Звернімося до змісту й сутності окремих аспектів християнської етики. Вони чітко окреслюють питання моральних цінностей людини.
Праця — джерело і засіб неосяжного духовного і матеріального багатства людини. Пам'ятай: "Шість днів працюй і роби всю працю свою..." (Вих. 20:9). "Ледача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує" (Притч. 10:4). "Хто обробляє землю свою, той хлібом наїсться, хто ж за гульками слідкує, той позбавлений розуму" (Притч. 12:11). "Коли ж від трудів своїх рук будеш їсти, блаженний ти, і добре тобі!" (Пс. 127:2).
Віра — форма й спосіб сприйняття соціальної інформації, норм, цінностей та ідеалів життя, коли вони, не будучи даними власним практичним чи пізнавальним досвідом, сприймаються як очевидні факти чи характеристики об'єктивної дійсності, сущого і належного. Віра — це абсолютна довіра людини Богу, яка не дозволяє їй за будь-яких обставин відвернутись від Нього.
Віра є впевненістю в існуванні невидимого: "А віраж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому" (Євр. 11:1). "А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли Лукавого" (Єф. 6:6—17).
Доброта, добро виражають позитивне моральне значення явищ суспільного життя у їх співвіднесеності з людським ідеалом. Добро є протилежне поняттю зла. Творець закликає робити добро повсякденно і повсякчас: "Ухиляйся від зла та добро роби, і будеш жити вічно..." (Пс. 37:27). "Навчіться робити добро; шукайте правди, спасайте пригнобленого; захищайте сироту, за вдову заступайтесь" (Іс. 1:17). "Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а зла людина зі скарбу злого виносить лихе" (Мат. 12:35). "Адже кожному, хто має, дасться йому і примножиться, хто ж не має, відніметься від нього й те, що він має" (Мат. 25:29).
Благодать — щирість і щедрість у ставленні до людини. "Не захоплюйтеся різними чужими вченнями, адже краще зміцнювати серця благодаттю, а не справами, від яких не одержали користі ті, що віддалися їм" (Євр. 13:9).
Совість — категорія етики, що характеризує здатність людини здійснювати контроль за власною діяльністю, давати об'єктивну оцінку своїм діям. Совість — це внутрішній свідок людини, внутрішній об'єктивний суддя, який засуджує чи виправдовує її. Будьте справедливим суддею над собою: "Адже коли язичники, що не мають Закону, з природи гонять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їх сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдовують одна одну" (Рим. 2:15). "Адже коли серце наше осуджує нас, то тим паче Бог, тому що Бог більший серця нашого та знає все" (1 Іоанн 3:20). "Моліться за нас; адже ми впевнені, що маємо добру совість, тому що бажаємо поводити себе чесно" (Євр. 18:18).
Співчуття є однією із форм любові до людини, реакцією на чуже горе, страждання, переживання. Проникайтеся співчуттям: "Радійте з тими, хто радіє, і плачте з тими, хто плаче!" (Рим. 12:15). "А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, пробачайте один одному. Як і Бог через Христа вам пробачив!" (Еф. 4:32). "Нарешті, будьте всі однодумці, співчутливі, братолюбні, милосердні, смиренномудрі" (1 Патр. 3:8). "Ставлячись поблажливим один до одного і пробачаючи взаємно, якщо хто на кого має скаргу..." (Кол. 3:13).
Милосердя — жаліслива, співчутлива й діяльна любов, яка виявляється в готовності допомагати кожному злидареві, нужденному та поширюється на всіх людей, а в широкому сенсі — на все живе. "У потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх" (Рим. 12:13). "Остерігайтесь творити милостиню вашу публічно, щоб люди бачили вас, тому що не матимете нагоди … Тому, коли чиниш ти милостиню, тане труби перед собою, як роблять лицеміри у синагогах і на вулицях, щоб хвалили їх люди" (Мат. 6:1:3). "Той, хто дає убогому, не збідніє, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять" (Пр. 28:27).
