Розділ «Стаття 4. Міжнародне співробітництво поліції»

Офіційний текст статті

1. Взаємовідносини у сферах діяльності поліції з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями базуються на міжнародних договорах, а також на установчих актах та правилах міжнародних організацій, членом яких є Україна.

2. Поліцейські можуть направлятися до міжнародних організацій, іноземних держав як представники поліції з метою забезпечення координації співробітництва з питань, що належать до повноважень поліції.

3. Поліцейські можуть залучатися до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Норма і зв'язки

Закон «Про Національну поліцію», ст. 4 (розділ I). Три частини: ч. 1 — підвалини міжнародних взаємовідносин; ч. 2 — відрядження поліцейських як представників; ч. 3 — участь у міжнародних миротворчих операціях. Пов’язана зі ст. 23 (п. 42-44 ч. 1 — Інтерпол, Європол, міжнародне співробітництво).

Суть простими словами

Міжнародна робота поліції тримається на двох опорах (ч. 1): міжнародних договорах та установчих актах і правилах міжнародних організацій, членом яких є Україна. Поліцейські можуть направлятися до міжнародних організацій та іноземних держав як представники поліції — з метою координації співробітництва з питань, що належать до повноважень поліції (ч. 2). Окремо — можливість залучення поліцейських до міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки (ч. 3). Формулювання «можуть» означає право, а не автоматичний обов’язок чи безумовну можливість: напрямлення і залучення відбуваються у встановленому порядку.

Суб'єкти та сфера дії

Суб’єкти — поліція (взаємовідносини організацій) та поліцейські (представники, учасники операцій). Контрагенти — відповідні органи інших держав, міжнародні організації.

Права й обов'язки

Право/можливість: направлення поліцейських як представників поліції (ч. 2), залучення до міжнародних миротворчих операцій (ч. 3). Обов’язок — тримати взаємовідносини на базі міжнародних договорів та установчих актів і правил міжнародних організацій, членом яких є Україна.

Умови, винятки, межі

Установчі акти й правила організацій — підстава лише для тих організацій, членом яких є Україна. Мета представництва за ч. 2 — саме координація співробітництва з питань, що належать до повноважень поліції, а не будь-яка діяльність за кордоном.

Наслідки

Стаття санкцій не містить. Конкретні механізми реалізуються через повноваження поліції за п. 42-44 ч. 1 ст. 23 (Інтерпол — Національне центральне бюро, Європол — Національний контактний пункт, організація взаємодії).

Суміжні норми

Ст. 3 (міжнародні договори в правовій основі), ст. 23 (п. 42-44 ч. 1 — Інтерпол, Європол, співробітництво з компетентними органами інших держав).

Приклад (умовний, для навчання)

Уявімо, що Україна — член Інтерполу. Взаємовідносини поліції з Генеральним секретаріатом Інтерполу базуються на міжнародних договорах та установчих актах і правилах цієї організації (ч. 1 ст. 4), а на практиці поліція виступає Національним центральним бюро Інтерполу за п. 42 ч. 1 ст. 23.