Розділ 28. Правове регулювання страхування у сільському господарстві

1. Поняття то класифікація видів страхування у сільському господарстві

Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 р. визначив страхування як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів, визначив форми проведення страхування та передбачив договірну природу виникнення страхових правовідносин.

Щодо нормативно-правових актів, що передбачають державну підтримку страхування сільськогосподарських ризиків, то тільки з 1 січня 2005 р. набув чинності Закон України "Про державну підтримку сільського господарства в Україні", який передбачає надання страхової субсидії за рахунок Фонду аграрних страхових субсидій. Хоча проблем з механізмом реалізації цього питання є багато: неналежне фінансування законодавчих програм, несвоєчасне прийняття підзаконних нормативних актів урядом щодо порядку використання бюджетних коштів на передбачені кошти та ряд інших. Позитивним кроком можна було б вважати прийняття закону про страхування у сільському господарстві, який так і залишається лише проектом, що визначає поняття сільськогосподарського страхування, його суб'єкти, предмет та враховує багато специфічних ознак страхування саме у сільському господарстві.

Серед основних підходів до класифікації страхування є класифікація за юридичними ознаками. Відповідно до міжнародних норм, за якими в багатьох країнах світу проводиться ліцензування страхової діяльності, виділяються певні класи страхування. Так, згідно з директивами ЄС з 1978 р. країни-члени цієї організації використовують класифікацію, яка охоплює 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсії) та 18 класів загального страхування, серед яких є: страхування наземних транспортних засобів, страхування вантажів, страхування від пожеж та стихійного лиха, страхування власності, страхування відповідальності моторизованих транспортних засобів, страхування загальної відповідальності, страхування застави, страхування кредитів, страхування фінансових витрат. В Україні застосовується подібний підхід при видачі ліцензій страховикам, який передбачає більше 20 видів страхування (замість класів).

Класифікація страхування здійснюється також за об'єктами, та передбачає виділення галузей, підгалузей та видів страхування, а саме: майнове страхування, особисте страхування, страхування відповідальності та страхування підприємницьких ризиків. До галузі майнового страхування належать наступні види страхування, що характерні для суб'єктів аграрного права: страхування наземного транспорту, страхування тварин, страхування вантажу, страхування урожаю сільськогосподарських культур тощо. До сфери страхування відповідальності належать: екологічне страхування, страхування відповідальності аграрних товаровиробників за якість продукції, страхування професійної відповідальності, страхування кредитних ризиків, страхування експортно-імпортних операцій, страхування біржових операцій інші види. До сфери страхування підприємницьких ризиків відносять: страхування невиконання договірних зобов'язань, страхування перерв у виробництві, страхування на випадок введення нової техніки, технологій, страхування інвестицій та інші види.

Об'єкт страхування є вирішальним чинником, від якого залежить форма проведення страхування, характер договору страхування та його істотні умови. Форма страхування - порядок організації страхування на засадах добровільності або обов'язковості. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про страхування" передбачено такі види обов'язкового страхування для суб'єктів аграрного права:

- страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

- страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

- страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

- страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субвенцій за шкоду, заподіяну третім особам;

- страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог законодавства про страхування. Серед видів добровільного страхування є: страхування життя; страхування від нещасних випадків; медичне страхування (безперервне страхування здоров'я); страхування здоров'я на випадок хвороби; страхування залізничного транспорту; страхування наземного транспорту (крім залізничного); страхування повітряного транспорту; страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту); страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ (ст. 6 Закону України "Про страхування"). Перелік видів добровільного страхування, що встановлений у законодавстві, не є вичерпним.

Порівняльна характеристика обов'язкового та добровільного страхування дає можливість зробити такі висновки:

1) страхові правовідносини щодо обов'язкового страхування виникають на підставі нормативно-правових актів, які встановлюють перелік об'єктів, обсяг страхової відповідальності, рівень або норми страхового забезпечення, порядок визначення тарифних ставок, періодичність внесення страхових платежів, основні права та обов'язки страховиків та страхувальників; на відміну від добровільного, де всі умови страхування встановлюються договором з урахуванням страхового законодавства;

2) суцільне охоплення обов'язковим страхуванням об'єктів, визначених у законі, на відміну від добровільного страхування, де охоплення є вибірковим та залежить від бажання страхувальника;

3) обов'язкове страхування є безстроковим та діє протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим об'єктом або виконує певні обов'язки. При переході майна до іншого страхувальника страхування не припиняється, а втрачає силу лише при загибелі застрахованого майна або припиненні виконання обов'язків. Добровільне страхування носить строковий характер;

4) для обов'язкового страхування передбачено нормування страхового забезпечення, на відміну від добровільного страхування, де страхове забезпечення залежить від бажання страхувальника.

2. Договір страхування за участю сільськогосподарських підприємств: поняття, зміст та специфіка