Розділ «Модуль 10. Аграрне законодавство зарубіжних країн»

Розділ 35. Аграрне законодавство країн-членів ЄС

1. Сільське господарство України після вступу до СОТ

Європейська Рада 11 грудня 1999 р. схвалила спільну стратегію ЄС щодо України, яка спрямована на зміцнення партнерства між Україною та ЄС, передбачає підтримку процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення спільних проблем щодо підтримання стабільності та безпеки на Європейському континенті, зміцнення співпраці між ЄС та Україною у контексті розширення Євро-союзу. До основних положень стратегії ЄС належать питання прискорення проведення аграрної та земельної реформ з метою створення високоефективного, конкурентоспроможного АПК та сільського господарства України. План дій "Україна-Європейський Союз",, схвалений Кабінетом Міністрів України 12 лютого 2005 р., визначає, що до першочергових завдань України в процесі здійснення інтеграції до ЄС належать: підвищення безпеки продуктів харчування для споживачів, приєднання до Комісії Кодексу Аліментаріус та міжнародної конвенції про захист рослин, забезпечити імплементацію угод СОТ "Про сільське господарство" та "Про застосування санітарних та фітосанітарних заходів", забезпечити прогрес у наближенні до законодавства ЄС у сфері відстеження харчового ланцюга "від лану до столу"; загальних принципів та вимог до безпеки продуктів харчування; ефективно імплементувати систему (НАССР) на підприємствах та в органах контролю, включаючи рибне господарство.

316 травня 2008 р. Україна набула повноправного членства у СОТ на підставі Закону України "Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі" від 10 квітня 2008 р. № 250. Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ" від 30 жовтня 2008 р. № 1381 у сфері сільського господарства необхідно, підвищення якості та безпеки сільськогосподарської продукції вітчизняного виробництва; просування вітчизняної сільськогосподарської продукції на зовнішній ринок; удосконалення існуючих і запровадження нових програм державної підтримки сільського господарства відповідно до норм СОТ; створення ефективної системи охорони та раціонального використання земель сільськогосподарського призначення; забезпечення виконання загальнодержавних програм у сфері сільського господарства України (Загальнодержавної програми селекції у тваринництві на період до 2010 року, Загальнодержавної програми розвитку рибного господарства України на період до 2010 року). Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану першочергових заходів щодо виконання зобов'язань України в рамках членства у СОТ" від 17 грудня 2008 р. № 1570 визначено: приведення державних стандартів у відповідність з рекомендаціями Кодексу Аліментаріус, зокрема встановлення вимог до строків зберігання риби, надання внутрішньої підтримки виробникам сільськогосподарської продукції відповідно до механізму, передбаченого угодами СОТ тощо.

Україна - повноправний член СОТ і саме відповідним статусом учасника міжнародної торгівлі передбачається право вільного доступу продуктів харчування та продовольчої сировини вітчизняного виробництва до світових аграрних ринків, але з урахуванням дотримання виробниками вимог міжнародних стандартів якості та безпечності виробленої продукції та правил добросовісної конкуренції. Міжнародна торгівля продовольчими товарами включає торгівлю продукцією рослинництва, тваринництва, рибальства, морського промислу, а також напівфабрикатами. Основним видом продукції, на яку завжди є попит на світових товарних ринках, є зернові культури: пшениця, кукурудза, рис та жито, оскільки рівень забезпечення продовольчої безпеки будь-якої держави визначається саме за показниками стратегічних запасів зерна. Таким чином, розвиток сільського господарства України безпосередньо залежить від політики державного протекціонізму, заходи якої передбачаються Угодою про сільське господарство СОТ 1994 р. і повинні обов'язково бути враховані у чинному законодавстві країни- члена СОТ.

Законом України "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року" від 18 жовтня 2005 р. визначено, що державна аграрна політика базується на національних пріоритетах і враховує необхідність інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору.

За таких умов перед державою постає завдання щодо створення та запровадження виваженої аграрної політики, яка б сприяла розвитку організованого аграрного ринку, запобігала проявам демпінгу продовольчих товарів та сільськогосподарської продукції, захищала населення країни від низькоякісного дешевого імпорту продуктів харчування, сприяла збільшенню експортних поставок основних продовольчих товарів та давальницької сільськогосподарської сировини вітчизняного виробництва, зокрема зерна, цукру, насіння до світових продовольчих ринків з метою повернення Україні репутації "житниці Європи" та світового експортера зерна,

