Розділ 22. Правове забезпечення сільськогосподарського дорадництва

1. Поняття, зміст і завдання сільськогосподарської дорадчої діяльності

Сільськогосподарське дорадництво - це порівняно новий інститут аграрного права. Поняття цього різновиду дорадництва почало формуватися на початку 2000-х років, а дістало своє правове закріплення у Законі України "Про сільськогосподарську дорадчу діяльність" від 17 червня 2004 р. Саме цей закон виокремив особливості правового регулювання дорадництва у сільському господарстві, об'єднавши аграрно-правові норми, спрямовані на врегулювання однорідних суспільних відносин, якими є відносини у сфері надання сільськогосподарських дорадчих послуг. Загалом поняття "дорадництво", "дорадча діяльність" має свій англомовний еквівалент - це консалтинг.

Під сільськогосподарською дорадчою діяльністю розуміється сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб особистих селянських та фермерських господарств, господарських товариств, інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також сільського населення у підвищенні рівня знань та вдосконаленні практичних навичок прибуткового ведення господарства. З наведеного визначення можна вивести ознаки, які дадуть змогу визначити сутність і зміст сільськогосподарського дорадництва.

Насамперед необхідність дорадництва викликається потребами сільськогосподарських виробників. Перелік факторів, що спричинюють виникнення проблем у суб'єктів аграрного господарювання, містить Державна цільова програма сільськогосподарської дорадчої діяльності на період до 2009 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 927. До таких факторів належать:

- недостатня ефективність існуючої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації селян, керівників і спеціалістів сільського господарства;

- невідповідність отриманих знань вимогам щодо ефективного ведення сільськогосподарського виробництва та обмежені можливості щодо їх постійного оновлення;

- відсутність практичного досвіду роботи і навичок з пошуку та використання конкурентних переваг на ринку сільськогосподарської продукції;

- недостатня диверсифікація джерел доходів сільських домогосподарств, відсутність у частини сільського населення мотивації до продуктивної праці і підвищення рівня свого добробуту;

- нерозвинутість інфраструктури аграрного ринку та припинення функціонування об'єктів соціальної сфери у сільській місцевості;.

- повільне впровадження прикладних наукових розробок у сільськогосподарське виробництво;

- ускладнення вимог до оформлення документів, необхідних для участі в цільових державних програмах щодо підтримки розвитку галузей сільського господарства та сільської місцевості;

- відсутність оперативних каналів доступної інформації з питань державної аграрної політики та підтримки галузей сільського господарства, результатів моніторингу внутрішнього і зовнішнього ринку сільськогосподарської продукції, а також фінансових і матеріально-технічних засобів для її виробництва.

Наведеш проблеми зумовлюють загальну потребу в їх вирішенні. Отже, другою ознакою є сукупність дій та заходів спеціально навчених фахівців (сільськогосподарських дорадників), спрямованих на подолання зазначених проблем сільськогосподарських виробників.

Нарешті, третьою ознакою виступає мета сільськогосподарського дорадництва - підвищення рівня знань та вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення сільського господарства. Діяльність дорадчих служб спрямовується на надання дорадчих послуг: 1) безпосередньо виробникам сільськогосподарської продукції; 2) несільськогосподарським підприємцям у сільській місцевості; 3) органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та сільським територіальним громадам; 4) сільській молоді шляхом ініціювання і реалізації молодіжних програм тощо.

Таким чином" сільськогосподарське дорадництво можна визначити як сукупність дій та заходів спеціально навчених фахівців (сільськогосподарських дорадників), спрямованих на підвищення рівня знань та вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення господарства суб'єктів аграрних правовідносин. Сільськогосподарське дорадництво включає надання комплексу знань організаційно-управлінського, технічного, технологічного, економічного та юридичного характеру тощо, необхідних для підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва.

Суб'єктами надання дорадчих послуг є також сільськогосподарські дорадчі служби, тобто юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що здійснюють дорадчу діяльність, у складі кожної з яких працюють не менше трьох дорадників та яка пройшла реєстрацію відповідно до законодавства і внесена до Реєстру дорадчих служб. Отже, законом висунуто вимогу щодо мінімальної кількості дорадників у складі кожної дорадчої служби (не менше 3-х) як обов'язкову умову легітимації останньої.

Сільськогосподарським дорадником (далі - дорадник) є фізична особа, яка на професійній основі проводить дорадчу діяльність, склала кваліфікаційний іспит та одержала кваліфікаційне свідоцтво і внесена до Реєстру сільськогосподарських дорадників та сільськогосподарських експертів-дорадників (далі - Реєстр дорадників). Поряд із цим у наданні дорадчих послуг беруть участь ще один різновид суб'єктів - сільськогосподарські експерти-дорадники. Закон України "Про сільськогосподарську дорадчу діяльність" у ст. 1 надає визначення сільськогосподарського експерта-дорадника (далі - експерт-дорадник) як фізичної особи, яка проводить дорадчу діяльність не на постійній основі, має достатній фаховий рівень та одержала кваліфікаційне свідоцтво відповідно до вимог законодавства і надає дорадчі послуги на запит дорадчих служб та дорадників. Експертами-дорадниками є працівники закладів науки та освіти, інші вузькоспеціалізовані фахівці, які внесені до Реєстру дорадників.

Головною відмінністю між цими двома різновидами сільськогосподарських дорадників є характер надання дорадчих послуг. Якщо для дорадника це основний вид діяльності, тобто надання дорадчих послуг здійснюється постійно і є його професією, то експерт-дорадник надає послуги періодично у міру виникнення потреби у його знаннях. Така потреба виникає, коли вимагається вузькоспеціалізована консультація у галузі, де експерт-дорадник є визнаним фахівцем. Наприклад, у разі застосування нової сільськогосподарської техніки потребується порада фахівця інженерного профілю, який дуже добре знає її переваги і недоліки. При застосуванні новітньої технології або добрива виникає потреба у залученні фахівця-агронома. Як правило, експерти-дорадники є працівниками науково-дослідних установ УААН або аграрних вищих навчальних закладів.

2. Правові засади професійного навчання сільськогосподарських дорадників