Розділ 12. Правові засади діяльності сільськогосподарських кооперативів

1. Поняття, основні риси сільськогосподарських кооперативів та їх види

Проведення аграрної реформи в Україні безпосередньо пов'язане з утворенням на базі колективних сільськогосподарських підприємств нових суб'єктів господарювання різних організаційно-правових форм, серед яких особливе місце посідають сільськогосподарські кооперативи. На жаль, зважаючи на практичну відсутність державної підтримки, їх частка у загальній кількості підприємств, що діють на селі, є незначною. Так, заданими Державного комітету статистики України станом на 1 січня 2009 р., в сільському господарстві діє 1101 сільськогосподарський виробничий кооператив, що складає 1,9% всіх суб'єктів господарювання у цій сфері.

Розвиток кооперативного руху визнаний одним із важливіших напрямів реалізації структурних змін в економіці України та формуванні її багатоукладності і передбачено державну підтримку споживчої та кредитної-кооперації (п. 1 Указу Президента України "Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки на ринкових засадах" від 19 грудня 2000 р. № 1348). Крім того, передбачено сприяння процесам кооперації, особливо за участю дрібних сільськогосподарських товаровиробників, з боку державних органів управління аграрним сектором (п. 10 розд. НІ Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1158). Також з метою удосконалення правових, соціально-економічних та організаційних умов для створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, формування їх інфраструктури, зняття перешкод на шляху до організованого аграрного ринку особистим селянським, фермерським господарствам та фізичним особам- сільськогосподарським товаровиробникам, підвищення рівня добробуту і зайнятості сільського населення Кабінетом Міністрів України З червня 2009 р. прийнято Державну цільову економічну програму підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 р.

Діяльність сільськогосподарських кооперативів регулюється Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р. Кооперативи створюються і здійснюють свою діяльність за такими принципами: добровільність членства фізичних і юридичних осіб в кооперативі та безперешкодний вихід з нього; обов'язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу; обов'язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу; відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та у разі потреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом кооперативу; демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом "один член кооперативу - один голос"; обмеження виплат часток доходу на паї; розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності кооперативу; контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, передбаченому статутом цього кооперативу (ст. З вищезазначеного Закону).

Згідно із Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію", сільськогосподарський кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності в сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу (ст. 1). Це визначення включає такі важливі ознаки сільськогосподарського кооперативу, як добровільність об'єднання; членський характер відносин; пайовий характер майна кооперативу; участь у спільній сільськогосподарській; діяльності; обслуговування потреб переважно членів кооперативу.

Слід звернути увагу, що в такі кооперативи можуть об'єднуватися лише сільськогосподарські товаровиробники, якими за законом визнаються фізичні або юридичні особи незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий дохід, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу (ст. 1). Ці обмеження не поширюються на осіб, які ведуть особисте селянське господарство.

Як уже зазначалося вище, кооперативи утворюються юридичними та/або фізичними особами, але чисельність засновників не може бути меншою ніж три особи. При цьому загальна кількість членів є необмеженою. Сільськогосподарські кооперативи набувають статусу юридичної особи з моменту їх державної реєстрації у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 р. Кооператив має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Єдиним установчим документом будь-якого кооперативу є статут. У статуті визначаються: найменування кооперативу та його місцезнаходження; предмет і мета діяльності; порядок вступу до кооперативу і виходу з нього; порядок визначення розміру та порядок внесення вступного внеску і паю; склад засновників кооперативу; права і обов'язки членів кооперативу; органи управління, порядок їх формування і компетенція; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів виробничого кооперативу та форми господарської участі членів обслуговуючого кооперативу; розподіл доходів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї; умови реорганізації та ліквідації кооперативу. До статуту можуть включатися й інші положення, пов'язані з особливостями діяльності кооперативу, що не суперечать законодавству України (ст. 7 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). У законодавстві не вимагається наявності укладеного між засновниками засновницького (установчого) договору. Рішення установчих зборів оформлюється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів (ч, 4 ст. 7 Закону України "Про кооперацію").

Реорганізація або ліквідація сільськогосподарських кооперативів відбувається в загальному порядку на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, а також законів України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р., "Про кооперацію" від 7 жовтня 2003 р. (статті 28-29) та "Про сільськогосподарську кооперацію" (статті 37-38).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" сільськогосподарські кооперативи за цілями, завданнями і характером діяльності поділяються на такі види: виробничі і обслуговуючі. В умовах кризового стану аграрного сектора економіки України найбільш розповсюдженими та юридично виправданими необхідно вважати сільськогосподарські виробничі кооперативи, які є традиційною формою господарювання українського селянства, що поєднала в собі риси, притаманні кооперативам взагалі, а також ті, що дають підстави вважати їх своєрідним соціально-правовим явищем.

Згідно з чинним законодавством сільськогосподарський виробничий кооператив - це юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва (ч. 4 ст. 1 вищезазначеного Закону). З огляду на положення Закону можна виділити такі основні ознаки виробничого сільськогосподарського кооперативу. Він утворюється для здійснення господарської діяльності на засадах підприємництва з метою отримання прибутку (ст. 2 зазначеного Закону). Такий кооператив створюється громадянами України на засадах обов'язкової трудової участі членів кооперативу в його діяльності (ст. 3), тобто вони є одночасно і членами виробничого кооперативу, і його працівниками. Змістом його діяльності є спільне виробництво продукції сільського, а також рибного і лісового господарства.

