Розділ 4. Загальна характеристика суб'єктів аграрного права

1. Характеристика учасників сільськогосподарського виробництва як суб'єктів аграрного права

Поняття "суб'єкт" має латинське походження і складається з двох частин: "sub" означає "під, до", a "jec" - "акт, акція, дія". Отже, суб'єкт перебуває перед певною дією. Тому під суб'єктом розуміється особа, наділена властивістю здійснювати певні дії, діяльність. В юридичному значенні суб'єкт розглядається як носій відповідних прав і обов'язків. Обсяг прав і обов'язків визначає правовий статус або правове становище суб'єкта (особи). У теорії права під суб'єктом права розуміється абстрактна особа (фізична чи юридична), передбачена правовими нормами, яку наділено певним обсягом абстрактних юридичних прав і обов'язків. Таким чином, суб'єктом аграрного права є особа, визначена законодавством, яка наділена сукупністю прав і обов'язків, достатніх для забезпечення участі у аграрних відносинах.

Відповідно й суб'єкти аграрного права мають найзагальніший поділ на фізичних і юридичних осіб. До фізичних осіб-суб'єктів аграрного права належать члени особистих селянських господарств, автори селекційних досягнень (сорту рослин чи породи тварин), суб'єкти насінництва і розсадництва, садівництва, бджолярі-пасічники тощо.

Особисте селянське господарство відповідно до однойменного закону "Про особисте селянське господарство" - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку. При цьому діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не належить до підприємницької діяльності через можливість ведення не товарного, а простого натурального виробництва сільськогосподарської продукції (для забезпечення потреб свого господарства).

У ст. 1 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 р. (у редакції Закону від 17 січня 2002 р. № 2986-111) автор сорту (селекціонер) - це людина, яка безпосередньо вивела або виявила і поліпшила сорт. Згідно зі ст. З Закону України "Про насіння і садивний матеріал" від 26 грудня 2002 р. до суб'єктів насінництва та розсадництва належать фізичні особи, яким надане право займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння і садивного матеріалу відповідно до законодавства України. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про племінну справу у тваринництві" від 15 грудня 1993 р. (у редакції Закону від 21 грудня 1999 р. № 1328-XIV) фізичними особами-суб'єктами племінної справи у тваринництві можуть бути власники племінних (генетичних) ресурсів та власники неплемінних тварин-споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг з племінної справи у тваринництві. Так само під пасічником у Законі України "Про бджільництво" від 22 лютого 2000 р. розуміється фізична особа, яка займається утриманням та розведенням бджіл, виробництвом і первинною переробкою продуктів бджільництва. Перелічені фізичні особи можуть бути як членами особистого селянського господарства, так і виступати окремими суб'єктами аграрного права, які не здійснюють підприємницької діяльності, адже у протилежному разі вони як фізичні особи-підприємці будуть прирівнюватися у своєму правовому статусі до сільськогосподарських підприємств.

Юридичними особами як суб'єктами аграрного права є сільськогосподарські підприємства, організації й установи. Крім сільськогосподарських підприємств, які безпосередньо здійснюють виробництво, переробку й реалізацію сільськогосподарської продукції, суб'єктами аграрного права є організації та установи, які здійснюють функції організаційно-управлінського та матеріально-технічного забезпечення аграрної політики.

Організаційно-управлінські функції у сфері здійснення аграрної політики здійснюють органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Таким центральним спеціальним галузевим органом виконавчої влади є Мінагрополітики України, утворений Указом Президента України "Питання Міністерства аграрної політики України" від 7 червня 2000 р. за № 772/2000, яке діє на основі Положення про

Міністерство аграрної політики України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2006 р. № 1541. Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції.

Державний комітет ветеринарної медицини України створено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 1075, якою затверджене й положення про цей Комітет. Державний комітет ветеринарної медицини України (Держкомветмедицини) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра аграрної політики. Здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за здоров'ям тварин, безпечністю та якістю харчових продуктів, підконтрольних державній службі ветеринарної медицини, неїстівних продуктів тваринного походження, кормів та інших товарів, охорони території України від занесення збудників особливо небезпечних хвороб з територій інших держав або карантинних зон.

Державний комітет рибного господарства України (Держкомрибгосп), створений постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1523, забезпечує проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів. Державний комітет рибного господарства України здійснює свої повноваження на основі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 р. № 42.

Окремі ділянки сільськогосподарського виробництва контролюють державні інспекції та служби, організаційно і функціонально пов'язані з Міністерством аграрної політики України. Такими інспекційними органами є:

1) Українська державна насіннєва інспекція (Положення затверджене наказом Мінагрополітики України від 23 березня 2004 р. № 97, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2004 р. за № 452/9051);

2) Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція (Положення затверджене наказом Мінагрополітики України від 31 жовтня 2007 р. № 770, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2007 р. за № 1279/14546);

3) Головна державна інспекція захисту рослин "Головдержзахист" (Положення затверджене наказом Мінагрополітики України від 18 червня 2007 р. № 422, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2007 р. за № 880/14147);

4) Головна державна інспекція з карантину рослин України (Положення затверджене наказом Мінагрополітики України від 21 грудня 2005 р. № 727, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 січня 2006 р. за №35/11909);

5) Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Положення затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. №1182);

6) Головна державна племінна інспекція Міністерства аграрної політики України, що входить до структури центрального апарату міністерства, керівником якої є начальник Департаменту ринків продукції тваринництва Мінагрополітики України;

7) Державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (Положення затверджене наказом Мінагрополітики України 12 травня 2005 р. № 198, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 травня 2005 р. за № 575/10855);

8) Державна інспекція з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку (Положення затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 2004 р. № 65);