Україна є членом СОТ з 16 травня 2008 р. при цьому аграрна політика підтримки має бути більше сфокусована на питанні ефективності бюджетних програм підтримки, чіткому визначенні індикаторів для оцінки результативності кожної бюджетної програми, ніж збільшенні фінансування галузі Визначальним напрямом державної політики підтримки сільського господарства має стати розробка та впровадження нових програм так званої "зеленої скриньки" відповідно до вимог Угоди "Про сільське господарство СОТ". Перспективи сільського господарства України будуть формуватися під впливом зобов'язань, які взяла на себе країна в ході переговорного процесу, конкурентоспроможності національних виробників на внутрішньому і зовнішніх ринках, тенденцій розвитку світових агропродовольчих ринків. .Виробництво та торгівля сільськогосподарськими і продовольчими товарами регулюється в державах СОТ такими угодами цієї міжнародної організації: "Про технічні бар'єри у торгівлі" "Про сільське господарство", "Про санітарні та фітосанітарні заходи" тощо.

Положення Угоди "Про технічні бар'єри у торгівлі" встановлюють, що члени СОТ повинні забезпечити у частині технічних регламентів товарам, що імпортуються з території будь-якого члена СОТ, надання режиму не менш сприятливого, ніж той, що надається аналогічним товарам вітчизняного походження та аналогічним товарам, що походять з інших країн. При цьому члени СОТ повинні забезпечити, щоб технічні регламенти не розроблялися, не приймалися і не застосовувалися у спосіб, метою або наслідком якого є створення невиправданих перепон для міжнародної торгівлі. Для цього технічні регламенти не повинні мати більш обмежувального впливу на торгівлю, ніж це є необхідним для виконання законних завдань, з урахуванням ризиків, які б виникли в результаті їх невиконання.

Угода про сільське господарство визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами, механізми застосування заходів державної підтримки виробництва і торгівлі в цьому секторі. Угода про застосування санітарних і фітосанітарних норм визначає умови застосування заходів санітарного і фітосанітарного контролю. СОТ реалізує принцип справедливої конкуренції на ринках сільськогосподарської продукції (як зовнішніх, так і внутрішніх). Відповідно до цього принципу заходи державної підтримки сільського господарства, що справляють найбільший протекціоністський і стимулюючий вплив на виробництво сільгосппродукції, а також заходи, спрямовані на захист внутрішнього агропродовольчого ринку, мають скорочуватися. Адже вважається, що вони впливають "викривлюючим чином" на ринок, тобто на обсяги виробництва та ціни. Отже, країни, що приєднуються до СОТ, беруть на себе певні зобов'язання з чотирьох напрямів: щодо державної підтримки сільського господарства; доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів; санітарних і фітосанітарних заходів, експортної конкуренції в сільськогосподарській і продовольчій торгівлі.

Україна в ході переговорів відмовилася від застосування експортних субсидій для сільськогосподарської продукції, отже, зміни у вітчизняному АПК відбуватимуться під впливом перших трьох чинників, Слід зауважити, що поступова відмова країн-членів СОТ від застосування експортних субсидій та поступове зменшення фермерських субсидій вигідні Україні як нетто-експортеру сільськогосподарської продукції з обмеженими фінансовими можливостями субсидування експорту і підтримки сільського господарства, адже ці чинники зумовлюють поступове зростання світових цін на сільськогосподарську продукцію.

Згідно з додатком 2 до Угоди "Про сільське господарство СОТ" 1994 р. всі заходи щодо державної підтримки сільського господарства умовно поділені на три групи, або розкладені по різнокольорових скриньках: "зеленій", "блакитній" і "жовтій" (чи "бурштиновій").

До "зеленої скриньки" належать заходи, не спрямовані на підтримку обсягів виробництва та цін виробників, отже, не порушують принципів справедливої конкуренції. У додатку 2 визначені два основні критерії, яким мають відповідати ці заходи: підтримка повинна надаватися через урядові бюджетні програми, а не за кошти споживачів; наслідком підтримки не повинне бути надання цінової підтримки виробникам. Державні витрати в межах "зеленої скриньки" можуть здійснюватись у таких напрямах:

- наукові дослідження, підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, інформаційно-консультаційне обслуговування;

- ветеринарні та фітосанітарні заходи, контроль безпеки продуктів харчування;

- сприяння збуту сільгосппродукції, у тому числі збирання, обробка та поширення ринкової інформації;

- удосконалення інфраструктури (будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд) за винятком операційних витрат на її утримання;

- утримання стратегічних продовольчих запасів, внутрішня продовольча допомога;

- забезпечення гарантованого доходу сільгоспвиробникам, удосконалення землекористування тощо;