• 5. Найбільш типові методи й засоби реалізації: заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, пізнавальний інтерес, створення проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, кооперація зусиль учнів, створення ситуації взаємодопомоги та ін.
• 6. Етап контрольно-оцінний:
– залучення учнів до контролю за розвитком навчальної діяльності (форми взаємоконтролю в парі чи групі, самоконтроль);
– участь учнів у виправленні допущених помилок, осмисленні їх причин (взаємо- та самоаналіз);
– надання можливості школярам самостійно або за допомогою вчителя чи інших учнів порівнювати отримані результати з критеріями стандарту, закладеними в навчальні програми;
– використання механізмів позитивного ставлення до успіхів школяра та виставлення рівневих оцінок за 12-бальною шкалою оцінювання навчальних досягнень учнів не лише за кінцевий результат, а й протягом процесу навчання.
Засвоєння учнями структури діяльності на цих етапах відбувається завдяки вчителю, який допомагає їм;
• орієнтуватись у навчальному матеріалі (предмет, тема, блок, навчальне заняття);
• визначати або брати участь у визначенні мети конкретної діяльності для оволодіння навчальним матеріалом:
• реалізувати план-діяльність, мати можливість варіювати цей процес у межах визначених норм;
• самостійно або спільно з іншими учнями чи вчителем оцінювати результати своєї діяльності, порівнювати її з освітнім стандартом (критеріями досягнення мети).
Саме суб'єктне ставлення: до завдань діяльності, діалогічна взаємодія вчителя й учнів є першим відправним пунктом у реалізації особистісно зорієнтованого навчання.
Ця нова парадигма уроку (основоположні ідеї, принципи) сьогодні в шкільній практиці матеріалізується в нових формах, які є подальшим творчим розвитком його класичної педагогіки. Типовими вважають такі нестандартні уроки [1, с. 383-385]:
• уроки змістової спрямованості. В основі – компонент змісту взаємин з учнями на основі програмового матеріалу (уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції);
• уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки-па- норами), їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд проектів, явищ у їх цілісності та єдності. Такі уроки проводять кілька вчителів, із яких один – ведучий.
Поєднуються різні предмети й не обов'язково в межах одного циклу: географія й іноземна мова, музика й історія та ін.;
• міжпредметні уроки. Мета: "спресувати" матеріал кількох предметів;
• уроки-змагання (урок-КВН, урок-аукціон, урок-вікторина, урок- конкурс). Вони передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, відповідний розподіл обов'язків (учасники гри, експерти для оцінювання результатів та ін.);
• уроки суспільного огляду знань (уроки-консультації, уроки- творчі звіти, уроки-заліки, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків – опрацювання найскладніших розділів навчальної програми, потреба активної самостійної пізнавальної діяльності. Проводять їх, як правило, у кінці чверті, семестру, року;
• уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-репортажі, уроки-парадокси та ін.). Вони сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасний урок: основні вимоги, форми, технології“ на сторінці 3. Приємного читання.
