Компоненти, рушійні сили процесу виховання

Педагогічна майстерність

Народна естетика. Дотримання законів краси у своєму житті, побуті, культурі – невід'ємна риса українського народу. У цьому учні переконуються, вивчаючи історію, етнографію, літературу та інші дисципліни, програми яких розроблені на основі Концепції загальної середньої школи.

Для цього потрібно систематично показувати українську народну архітектуру, влаштування житла й садиби українця, рецептуру української кухні та ін.

Народна філософія – це система особливого сприйняття й осмислення дійсності,, це самобутня система ідей, поглядів на природу, суспільство, усесвіт, на проблему долі людини, її місця в історії.

Такий підхід сприяє формуванню духовної цілісності особистості, осмисленню історичного досвіду людства, мети та сенсу життя й ін. Оволодівши народною мудрістю, людина стає чеснішою, доброзичливішою, душевнішою.

Національна ідеологія – історично обумовлене ідейне багатство нації, система філософських, правових, політичних, економічних, моральних і релігійних ідей, поглядів й ідеалів, які відображають інтереси, прагнення, потреби нації,

Національна ідеологія не ототожнюється з ідейними програмами окремих партій чи громадських об'єднань. Вона утверджує в житті вищезазначені загальнолюдські цінності.

Національна самосвідомість – це сформоване відчуття й усвідомлення гордості за приналежність до своєї нації.

Вона концентрує в собі багатогранну діяльність громадянина на основі внутрішніх переконань, спрямовану на реалізацію загальнонаціональних завдань. Завдання педколективу – формувати в учнів цю свідомість і самосвідомість засобами відтворення історичної пам'яті народу, засобами рідної мови, літератури, історії, мистецтва, народних традицій і звичаїв. Українець – людина лагідна, щира, доброзичлива, дотепна жартівлива працьовита витривала терпляча стійка й войовнича людина волелюбної душі та сонячної духовності [30, с. 6-11].

Формування національної свідомості й самосвідомості вимагає глибокого й усебічного оволодіння змістом освіти, яка грунтується на основі національних і загальнолюдських цінностей.

Народна творчість – це невичерпне джерело ідей, засобів, методів, прийомів у вихованні, що грунтується на загальнолюдських та національних чинниках.

Творче використання цієї спадщини лежить в основі формування повноцінної особистості із суверенною індивідуальністю й національною самосвідомістю.

Народознавчий підхід сприяє успішному засвоєнню учнями історичної та культурної спадщини. Для цього найбільше можливостей у дисциплінах українознавчого, соціально-гуманітарного циклу.

Цей підхід сприяє гуманізації й демократизації життя класного колективу. При цьому потрібно пояснювати учням суть справжньої демократії, яка сьогодні сприймається нерідко як уседозволеність. Необхідно розкривати багатогранний внутрішній світ людини, її діяльність. Навчально-виховний процес треба здійснювати так, щоб розкрити людину як індивіда, котрому притаманне відчуття краси, прагнення до творчості, добра й правди в сьогоднішньому складному, динамічному та суперечливому світі.

Цей підхід повинен формувати в учнів почуття милосердя, уміння й прагнення сприймати біль інших людей, відгукуватися на чуже горе, жити в добрі та злагоді. Із цього приводу, наприклад, В. О. Сухомлинський зазначав, що людинознавчий підхід у вихованні не допускає душевної байдужості й черствості, емоційної та естетичної "товстошкірості".

Народознавчий підхід передбачає особистісний (індивідуальний) підхід до учня, який дає змогу в процесі урочної роботи вивчити й розвинути природні задатки (нахили, здібності та ін.) кожної дитини.

Отже, виховання громадянина України можливе лише на основі тісного взаємозв'язку всіх цих напрямів виховання, в основі яких лежать завдання державотворення, високі народні ідеали й благородні традиції, використання кращих надбань світової співдружності.

