V-Б глава – Фізкультурно-спортивні товариства (3 статті).
VI глава – Заключні положення (5 статей).
У I главі Закону йдеться про визначення понять фізичної культури і спорту, про завдання фізичної культури, державне регулювання в сфері фізичної культури. Важливим є те, що основним показником стану фізичної культури і спорту є рівень здоров'я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості населення України. Тобто визначальним названо не процес і показники, які його характеризують (масовість, спортивні досягнення, рівень забезпеченості), а кінцевий результат – рівень здоров'я. Цей, на перший погляд, незначний запис у статті 6 істотно змінює підходи до організації фізичного виховання.
На її підставі можлива, зокрема, кардинальна зміна системи оплати працівників фізичної культури і спорту. Адже досі переважна більшість таких працівників (вчителі фізичної культури, викладачі фізичного виховання, тренери-викладачі ДЮСШ, СДЮШОР та ін.) отримують заробітну платню за кількість відпрацьованого часу, а не за стан здоров'я учнів, студентів, спортсменів, чи хоч би тенденцію його зміни. Можна очікувати, що у недалекому майбутньому буде зроблено спробу реформувати підходи до оплати праці фахівців фізичної культури і спорту.
Основними напрямками впровадження фізичної культури стаття 8 даного Закону визначає так:
• 1. Фізкультурно-оздоровча діяльність.
• 2. Фізичне виховання.
• 3. Масовий фізкультурно-спортивний рух.
У подальших статтях цього розділу розшифровується зміст роботи у названих напрямках у різних сферах діяльності: виробничій, соціально-побутовій, навчально-виховній, серед інвалідів, в масовому спорті тощо.
Особливим важливим є деякі нормативні вимоги Глави II Закону. Серед них:
• 1. В середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах уроки фізичної культури проводяться не менше 3 разів на тиждень.
• 2. Фізична підготовка військовослужбовців здійснюється у формі спеціальних занять обсягом не менше 4 рази на тиждень.
В складі педагогічних колективів дошкільних дитячих установ та інших закладів освіти передбачаються посади фахівців з фізичного виховання. У дошкільних закладах мають проводитися щоденні фізкультурно-оздоровчі заняття.
Передбачено опрацювання державних нормативів фінансування на здійснення фізкультурно-оздоровчих питань. Прикро, що і ця вимога Закону поки що виконується не у повному обсягу.
Окремі статті ІI глави стосуються фізкультурно-оздоровчої діяльності серед інвалідів та серед окремих категорій громадян України (в'язнів) у місцях позбавлення волі.
У III главі внормовуються питання спорту. Йдеться про спортивні змагання, про види спорту, про спортивну класифікацію, про гарантії підвищення спортивної кваліфікації, про спорт вищих досягнень, про національні збірні команди, про спортивне суддівство, про спортивні відзнаки, а також внесені нові статті, що чітко роз'яснюють професійну діяльність у спорті:
• Суб'єкти організації діяльності спортсмена-професіонала.
• Статус спортсмена-професіонала.
• Трудові відносини у професіональному спорті.
Більшість з означених питань вирішуються на законодавчому рівні вперше. Зокрема такі наболілі, як встановлення соціально- побутових пільг для провідних спортсменів, внормування статусу члена збірної команди України, окреслені питання професійної діяльності в спорті.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лекція 4. Програмно-нормативні засади розвитку фізичної культури спорту в Україні“ на сторінці 2. Приємного читання.
