• театралізовані уроки (уроки-спекгаклі, уроки-концерти, кіноуроки).
Проводять у межах навчальної програми. Викликають емоції,
збуджують інтерес, спираються переважно на образне мислення, фантазію й уяву учнів;
• уроки-подорожування, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уро- ки-розвідки, уроки-заочні подорожі, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Такі уроки зацікавлюють учнів, які мають романтичну, фантастичну спрямованість;
• уроки з різновіковим складом учнів. Проводять з учнями різного віку, об'єднуючи в різні блоки матеріал одного предмета, що за програмою вивчається в різних класах;
• уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти творчих, робіт, уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачається виконання учнями ролей за певним сценарієм;
• уроки-драматизації (драматична гра, імпровізація в пантомімі, п'єси з ляльками та маріонетками й ін.). Спрямовані на розвиток співробітництва та єдності в навчальній групі;
• уроки-психотренінги. Спрямовані на розвиток і корекцію дитячої психіки. Вправи з психотренінгу (виправлення певних якостей, норм поведінки, набуття певних умінь і навичок), спрямовані на розвиток різних сфер психіки: уваги, пам'яті, емоцій, уяви, пізнання власних можливостей та здібностей. Здійснюються природно й зовсім непомітно для учня через ігрові елементи, на основі інтересів учнів та ін.
Отже, шкільна практика сьогодні пропонує вчителеві широкий набір форм навчання на інтерактивній основі. Сьогодні під інтерактивним навчанням розуміють спеціальну форму організації активної пізнавальної діяльності, покликану створити комфортні умови для навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність й інтелектуальну спроможність. На користь такого підходу свідчить відома "Піраміда навчання" [3, с. 76], згідно з якою при використанні пасивних умов навчання (лекція-читання) старшокласники засвоюють 5-10 % інформації, при активних (дискусійні групи, практика через дію; навчання інших, тобто застосування отриманих знань відразу ж та ін.) – 50-90 %.
Чому такі разючі результати? Наш мозок, як відомо, не лише отримує, а й обробляє інформацію (Чи відома вже мені ця інформація? Чого вона стосується й що мені з нею робити? та ін.). Коли навчання пасивне (наприклад монологічний виклад інформації – лекція), мозок, як ми бачили, засвоює мінімум того, що було представлено. Одночасно він "умикається" в роботу при активних формах засвоєння інформації, оскільки він у цих ситуаціях повинен перевірити її, узагальнити, комусь тут же передати її та ін. Ще 2400 років тому Конфуцій сказав: "Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам'ятаю. Те, що я роблю, я розумію". Усе це і вказує на потребу використання саме активних методів навчання.
Як учителеві поєднати різні моделі навчання (пасивну при традиційній педагогіці й інноваційну, в основі якої лежить інтерактивна модель), не перетворити урок у безглузду "гру заради самих ігор"? Для дотримання розумної рівноваги між цими двома моделями навчання педагогові (особливо молодому) бажано пам'ятати, що [8, с. 14–32]:
• інтерактивна технологія вимагає певної зміни життя класу: необхідність більшого часу на підготовку з боку учнів і педагога, спочатку використання лише окремих елементів моделі, можлива розробка плану поступового впровадження інтерактивного навчання та ін.;
• доцільність проведення з учнями особливого "організаційного заняття", спільна з ними розробка "правил роботи в класі", використання спочатку простих інтерактивних технологій (робота парами, малими групами, мозковим штурмом й ін.);
• застосування інтерактивних технологій – не самоціль, а засіб досягнення в класі співробітництва, порозуміння та доброзичливості, можливість реалізації особистісно зорієнтованого навчання:
• давати учням завдання для попередньої підготовки;
• підбирати для уроку такі інтерактивні вправи, які б давали школярам "ключ" до засвоєння теми;
• під час інтегрованих вправ учні повинні їх сприймати осмислено, серйозно, "не гратись" у них;
• на одному занятті використовувати одну-дві інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;
• дуже важливим є спокійне, глибоке обговорення підсумків інтерактивної вправи;
• педагог повинен попередньо добре готуватися до цієї роботи з учнями: глибоко вивчати й продумувати навчальний матеріал, старанно планувати та розробляти хронометраж часу, ролі учасників, критерії оцінювання ефективності заняття й ін.; активізувати учнів до заняття, передбачати різноманітні методи для привернення уваги учнів та налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни й ін.;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасний урок: основні вимоги, форми, технології“ на сторінці 4. Приємного читання.
