А.С. Макаренко наголошував: "Немає більш діалектичної науки, ніж педагогіка...". Такий підхід дає змогу розглядати й аналізувати педагогічні явища і процеси з позицій діалектичного розвитку. Колектив як соціальне утворення постійно перебуває в русі.
У своєму розвитку колектив проходить кілька стадій. Стадійність розвитку колективу — це вираження внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої лежить рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, і членів колективу між собою.
Вихователь, керівник повинен систематично стимулювати розвиток колективу і водночас змінювати тактику, напрями і методи роботи з його членами, з колективом взагалі в залежності від рівня (стадії) його розвитку.
Розвиток колективу залежить від таких важливих чинників як актив, органи самоврядування, лідер. Нерідко на практиці поняття "актив" і "органи самоврядування" помилково ототожнюють.
Актив — це група членів колективу (учнівського, студентського, виробничого), які усвідомлюють вимоги керівника, допомагають йому в організації життєдіяльності членів колективу, проявляють ініціативу. Активістів не обирають і не призначають. Вони діють на рівні самоврядування, самоутвердження, самоініціативи залежно від особливостей соціального розвитку і моральної зрілості.
Органи самоврядування є уповноваженими колективу на основі демократичних виборів, які допомагають педагогові здійснювати керівні функції, підтримують зв'язки з уповноваженими інших колективів.
Лідер — це член колективу, який у важливих ситуаціях здатний помітно впливати на поведінку членів колективу, виявляти ініціативу в діях, брати на себе відповідальність за діяльність колективу.
У процесі формування колективу особливу роль відіграють актив і органи самоврядування. На початковій стадії розвитку колективу, коли на бік вихователя переходять найбільш свідомі вихованці, здатні підтримувати дисципліну, допомагати педагогові, треба залучати їх у свої союзники. І хоча у них ще мало досвіду, вмінь керувати, треба якомога сміливіше залучати таких дітей до активної роботи. В цей період розпочинається процес становлення первинного колективу. "Актив, — наголошував А.С. Макаренко, — є тим здоровим і необхідним у виховному дитячому закладі резервом, який забезпечує наступність поколінь у колективі, зберігає стиль, тон і традиції колективу... Надзвичайно важливим є процес утворення активу. Якщо цей процес пустити на самоплив, а з активом не працювати, ніколи не утвориться справжній робочий актив".
На цьому етапі треба зважати на кілька важливих речей. По-перше, вихователь має вберегти себе від хитрих підлабузників, які поспішають проінформувати педагога про різні "секретні справи" в колективі, очікуючи за це від вихователя подяки та вигоди. По-друге, наполегливо і систематично працювати з початковим активом: частіше зустрічатися, радитися стосовно питань життя колективу, давати окремі доручення, вчити їх методиці виконання цих доручень.
Якщо колектив ще не склався, вихователь має призначити з числа активістів-початківців тимчасових керівників окремих підрозділів (бригад, ланок, груп та ін.).
Коли актив розширився і зміцнів, набув деякого досвіду роботи, тоді з числа активістів необхідно сформувати органи самоврядування. Спочатку треба визначити структуру таких органів залежно від складу колективу, особливостей його діяльності з урахуванням умов функціонування в конкретному соціальному середовищі. По-друге, варто виписати основні функції та напрями діяльності органів самоврядування, їх права й обов'язки. Лише після цього можна приступати до обрання персонального складу керівних органів. Ця процедура має здійснюватися на демократичних засадах. Педагог-вихователь не повинен нав'язувати членам колективу свої кандидатури і скористатися під час голосування своїм голосом як член колективу. Треба уникати тієї помилки, якої припускаються окремі педагоги чи керівники виробничих колективів, коли наполегливо "рекомендують", нав'язують колективу слухняного, дисциплінованого учня, який до того ще й є підлабузником. Якщо педагог і "продавить" таку зручну для нього кандидатуру — вона виявиться провальною, недієздатною. Інші члени колективу можуть влаштувати обструкцію такому "ставленикові". При висуненні кандидатур для обрання в органи самоврядування варто враховувати, крім іншого, індивідуальні соціально-психічні якості особистості.
Класний керівник сьомого класу однієї зі шкіл організував вибори старости. На цю посаду педагог наполегливо рекомендував Ніну Д. — відмінницю, дисципліновану, відповідальну, організовану, толерантну в стосунках з однокласниками. Але у неї був флегматико-меланхолічний темперамент і слабка воля. Вона активно бралася за роботу як організатор класного колективу, але при перших невдачах втрачала рівновагу, нервувала, замикалась у собі. Приходила додому зі сльозами. Батькам довелося втрутитися і переконати класного керівника дати згоду на переобрання Ніни.
Стосовно функціонування органів самоврядування традиційно припускаються помилок у вищих навчальних закладах, коли деканат призначає старосту академічної групи. Зрозуміло, зразу після зарахування юнаків і дівчат до складу студентів, коли вони ще не знають один одного, декан своїм розпорядженням має призначити старост для тимчасового виконання обов'язків. Але з часом (через 1—2 місяці) треба на серйозному рівні провести демократичні вибори старост, інших членів органів самоврядування академічних груп.
Доцільно періодично проводити ротацію членів органів самоврядування, щоб уникнути культу таких собі маленьких начальників, любителів покерувати. Переважна більшість членів колективу за час перебування в освітньому закладі повинна пройти школу керівника. Адже загальноосвітні і професійні освітньо-виховні заклади — це перша і вельми важлива школа життя у демократичному суспільстві.
А.С. Макаренко, спираючись на багаторічний педагогічний досвід виховної роботи з безпритульними, педагогічно занедбаними дітьми, особливої ваги надавав роботі педагогів з органами самоврядування. Він визначив педагогічні умови, за яких органи самоврядування працюватимуть ефективно. Незважаючи на те, що Антон Семенович працював у 20—30-х роках минулого століття, його настановами можна скористатися і в наш час.
"Робота органів самоуправління тільки тоді буде актуальною і важливою, коли все життя виховного закладу так побудоване, що завмирання діяльності того або іншого органу одразу ж позначиться на роботі закладу і відчувається колективом як хиба. Для того щоб органи самоуправління мали якраз таке значення регулярно діючих інститутів,
• а) адміністрація закладу, в тому числі і педагогічна, ні в якому разі пс повинна підміняти органи самоуправління і самостійно вирішувати питання, що підлягають віданню цих органів самоуправління, навіть якщо рішення керівництва і здається очевидно правильним або швидшим;
• б) кожне рішення органів самоуправління повинно бути виконане і при цьому без зволікань і відкладань;
• в) якщо адміністрація вважає неможливим виконання хибного рішення того чи іншого органу самоуправління, вона повинна апелювати до загальних зборів, а не просто касувати рішення;
• г) основним методом роботи адміністрації повинен бути вплив у самих органах самоуправління, і той товариш, який таким впливом не користується і в якого завжди бувають конфлікти з органами самоуправління, цілком очевидно, для роботи в цьому закладі непридатний;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особистість і колектив“ на сторінці 4. Приємного читання.