Любов — це почуття, що характеризує відносини між людьми, які ґрунтуються на високих емоційно-духовних переживаннях, закріплює цінності людини. У Біблії поняття "любов" передано двома словами: "філіа" та "агаяе". Слово "філіа" означає сердечну прихильність, почуття ніжності, любов між батьками та дітьми. Слово "агане" означає істинну любов у широкому значенні цього слова: любов Бога до людей, з якої випливає любов людей між собою, а також і любов до недругів.
Любов — серцевина життєдіяльності людини; "Любов довготерпелива, любов лагідна, любов не зрадить, любов не чваниться, не горда, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не роздратовується, не гнівлива, не радіє неправді, а радіє істині, усе покриває, всьому вірить, завжди надіється, все терпить" (1 Кор. 13:4—7). "Любов хай буде нелицемірна, відвертайтесь від злого, прихиляйтесь до доброго. Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного шанобливістю" (Рим. 12:9—11). "Люби ближнього твого, як самого себе" (Мат. 22:39). "Чоловіки, любіть своїх дружин..." (Еф. 5:25).
Жінка (дружина). Рівність чоловіка й дружини у встановленому з волі Господа Бога шлюбі, в якому кожний із них займає належне йому місце відповідно до свого призначення і несе покладену на нього відповідальність.
Обов'язки жінок стосовно своїх чоловіків: "...А дружина нехай поважає свого чоловіка!" (Еф. 5:33). "Нехай віддає чоловік своїй дружині належну любов, а дружина своєму чоловікові. Дружина не владна над тілом своїм, а чоловік. Так само і чоловік не владний над тілом своїм, а дружина. Не ухиляйтесь одне від одного..." (1 Кор. 7:3—4). "А одруженим же наказую не я, а Господь: нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком!" (1 Кор. 7:10).
Батьки несуть відповідальність перед Богом за виховання дітей: "І покладете ви ці слова мої в серце та в душу, і прив'яжете їх у знак на руку свою, і нехай вони будуть пов'язкою над вашими очима. І навчайте ними синів своїх, говорячи про них, коли ти сидітимеш у домі своїм, і коли ходитимеш дорогою, і коли лягаєш, і коли встаєш" (Повт. Зак. 11:18—19). "Настав юнака на початку дороги його; він не відступить з неї навіть коли й постаріє" (Притч. 22:6).
Діти повинні шанувати своїх батьків: "Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі" (Вих. 20:12).
Неправда (брехня) — це перекручення істини, що передбачає введення когось в оману. Неправда може набирати різних форм: обдурювання, шахрайства, фальшивого свідчення та ін.
Треба пам'ятати: "Не свідчи неправдиво на свого ближнього" (Вих. 20:16). "Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не хваліться і не говоріть неправди на правду. Це не та мудрість, яка сходить зверху, але земна, тілесна та демонська" (Як. 3:14). "Уся неправда — то гріх" (1 Іоанн 5:17).
"Адже хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай стримає свого язика від лихого та уста свої від лукавих слів" (1 Петр. 3:10). "Набування майна язиком неправди — це скороминуча марнота шукаючих смерті" (Притч. 21:6).
Крадіжка — це гріх перед людьми, за який треба карати: "Не кради" (Вих. 20:12). "Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює, роблячи своїми руками добро, щоб мав що подати нужденному" (Еф. 4:28). "Не грабуй бідного, адже він і так бідний..." (Притч. 22:22—23). "...Ні злодії, ні зажерливі, ні п'яниці, ні грабіжники — Царства Божого не вспадкують"(1 Кор. 6:10).
Лінощі — це вияв бездіяльності, млявості людини. Лінива людина — тягар для інших. Людині забороняється: "Не люби спати, щоб тобі не збідніти; тримай відкритими свої очі, і будеш досхочу їсти хліб" (Притч. 20:13). "...Хто працювати не хоче, той нехай і не їсть!" (2 Сол. 3:10). "Піди до мурашки ледарю, подивись на роботу її, і помудрішай! Нема в неї ні начальника, ні наглядача, ні правителя, вона заготовляє влітку свій хліб, збирає у жнива свою їжу" (Притч. 6:6—8). "Ледача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує" (Притч. 10:4).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виховання почуття соромливості“ на сторінці 2. Приємного читання.
