• 5. Демократизація передбачає ліквідацію авторитарності у вихованні, розвиток різноманітних форм співробітництва, визнання права людини на свободу, розвиток здібностей і реалізацію індивідуальності.
• 6. Активність, самодіяльність і творча ініціатива учнів передбачає поєднання педагогічного керівництва з ініціативою Й самодіяльністю дітей, утвердження життєвого оптимізму, розвиток навичок позитивного мислення. При цьому різноманітна діяльність школярів (трудова, пізнавальна, художньо-творча) розвиває їхню соціальну активність, ініціативу. Цьому сприяє залучення учнівського колективу до планування справ, їх організації й проведення, оцінювання результатів.
• 7. Безперервність і наступність. Це досягнення цілісності й наступності у вихованні. Рівень розвитку суспільно значимих якостей в учнів молодшого, середнього та старшого віку неоднаковий. Тому важливі послідовність, узгодженість, планомірність педагогічних впливів, які підпорядковані загальним завданням, формам і методам виховання.
• 8. Єдність навчання й виховання – це розвиток і формування особистості, опанування нею національної та світової культури на основі єдиного процесу, яке, в підсумку, передбачає сформованість світогляду й ідеалів людини.
• 9. Урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Для педагога кожна дитина – неповторна творча особистість. Тому необхідне врахування її індивідуальних особливостей: фізичного розвитку, темпераменту, рис характеру, мислення, здібностей, інтересів, соціального й духовного в цій структурі показників. Спираючись на позитивне, вихователь одержує можливість усувати негативне в діяльності й поведінці школяра.
• 10. Гармонізація родинного та суспільного виховання передбачає координацію зусиль школи, сім'ї й громадськості у вихованні підростаючого покоління. Розумні, стійкі та єдині вимоги цих ланок виховного впливу на дитину посилюють педагогічний вплив на неї, підвищують ефективність виховного процесу.
• 11. Етнізація передбачає наповнення виховання національним змістом. Це створення можливості всім дітям навчатись у рідній школі, виховувати в них національну свідомість та гідність, відчуття етнічної причетності до свого народу, відтворення в дітях менталітету свого народу, їх виховання як типових носіїв національної культури, продовжувачів справи попередніх поколінь.
• 12. Єдність свідомості й поведінки. Поведінка людини – це її свідомість у дії. При цьому важливо, щоб світогляд учня набув суб'єктивного характеру, став його переконаннями, поєднаними зі знаннями та практичними діями.
• 13. Опора на позитивне. При цьому педагог повинен, виховуючи школяра, спиратися на його позитивні риси, вірити в його добрі наміри й прагнення. Зосередженість лише на негативних рисах характеру та поведінки деформує виховання, не сприяє формуванню позитивних рис особистості.
• 14. Повага до особистості дитини, поєднання з розумною вимогливістю до неї – це стрижень, гуманність відносин між учителем й учнем. Виховне значення вимогливості в стимулюванні або гальмуванні певних учинків школярів. Вимоги можуть бути прямими й непрямими. Прямі вимоги мають бути позитивними, непрямі – позитивними (прохання, довіра, схвалення), негативними (осуд, погроза) і нейтральними (натяк, порада).
Розумна педагогічна вимогливість виключає приниження гідності учня, адміністрування, використання погроз, силових методів, поблажливість, потурання примхам дітей.
• 15. Цілеспрямованість виховання – це формулювання мети, яка пізніше дає змогу бачити недоліки у виховній роботі й корегувати виховний процес.
• 16. Саморозвиток, що випливає з природних умов, до яких належить, насамперед, природа самої особистості. Уперше цю ідею висуває Арістотель, пізніше – Я. А. Коменський. І. Г. Песталоцці на її основі створив теорію "виховання серця", тобто морального виховання. Український педагог О. В. Духнович переконував, що всі задатки людини мають тенденцію до саморозвитку.
• 17. Науковість, на основі якого розвивається кожне цивілізоване суспільство. Потрібно формувати в дітей прагнення до знань, досліджень, експериментів, пропагувати знання про відомих представників науки, культури, мистецтва", які своєю діяльністю в економічній і духовній сферах забезпечують розвиток країни, кожної особистості зокрема.
• 18. Європеїзм – це звернення до джерел класики, вершин науково- мистецького характеру, на цій основі – зростання кожної нації до рівня світових стандартів.
Головні напрями національного виховання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8. Учитель і виховна робота“ на сторінці 3. Приємного читання.
