Народна естетика. Дотримання законів краси у своєму житті, побуті, культурі – невід'ємна риса українського народу. У цьому учні переконуються, вивчаючи історію, етнографію, літературу та інші дисципліни, програми яких розроблені на основі Концепції загальної середньої школи.
Для цього потрібно систематично показувати українську народну архітектуру, влаштування житла й садиби українця, рецептуру української кухні та ін.
Народна філософія – це система особливого сприйняття й осмислення дійсності,, це самобутня система ідей, поглядів на природу, суспільство, усесвіт, на проблему долі людини, її місця в історії.
Такий підхід сприяє формуванню духовної цілісності особистості, осмисленню історичного досвіду людства, мети та сенсу життя й ін. Оволодівши народною мудрістю, людина стає чеснішою, доброзичливішою, душевнішою.
Національна ідеологія – історично обумовлене ідейне багатство нації, система філософських, правових, політичних, економічних, моральних і релігійних ідей, поглядів й ідеалів, які відображають інтереси, прагнення, потреби нації,
Національна ідеологія не ототожнюється з ідейними програмами окремих партій чи громадських об'єднань. Вона утверджує в житті вищезазначені загальнолюдські цінності.
Національна самосвідомість – це сформоване відчуття й усвідомлення гордості за приналежність до своєї нації.
Вона концентрує в собі багатогранну діяльність громадянина на основі внутрішніх переконань, спрямовану на реалізацію загальнонаціональних завдань. Завдання педколективу – формувати в учнів цю свідомість і самосвідомість засобами відтворення історичної пам'яті народу, засобами рідної мови, літератури, історії, мистецтва, народних традицій і звичаїв. Українець – людина лагідна, щира, доброзичлива, дотепна жартівлива працьовита витривала терпляча стійка й войовнича людина волелюбної душі та сонячної духовності [30, с. 6-11].
Формування національної свідомості й самосвідомості вимагає глибокого й усебічного оволодіння змістом освіти, яка грунтується на основі національних і загальнолюдських цінностей.
Народна творчість – це невичерпне джерело ідей, засобів, методів, прийомів у вихованні, що грунтується на загальнолюдських та національних чинниках.
Творче використання цієї спадщини лежить в основі формування повноцінної особистості із суверенною індивідуальністю й національною самосвідомістю.
Народознавчий підхід сприяє успішному засвоєнню учнями історичної та культурної спадщини. Для цього найбільше можливостей у дисциплінах українознавчого, соціально-гуманітарного циклу.
Цей підхід сприяє гуманізації й демократизації життя класного колективу. При цьому потрібно пояснювати учням суть справжньої демократії, яка сьогодні сприймається нерідко як уседозволеність. Необхідно розкривати багатогранний внутрішній світ людини, її діяльність. Навчально-виховний процес треба здійснювати так, щоб розкрити людину як індивіда, котрому притаманне відчуття краси, прагнення до творчості, добра й правди в сьогоднішньому складному, динамічному та суперечливому світі.
Цей підхід повинен формувати в учнів почуття милосердя, уміння й прагнення сприймати біль інших людей, відгукуватися на чуже горе, жити в добрі та злагоді. Із цього приводу, наприклад, В. О. Сухомлинський зазначав, що людинознавчий підхід у вихованні не допускає душевної байдужості й черствості, емоційної та естетичної "товстошкірості".
Народознавчий підхід передбачає особистісний (індивідуальний) підхід до учня, який дає змогу в процесі урочної роботи вивчити й розвинути природні задатки (нахили, здібності та ін.) кожної дитини.
Отже, виховання громадянина України можливе лише на основі тісного взаємозв'язку всіх цих напрямів виховання, в основі яких лежать завдання державотворення, високі народні ідеали й благородні традиції, використання кращих надбань світової співдружності.
Національні та загальнолюдські цінності, якими повинні оволодіти учні, повинні реалізуватися такими головними способами й засобами [8, с. 66-74]:
• 1. Вивчення історії українського народу. Зараз створено всі умови для відходу від деформованого розкриття нашої історії. Потрібно розкривати учням науково вивірені події й факти, які вони повинні знати та вміти аналізувати. Молодь мусить знати героїчний і водночас трагічний шлях своїх предків. Це сприяє формуванню національної свідомості й патріотизму.
• 2. Оволодіння рідною мовою, однією з найбагатших мов світу. Вона має чи не головне місце серед засобів педагогіки народознавства, виступаючи виявом національного буття, скарбницею духовних надбань, основним способом їх передачі від покоління до покоління.
• 3. Ідея родоводу. Народження, родина, родичі, рід, родовід – ці поняття постійно супроводжують людину. Родовідне виховання стверджує культ матері, батька, дідуся, бабусі, культ роду й народу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Компоненти, рушійні сили процесу виховання“ на сторінці 2. Приємного читання.
