Розділ 4. Загальна характеристика суб'єктів аграрного права

3. Загальні засади створення і державної реєстрації сільськогосподарських товаровиробників

Створення сільськогосподарських підприємств здійснюється загальними способами. Так, за особливостями волевиявлення при створенні розрізняють способи: розпорядчий; нормативно-явочний; дозвільний.

Розпорядчий спосіб застосовується для створення підприємств- юридичних осіб публічного права. Сутність цього способу полягає в тому, що компетентний орган державної влади або місцевого самоврядування приймає рішення про створення юридичної особи і затверджує статут. Щодо сільськогосподарських підприємств таким органом є Міністерство аграрної політики України як спеціальний орган державної виконавчої влади та його територіальні органи або відповідна рада як орган місцевого самоврядування. У першому випадку таким чином створюють державні, а у другому - комунальні сільськогосподарські підприємства. Безальтернативно розпорядчим способом створюються публічні акціонерні товариства. До розпорядчих способів створення сільськогосподарського підприємства належать і створення шляхом примусового поділу (виділу) за рішенням суду у випадках банкрутства або порушення антимонопольного законодавства.

Нормативно-явочним способом створюються приватні сільськогосподарські підприємства. Для їх створення необхідне рішення власника (власників) чи уповноваженої особи, яке відбивається в установчих документах. Для легалізації свого вільного волевиявлення засновникам необхідно з'явитися до органу державної реєстрації і зареєструвати установчі документи.

Дозвільний спосіб передбачає необхідність згоди (дозволу) відповідного органа або іншого підприємства. Наприклад, при добровільному приєднанні, виділі чи поділі сільськогосподарського підприємства необхідна наявність дозволу власників цього підприємства. Так само при приватизації державного сільськогосподарського підприємства і перетворенні його на колективне сільськогосподарське підприємство або акціонерне товариство необхідний дозвіл (згода) відповідного територіального органу Фонду держмайна України.

У ст. 81 ЦК України визначено такі особливості створення юридичних осіб: об'єднання осіб та (або) майна. Шляхом об'єднання майна створюються сільськогосподарські товариства у формі акціонерних товариств, а також товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю. Об'єднанням осіб (персональні підприємства) створюються повні й командитні товариства. Нарешті, об'єднанням майна і осіб створюються сільськогосподарські виробничі й обслуговуючі кооперативи, фермерські господарства, приватно-орендні сільськогосподарські підприємства.

Сільськогосподарське підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації. Підприємство як юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 р. Державна реєстрація сільськогосподарських підприємств - це засвідчення факту створення або припинення цього підприємства, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачених законодавством, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Єдиний державний реєстр - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Державна реєстрація сільськогосподарських підприємств проводиться державним реєстратором у районній державній адміністрації за місцезнаходженням сільськогосподарського підприємства, яким є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів чи закону виступають від його імені.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не належить до підприємницької діяльності, тому не підпадає під режим державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців. Особисті селянські господарства згідно зі ст. 4 Закону України "Про особисте селянське господарство" підлягають обліку, який здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

4. Характеристика установчих документів сільськогосподарських підприємств

Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчими документами відповідно до ст. 57 ГК України є рішення суб'єкта господарювання про його утворення, або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Вимога укладання засновницького договору при створенні нового сільськогосподарського підприємства як юридичної особи визначається ст. 87 ЦК України. Слід зазначити, що у цій статті не досить чітко прописано необхідність укладання цього виду договору. Загалом юридичні особи поділяються на договірні, які діють на підставі лише засновницького договору (повні й командитні товариства), і статутні, обов'язковим документом для яких є статут (інші організаційно-правові форми підприємств). Цивільне законодавство не висуває чіткої вимоги до статутних юридичних осіб щодо обов'язковості підписання засновницького договору. Так само ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. не вимагає укладення засновницького договору для статутних товариств (акціонерних товариств, товариств з обмеженою і з додатковою відповідальністю). Нещодавно прийнятий Закон України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 р. у ст. 9 визначає, що засновниками може укладатися засновницький договір, який не є установчим документом товариства і діє до дати реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. Водночас ст. 57 ГК України встановлює обов'язковість укладання засновницького договору або рішення про утворення суб'єкта господарювання, яке за своїм змістом є також засновницьким договором.

Виходячи з наявної колізійності обов'язковості процедури укладання засновницького договору для всіх організаційно-правових форм підприємств слід зазначити, що підписання засновницького договору на момент створення кожного сільськогосподарського підприємства є доцільним з боку деяких практичних моментів. Насамперед, це засвідчення вільного волевиявлення співзасновників до створення певного сільськогосподарського підприємства. По-друге, засновницький договір дає змогу вже на початковому етапі узгодити всі умови функціонування підприємства, що зменшує кількість спірних питань, які можуть виникнути у подальшому між співвласниками підприємства.

Засновницький договір не укладається у разі заснування підприємства однією особою, тобто у фермерських господарствах, сільськогосподарських товариствах із одним засновником, приватно-орендних сільськогосподарських підприємствах (ПОСП).

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

За свідченням практики важливе значення має процедура уніфікації статутних документів у межах кожної організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств. Зовнішньою формою такої уніфікації є вироблення Типових або Примірних статутів. При цьому слід пам'ятати, що затвердження Типових документів (статутів, договорів тощо) належить до компетенції Кабінету Міністрів України, а Примірних - до компетенції центральних галузевих органів виконавчої влади. На жаль, у аграрній сфері поки що не розроблено і не затверджено жодних типових статутів. Примірці статути також розроблено лише для окремих організаційно-правових форм: Примірний статут державного підприємства, віднесеного до сфери управління Міністерства аграрної політики України, затверджений наказом Мінагрополітики України від 12 грудня 2008 р. № 826; Примірний статут сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу та Примірний статут сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу-агроторгового дому, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 26 червня 2003 р. № 191.

5. Особливості припинення сільськогосподарських підприємств

Процесом, прямо протилежним утворенню сільськогосподарського підприємства, є процедура його припинення. За характером волевиявлення припинення буває двох видів: добровільне або примусове. Добровільне припинення відбувається за рішенням власників сільськогосподарських підприємств або уповноважених ними осіб чи правонаступників. Для цього достатньо зазначеним особам проявити ініціативу.

Примусовим є припинення, рішення про яке прийняв вищестоящий за галузевим підпорядкуванням державний або орган місцевого самоврядування (щодо державних і комунальних сільськогосподарських підприємств), спеціальний центральний орган державної виконавчої влади або відповідний судовий орган. Спеціальним центральним органом державної виконавчої влади є Міністерство аграрної політики України. Державними органами з аналогічними повноваженнями є також Державний комітет рибного господарства України, Фонд держмайна України та ін.