Національні та загальнолюдські цінності, якими повинні оволодіти учні, повинні реалізуватися такими головними способами й засобами [8, с. 66-74]:

• 1. Вивчення історії українського народу. Зараз створено всі умови для відходу від деформованого розкриття нашої історії. Потрібно розкривати учням науково вивірені події й факти, які вони повинні знати та вміти аналізувати. Молодь мусить знати героїчний і водночас трагічний шлях своїх предків. Це сприяє формуванню національної свідомості й патріотизму.

• 2. Оволодіння рідною мовою, однією з найбагатших мов світу. Вона має чи не головне місце серед засобів педагогіки народознавства, виступаючи виявом національного буття, скарбницею духовних надбань, основним способом їх передачі від покоління до покоління.

• 3. Ідея родоводу. Народження, родина, родичі, рід, родовід – ці поняття постійно супроводжують людину. Родовідне виховання стверджує культ матері, батька, дідуся, бабусі, культ роду й народу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Компоненти, рушійні сили процесу виховання“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Пріоритети й джерела педагогічної майстерності

  • Специфіка й структура педагогічної діяльності

  • Рівні й властивості педагогічної майстерності

  • Розділ 2. Професійна придатність до праці вчителя

  • Головні показники профпридатності до педагогічної діяльності

  • Діагностування рівня профпридатності до педагогічної пращ

  • Другий етап

  • Висновок-рекомендація викладачів факультету довузівської підготовки

  • Розділ 3. Педагогічна техніка – важливий складник у діяльності вчителя

  • Професійно-педагогічне мовлення вчителя

  • Культура мови

  • Техніка мови

  • Дикція, орфоепія

  • Засоби невербальної комунікації вчителя

  • Розділ 4. Елементи акторської майстерності в роботі вчителя

  • Артистизм учителя, його основні компоненти

  • Типологія вчителів із позицій театральної педагогіки

  • Розділ 5. Педагогічне спілкування

  • Педагогічне діалогічне спілкування

  • Конфлікту педагогічному спілкуванні Причини та види конфліктів

  • Педагогічний такт учителя

  • Розвиток комунікативності вчителя

  • Розділ 6. Учитель на класичному уроці

  • Планування (підготовка) уроку

  • Ведення уроку вчителем

  • Головні елементи педагогічної культури вчителя на уроці

  • Міжпредметні зв'язки під час вивчення основ наук

  • Розділ 7. Учитель на сучасному інноваційному уроці

  • Сучасна особистісно зорієнтована модель навчання

  • Сучасний урок: основні вимоги, форми, технології

  • Географія

  • Оцінювання знань і вмінь учнів на інноваційному уроці

  • Розділ 8. Учитель і виховна робота

  • Головні напрями національного виховання

  • Компоненти, рушійні сили процесу виховання
  • Учитель-предметник – класний керівник

  • Когнітивно-діагностична, діяльність класного керівника

  • Картка вихованості учня середніх класів

  • Планування виховної роботи класним керівником

  • Розділ 9. Професійне вдосконалення вчителя

  • Професійне вдосконалення за допомогою системи методичної роботи! [4, с. 14]

  • Шкільний рівень

  • Питання для обговорення

  • Вивчення й використання передового педагогічного досвіду (технологічні основи)

  • Головні елементи наукової організації праці вчителя

  • Проблеми психологічного налаштування на професійне вдосконалення [3, с. 45-46]

  • Розділ 10. Управління професійним удосконаленням педколективу

  • Основи технології науково-методичної роботи з педколективом

  • Атестація педколективу

  • Загальні вимоги до кваліфікаційних категорій і педагогічних звань

  • Атестаційна комісія навчального закладу мас право:

  • Розшифровка показників оцінки Рівень вираженості показника, коротка характеристика рівня, бали.

  • Показник 3. Науково-методична діяльність

  • Показник 5. Педагогічна техніка

  • Показник 8. Уміння реалізувати провідні ідеї свого предмету

  • Конкурс "Учитель року"