Розділ «Модуль 2. Правові засади реформування земельних та майнових відносин»

Розділ 5. Порядок і умови приватизації майна державних підприємств у АПК

1. Загальні засади правового регулювання приватизації у аграрному секторі економіки

Приступаючи до викладення матеріалу цієї теми слід зазначити, що приватизацію об'єктів державного майна як у цілому, так і у аграрному секторі економіки переважно завершено. Про це побічно свідчить факт відсутності останнім часом нових Державних програм приватизації, які містять пропозиції щодо обсягів підготовки до приватизації об'єктів, що належать до сфери управління виконавчої влади. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 р. (у редакції Закону від 19 лютого 1997 р. № 89/97-ВР) Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації. Між тим, в Україні й зараз діє Державна програма приватизації на 2000-2002 рр., затверджена Законом України від 18 травня 2000 р. Це означає, що приватизаційний курс, обраний державою, дотримано, обсяги приватизації досягнуті, а основні об'єкти державної власності знайшли іншого свого власника.

Водночас не знімається необхідність вивчення приватизаційного законодавства, зокрема у аграрній сфері, адже кожен кваліфікований юрист повинен знати загальний порядок приватизації, визначений відповідними актами законодавства. У разі виникнення спірних питань між співвласниками приватизованого майна або претензій щодо законності приватизації з боку органів виконавчої влади чи правоохоронних органів постає потреба у фаховому захисті законних інтересів сторін майнового спору.

Насамперед слід зазначити, що у навчально-науковій літературі, як і у законодавстві, часто зустрічаються два терміни: роздержавлення і приватизація. Наприклад, у свій час були прийняті Рекомендації по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджені 15 травня 1992 р. спільно Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України та Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України. Таким чином, існувало навіть спеціальне Міністерство у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України, появу якого зумовила відповідна постанова Кабінету Міністрів Української PCP від 16 серпня 1991 р. за № 147. Щоправда, існувало це міністерство недовго - до березня 1993 р. і постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 1993 р. № 166 його було включено до складу новоствореного Міністерства економіки України.

На жаль, законодавство не надає роз'яснення поняття "роздержавлення", що вимагає його доктринального тлумачення. Роздержавлення є поняттям ширшим, ніж приватизація і включає останнє як одну зі складових. Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Взагалі слід відзначити однобокість наведеного визначення, у якому приватизація стосується лише державного майна. Вже ст. 146 ГК України розуміє приватизацію як відчуження не тільки державного, а й комунального майна на користь громадян чи недержавних юридичних осіб, що є повнішим за охопленням форм власності й правильнішим за рахунок уточнення складу суб'єктів, які можуть приватизувати майно, адже крім недержавних юридичних осіб можуть існувати юридичні особи публічного права, які не можуть бути учасниками приватизаційних процесів. Таким чином, роздержавлення майна означає зміну державної власності на таке майно на інші форми власності, зокрема комунальну й приватну. Передача майна з державної і комунальної власності у приватну власність є приватизацією. Отже, у аграрній сфері приватизації підлягають лише державні (в т. ч. радгоспи) і комунальні сільськогосподарські й обслуговуючі підприємства (переробні, постачальницькі та ін).

У економічному розумінні існує два способи приватизації: оплатний і безоплатний. Вже згадувана ст. 146 ГК України у ч. З визначає шляхи приватизації державних (комунальних) підприємств чи їх майна: 1) купівля-продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців; 2) викуп цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства, зданого в оренду, у випадках та порядку, передбачених законом; 3) викуп майна державного (комунального) підприємства в інших випадках, передбачених законом. Усе перераховане охоплює оплатили спосіб приватизації, тобто викуп державного (комунального) майна.

Водночас широкого розповсюдження у 90-х роках минулого століття набув безоплатний спосіб приватизації. Насамперед, це приватизація майна за рахунок його обміну на приватизаційні папери, якими відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизаційні папери" від 6 березня 1992 р. № 2173-ХІІ є особливий вид державних іменних цінних паперів, що засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду (приватизаційні майнові сертифікати) та державного житлового фонду (житлові чеки). Іншим шляхом є безоплатна передача кожному члену колективу працівників державного сільськогосподарського підприємства майна у розмірі середньої по регіону (області) майнової частки (паю), які припадали кожному члену колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) з пайового фонду. Правовою основою безоплатної приватизації майна у розмірі, що дорівнює середньому по області майновому паю колишніх членів КСП, є ст. 6 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 р. за № 290-1996, а також постанова Кабінету Міністрів України "Про розрахунок частки державного майна (акцій), яка безоплатно передається у процесі приватизації працівникам радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств" від 22 серпня 2000 р. № 1327.

