закономірності функціонування світової економіки як результату взаємодії усіх національних господарств.

Усі названі вище наукові підходи до пізнання економіки тісно взаємопов'язані і доповнюють один одного. Інколи навіть важко провести чітке розмежування між ними. Це свідчить про те, що економіка функціонує й розвивається як певна цілісність, як динамічна система, розумово осягнути яку стає дедалі важче, а тому потрібні зусилля багатьох науковців.

Окрім суто теоретичних, існує система конкретних, або прикладних, економічних наук (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Система економічних наук

У системі економічних наук економічна теорія виконує певні функції, основні з яких:

- пізнавальна;

- методологічна;

- практична;