• техніку пред'явлення вимог;
• техніку створення необхідної дисципліни в класному колективі;
• техніку створення (постановки) перспективних ліній у житті класу ("завтрашньої радості" – А. С. Макаренко);
• техніку організації й режиму діяльності класу;
• техніку стимулювання діяльності колективу, у т. ч. застосування морально-дисциплінарного впливу (системи покарань) та ін.
Отже, педагогічна техніка – одна з форм поведінки вчителя, яка являє собою набір прийомів особистого впливу педагога на учнів.
Досконало володіють педагогічним впливом на школярів педаго- ги-новатори.
Оволодіння необхідним рівнем педагогічної техніки – одна з важливих передумов успішної професійної діяльності вчителя, на більш високому рівні – педагогічної майстерності.
Які головні шляхи й засади оволодіння педагогічною технікою?
1. Розуміючи важливість педагогічної техніки, досконало володіючи арсеналом форм поведінки з вихованцями, А. С. Макаренко наголошував на необхідності викладання в педагогічних навчальних закладах елементів педагогічної техніки: постановки голосу й пози, володіння своїм тілом та обличчям тощо.
Курс "Основи педагогічної майстерності", який викладають для студентів педагогічних навчальних закладів, носить локальний характер, оскільки, на нашу думку, повністю не розв'язує цієї проблеми. Такі вузлові питання курсу, як техніка спілкування, мови, саморегуляція емоційних станів, елементи акторської й режисерської майстерності, бажано включати в навчальні плани підготовки майбутніх педагогів як самостійні навчальні дисципліни. Ці дисципліни повинні викладати фахівці, які мають необхідну базову вищу освіту та великий практичний досвід, наприклад техніку спілкування, саморегуляції емоційних станів – практичні психологи; техніку мови – філологи, логопеди; елементи акторської майстерності – актори й режисери місцевого драмтеатру та ін.
2. Майбутній учитель повинен глибоко й усебічно знати себе, особливості своєї взаємодії з іншими людьми, інакше кажучи – "бачити та слухати" себе ніби збоку, зором і слухом іншої людини. Цьому сприяють постійний самоаналіз та самодіагностування. Зокрема, розглянуті вище (розділ 2.1.) методики вивчення своєї профпридатності дають змогу аналізувати ступінь вияву (сформованості) низки професійно важливих показників у структурі своєї особистості для педагогічної діяльності.
Коли такий підхід відсутній, нерідко виникають суперечності між завданнями, які ставить педагог перед собою, і його можливостями, які можуть бути неадекватні цим завданням.
Отже, друга важлива умова – самоусвідомлення педагогом своїх психічних актів і станів (процеси, рефлексії, емпатії) та того, як він сприймається й оцінюється іншими людьми, насамперед колегами по роботі.
Низький рівень такого самоусвідомлення в учителя часто викликає й інші недоліки – небажання запозичувати досвід своїх колег, педагогів-новаторів: "Не всі ж можуть бути такими, як Шаталов!"
Усе це не дає змоги усвідомлювати мотиви своїх педагогічних дій (чому було визначено саме таку мету, форми й засоби проведення заняття та ін.), залишає без відповіді запитання: який я в очах своїх учнів і колег по роботі? Формування в себе постійної потреби до самоспостереження, самоаналізу й самонаказу в поєднанні з елементами педагогічної техніки означає початок творчої діяльності цього вчителя.
• 3. Потрібно також дотримуватись і таких правил:
– а) послідовність і систематичність занять із педагогічної техніки;
– б) вибір вправ для освоєння того чи іншого елементу в певній послідовності, на основі принципу "від простого до більш складного";
– в) дотримання індивідуальної чи групової форм занять. В останньому випадку це повинен бути колектив однодумців, які об'єднані єдиною метою, чітко дотримуються таких моментів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Педагогічна техніка – важливий складник у діяльності вчителя“ на сторінці 2. Приємного читання.