Обслуговуючі кооперативи спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації. Вони створюються для надання комплексу послуг, пов'язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва і рибництва (ст. 2). На сьогоднішній день створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів є особливо актуальним для фермерських господарств та інших дрібних сільськогосподарських товаровиробників. Адже через кооператив його члени можуть отримати за прийнятними цінами пальне, високоякісне насіння, хімічні засоби захисту рослин, мінеральні добрива; реалізувати на вигідних умовах вирощену та виготовлену ними сільськогосподарську продукцію тощо.

На відміну від виробничих кооперативів, членами сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Законодавством передбачена обов'язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу, причому встановлені чіткі критерії співвідношення обсягів робіт і операцій кооперативу, які виконуються його членами і для його членів. Так, Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" встановлює, що обслуговуючі кооперативи надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20% загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив не ставить за мету отримання прибутку.

Залежно від виду діяльності сільськогосподарські кооперативи поділяються на: переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та ін. Запропонований в Законі перелік обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів не є вичерпним. До переробних належать кооперативи, які займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів із льону, коноплі, лісо- й пиломатеріалів та ін.). Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, налають маркетингові послуги тощо. Постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, потрібних для виготовлення сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; підготовки сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам. Сервісні кооперативи здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні роботи, ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу; займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості; наданням медичних, побутових, санаторно-курортних, науково-консультаційних та інших послуг. У разі поєднання кількох видів діяльності утворюються багатофункціональні кооперативи (ст. 2 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію").

2. Право членства в сільськогосподарських кооперативах

Членство є однією з основних ознак, яка відрізняє кооператив від інших форм господарювання на селі. Проте слід зазначити, що членство характерне і для фермерських та особистих селянських господарств. Але членами таких господарств можуть бути тільки родичі (ст. З Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р. та ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 р.). В кооперативах право членства зв'язує сторонніх осіб, які добровільно об'єдналися для виконання певних спільних завдань.

У сільськогосподарському кооперативі розрізняють два види членства: дійсне (повне) та асоційоване. Згідно із Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" членом кооперативу є фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу, визнає принципи і цілі кооперативу, дотримується вимог його статуту і користується правом ухвального голосу в кооперативі (ст. 1). Для того щоб стати дійсним (повним) членом сільськогосподарського виробничого кооперативу, особа повинна мати громадянство України (п. 2 ст. 5) та досягнути 16-річного віку (п. 2 ст. 8). Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" встановлюється тільки початковий вік особи, яка вступає в кооператив, і не передбачається ніяких інших вікових обмежень. Крім того, така особа повинна: визнавати статут та дотримуватись його вимог (п. 1 ст. 8); брати участь у формуванні фондів кооперативу (п. 1 ст. 8); здійснити вступний та пайовий внесок (ч. 8 ст. 1); брати обов'язкову трудову участь (ч. З ст. 3). Для членства у обслуговуючому кооперативі необхідним, до того ж, є користування послугами такого кооперативу (п. 1 ст. 8) і обов'язкова участь членів у його господарській діяльності (ст. 3). Щодо членства юридичних осіб, то слід зазначити, що обов'язковою вимогою для них є реєстрація в Україні (ст. 5).

Волевиявлення громадянина стати членом кооперативу оформляється письмово (шляхом подання заяви). З іншого боку, кооператив у особі загальних зборів приймає письмове рішення про прийняття громадянина у члени кооперативу. Таким чином, членство в кооперативі виникає як результат волевиявлення двох сторін - кооперативу та громадянина. Заявник в обов'язковому порядку повинен бути ознайомлений зі статутом кооперативу до подання заяви для того, щоб мати чітке уявлення про те, які зобов'язання він на себе бере і якими правами може користуватися. Право розгляду заяви належить правлінню, а у випадках, коли в кооперативі правління не обирається - його голові (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Правління (голова) зобов'язане прийняти і зареєструвати заяву. Чинне законодавство не містить підстав та не визначає мотивів, виходячи з яких правління (голова) кооперативу могло б відмовити в прийнятті заяви особі, що виявила бажання стати його членом. Якщо правління вважає, що особа, яка подала заяву не достойна бути членом кооперативу, воно зобов'язане викласти свої аргументи і пропозиції загальним зборам, оскільки остаточне вирішення цього питання належить до їх компетенції (п. 2 ст. 9). Термін її розгляду на засіданні правління кооперативу та винесення ним рішення в законі не встановлено. Таким чином, зазначене питання віднесено до локальної нормотворчості, тобто кооперативи отримали можливість встановлювати такий строк на свій розсуд. Після розгляду заяви правління виносить рішення про прийняття особи до кооперативу (про відмову в прийнятті), яке носить рекомендаційний характер. Воно підлягає затвердженню загальними зборами кооперативу, які проводяться щорічно після закінчення фінансового року.

Важливим нововведенням Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" є допущення в кооперативах усіх видів асоційованого членства. Такий вид членства є новим в аграрному законодавстві. Асоційованим членом може бути фізична чи юридична особа, що зробила пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі (ст. 1). Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" такі члени повинні визнавати статут кооперативу та зробити пайовий внесок у його створення та розвиток. Розміри пайових внесків асоційованих членів визначає статут кооперативу і вони можуть відрізнятися від розмірів пайових внесків членів кооперативу.

Асоційоване членство дає змогу кооперативу збільшувати свої фонди, кошти без збільшення членів кооперативу. З огляду на вищезазначене можна сказати, що асоційоване членство повинно застосовуватися до осіб, які, вступаючи до кооперативу, є непрацездатними чи мають похилий вік, чи просто не бажають брати трудову участь у ньому. Також зазначений вид членства надає можливість юридичним особам інвестувати свої кошти у діяльність виробничих кооперативів.