Проте не всі державні підприємства агропромислового комплексу можна приватизувати. У додатку 1 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 р. за № 847-ХІУ у цілому по АПК України було визначено 494 таких об'єкти. Серед них наукові центри з агроекології, проектно-пошукові станції хімізації сільського господарства, станції захисту рослин, ветеринарно-санітарні утилізаційні заводи, виноробні радгоспи-заводи і державні підприємства, селекційні центри, державні племзаводи, спиртзаводи та інші об'єкти.

Не підлягають приватизації також об'єкти соціально-культурної та побутової сфери, культових споруд. Так, відповідно до ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 р. за № 290-1996 у процесі приватизації майна державних підприємств об'єкти соціально-побутового призначення, інженерні мережі та споруди комунального господарства, включаючи побудовані за рахунок коштів фонду соціального розвитку, повинні передаватися органами приватизації у комунальну власність за згодою власників підприємств. Заклади фізкультурно-спортивного призначення можуть передаватися на таких самих умовах, без зміни їх профілю, сільським спортивним товариствам. У ч. 1 п. 10 Положення про передприватизаційну підготовку підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1301 міститься важливе уточнення, що перед приватизацією передбачається обов'язкове виявлення об'єктів соціально-культурної та побутової сфери, культових споруд, визначення умов їх подальшого функціонування і передачу в установленому порядку цих об'єктів у власність відповідних територіальних громад, релігійних організацій. У разі неможливості такої передачі зазначене майно передається державним органам приватизації для подальшого продажу відповідно до законодавства.

Існують також об'єкти державної власності сільськогосподарського призначення, які не підлягають навіть оренді. Згідно з Переліком майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 р. № Д26-92, не можна орендувати водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Безумовно, що такі кроки держави є необхідними й раціональними з боку збереження державних центрів селекційної роботи у тваринництві й рослинництві, станцій захисту рослин, збереження спиртової монополії держави тощо, тобто дотримання балансу державних, суспільних і приватних інтересів у забезпеченні розвитку культурного сільськогосподарського виробництва і переробки виробленої сільськогосподарської продукції, а також соціального розвитку села.

Інструктивним листом від 12 червня 1996 р. № 10-30-5931 та розпорядженням від 12 червня 1996 р. № 97-р Фонду державного майна України "Щодо ініціювання органами приватизації процесів приватизації в агропромисловому комплексі" роз'яснюється, що органи приватизації вправі приймати рішення про приватизацію об'єктів за власною ініціативою стосовно всіх підприємств агропромислового комплексу, що підлягають приватизації, за винятком: підприємств зі змішаною формою власності; орендних підприємств; радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, проекти планів приватизації яких не підлягають погодженню з Кабінетом Міністрів України; несільськогосподарських підприємств агропромислового комплексу, вартість майна яких недостатня для формування статутного фонду акціонерного товариства.

Процедура приватизації підприємств агропромислового комплексу детально регламентована наказом Фонду держмайна України "Про затвердження положень з питань приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 17 серпня 2000 р. № 1718, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 вересня 2000 р. за № 666/4887. Зазначеним наказом затверджено цілий ряд положень, які мають кардинальне значення у приватизаційних процесах у сільському господарстві: 1) Положення про план приватизації несільськогосподарських підприємств і організацій агропромислового комплексу; 2) Положення про порядок приватизації несільськогосподарських підприємств і організацій агропромислового комплексу; 3) Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств. Усі наведені Положення деталізують загальний механізм правового регулювання приватизаційних процесів у АПК, визначений Законами України "Про приватизацію державного майна" і "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі".

2. Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств

Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств (далі - держгоспи) здійснюється відповідно до статей 5-8 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", а також Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затвердженого наказом Фонду держмайна України від 17 серпня 2000 р. № 1718, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 вересня 2000 р. за № 666/4887.

Поняття "радгосп" є скороченням словосполучення "радянське господарство", яке застосовувалось для позначення назви державних сільськогосподарських підприємств. Звичайно, це поняття є рудиментом радянської системи господарювання, але воно увійшло у широкий вжиток старшого покоління на рівні підсвідомості, коли звичні слова сприймають, не замислюючись над їхньою сутністю. Крім того, сьогодні ці назви стали відомими як в Україні, так і за її межами орендами, наприклад, "Радгосп-завод ":Кокте6ель", "Радгосп-завод "Лівадія", "Радгосп "Гурзуф", "Радгосп-завод "Алушта", "Шовкорадгосп "Пологівський" та ін.

Згідно зі ст. 115 ГК України орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності. Орендарем при цьому є юридична особа, утворена членами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об'єктом оренди. У агропромисловому комплексі також існують орендні підприємства, які через свою значимість для економіки держави не підлягають приватизації, але оренда яких не заборонена. Це орендні підприємства "Одеський коньячний завод", "Одеський виноробний завод", "Одеський завод шампанських вин" та інші.