– уникнення оцінних суджень ("я вважаю, що А. зробив неправильно, тому що не те сказав..."). Такий підхід створює дискомфорт у групі;
– заборона на обговорення моментів, які виходять за межі ситуації, над якою працює група (розмова про фільм, життєві колізії та ін.). Це відволікає членів групи від проблеми, ліквідовує в ній необхідний психологічний настрій;
– рольове розігрування педагогічних ситуацій (учитель, учень та ін.) – процес, пов'язаний зі значним емоційним, вольовим напруженням. Тому кожен член групи повинен знати: його невдача засмучує товаришів, а успіх сприймається ними з радістю;
– г) не менш важливо проводити заняття, будучи невтомленим ("на свіжу голову"), у доброму настрої й за відсутності негативних емоцій [18, с. 12-14].
Але головне в оволодінні педагогічною технікою – робота вчителя над собою, удосконалення своєї волі, почуттів, інтелекту.
Не менш актуальна й проблема індивідуального стилю в педагогічній діяльності. Творчий підхід до справи, високий професіоналізм, у т. ч. відточена педагогічна техніка передбачають індивідуальний стиль діяльності. Лише в цьому випадку реалізуються найбільш сильні сторони особистості вчителя. Самобутній педагогічний почерк залежить значною мірою від природно зумовлених типологічних особливостей (структура здібностей, тип психіки та ін.) учителя.
Педагоги, які володіють сильною рухливою нервовою системою, досягають успіхів переважно за рахунок швидкості, оригінальності й навіть експромтності рішень. Вони артистичні, експресивні, добре імпровізують у ході заняття, їм властиві велика безпосередність, виразність та емоційність реакцій, що дуже приваблює учнів до особи такого вчителя.
Педагоги, у яких сильна, але інертна й урівноважена нервова система, більше покладаються на попередньо підготовлені та старанно сплановані заняття. На уроці вони діють розмірено, ґрунтовно, стримані в емоціях, але беруть спокоєм, витримкою й наполегливістю.
Майстрами, творчими особистостями стають і ті педагоги, у яких від природи слабкий тип нервової системи. Для них характерні особлива вдумливість, тонке відчуття педагогічної ситуації, здатність зрозуміти внутрішній стан школяра.
На цій основі Е. Г. Костяшкін визначає типологію вчителів.
Інтелектуальний тип – нахили до науково-методичної роботи, насамперед у галузі свого предмету. Симпатії до такого вчителя в учнів сприяють його глибока ерудиція, науковий склад мислення, вимогливість до себе й дітей.
Вольовий тип характеризується чіткістю та оргазованістю в роботі, високою вимогливістю до себе й інших, упевненістю та наполегливістю, швидким просуванням до мети. Цей тип особливо імпонує хлопчикам-підліткам.
Емоційний тип відзначається підвищеною здатністю відчувати й розуміти учня, співпереживати йому, сприймати його внутрішній світ та емоційне життя. Такий педагог успішно працює з "важливими" школярами, які діляться з ним своїми проблемами. До цього типу належать учителі із задатками артистизму.
Організаторський тип – найбільш універсальний. Такий педагог найкраще може організувати живу конкретну справу (навчання, трудову діяльність, громадську чи спортивну роботу). Він успішно допомагає самовираженню учнів, розвитку їхніх здібностей.
Спостереження, досвід підтверджують: в окремих класах найбільш успішно можуть працювати такі вчителі:
• у молодших класах – емоційний та організаторський тип;
• у середніх класах – вольовий;
• у старших класах – інтелектуальний.
У цілому ж у загальноосвітніх навчальних закладах сьогодні домінує вольовий тип (до 60 %) педагогів, у якому переважають жінки.
Отже, кожен учитель повинен знати й усвідомлювати свій стиль діяльності. Хороших і поганих стилів у цій роботі немає: кожен має сильні та слабкі сторони, які потрібно враховувати педагогу для максимального самовираження, наприклад під час вибору навчально-вікових груп учнів в умовах школи з великою кількістю паралельних класів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Педагогічна техніка – важливий складник у діяльності вчителя“ на сторінці 3. Приємного читання.
