Питання державного управління у сфері фізичної культури і спорту вирішуються у IV главі. Законом передбачено, що центральний орган державного управління фізичною культурою (Міністерство сім'ї, молоді і спорту України) розробляє, а Президент України затверджує Державну програму розвитку фізичної культури і спорту.
Кабінет Міністрів України затверджує систему програмно-оціночних нормативів і вимог щодо фізичної підготовленості населення України.
Рівень фізичного розвитку населення визначається органами охорони здоров'я.
Верховна Рада України визначає державну політику. Органами державної виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту сьогодні є Міністерство молоді і спорту України, а на регіональному рівні відповідні органи, створені місцевими органами державної виконавчої влади та самоврядування.
У цій главі розглядаються також питання фінансового, матеріально-технічного, кадрового, правового та інформаційного забезпечення фізичної культури і спорту.
Важливо, що нормативи мінімальної забезпеченості спортивними спорудами житлових районів, підприємств, установ усіх форм власності визначаються державним органом у сфері фізичної культури і спорту України разом з органами управління будівництва та архітектури.
Спорудження та утримання об'єктів фізичної культури і спорту у сільській місцевості здійснюється за рахунок державного та місцевого бюджетів. Не допускається (стаття 29) перепрофілювання та ліквідація діючих фізкультурно-спортивних споруд, а також будівництво дошкільних виховних, загальноосвітніх і професійних навчально-виховних закладів без передбачених нормативами фізкультурно-спортивних споруд.
Самоврядування у сфері фізичної культури і спорту врегульовується у главі V Закону. В ній розглядаються стосунки держави з Національним Олімпійським комітетом України, Національними федераціями з видів спорту; питання господарсько-комерційної діяльності фізкультурно-спортивних організацій. Вказується (стаття 33), що у своїй діяльності громадські організації фізкультурно- спортивної спрямованості та їх об'єднання керуються цим Законом, Законом України „Про об'єднання громадян", іншими законодавчими актами України.
Стаття 34. Спортивна федерація – спортивна федерація (асоціація, спілка, об'єднання тощо) – громадська організація фізкультурно-спортивної спрямованості, що створюється для розвитку відповідного виду спорту (версії) і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами, іншими нормативно- правовими актами України та своїм статутом.
Порядок, особливості створення та діяльність спортивної федерації визначаються відповідно до цього Закону та Закону України „Про об'єднання громадян".
Спортивна федерація може мати місцевий або всеукраїнський статус.
Кабінет Міністрів України, за поданням центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту, визначає перелік видів спорту (версій), відповідно до специфіки яких спортивна федерація має право набувати всеукраїнського статусу незалежно від наявності місцевих осередків у більшості областей України, в Автономній Республіці Крим, у містах Києві та Севастополі.
Стаття 35. Національний Олімпійський комітет України. Олімпійський рух в Україні координується Національним Олімпійським комітетом України, який є незалежною, неурядовою, громадською організацією.
У своїй діяльності Національний Олімпійський комітет України керується законодавством України, Олімпійською Хартією та власним статутом.
Національний Олімпійський комітет України має виключне право представляти Україні на Олімпійських іграх, в Міжнародному Олімпійському комітеті, міжнародних олімпійських організаціях.
Національний Олімпійський комітет України має свою національну олімпійську символіку та виключне право її використання.
Держава сприяє розвитку матеріально-технічної бази Національного Олімпійського комітету України, надає йому фінансову і організаційну допомогу щодо участі членів збірних команд в Олімпійських та Параолімпійських іграх, сприяє у встановленні міжнародних зв'язків.
Стаття 36. Господарська та інша комерційна діяльність, спрямована на розвиток фізкультури і спорту. Підприємства, установи, організації в межах і порядку, визначених законодавством, користуються пільгами щодо оподаткування доходів від господарської або іншої комерційної діяльності, спрямованої на розвиток фізкультури і спорту.
Кошти, отримані організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості, що діють на селі, від власної виробного-господарської та комерційної діяльності і спрямовані на розвиток фізкультури і спорту на селі, можуть підлягати пільговому оподаткуванню. Ці пільги визначаються відповідно до законодавства України.
Громадська організація повинна заснувати підприємство, якщо вона організовує або бере участь у проведенні платних фізкультурно- спортивних заходів і одержує від цього протягом року прибуток, що перевищує 1000 розмірів мінімальної заробітної плати, або якщо спортсмени за участь в таких заходах одержують разову винагороду, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати. Незаконно отриманий прибуток вилучається в доход держави. Ця норма не поширюється на національні спортивні федерації та Національний Олімпійський комітет України.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лекція 4. Програмно-нормативні засади розвитку фізичної культури спорту в Україні“ на сторінці 3. Приємного читання.
