Розділ 26. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств

1. Поняття то види зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств

Важливим напрямом аграрної реформи і невід'ємною складовою аграрного ринку є забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється, в першу чергу, Господарським кодексом України, який визначає її як діяльність суб'єктів господарювання, що в процесі здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у ч. 1 ст. 139 цього Кодексу. Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічна діяльність регулюється також ще рядом спеціальних нормативно-правових актів: Міжнародним документом "Вступ України до СОТ. Внутрішня підтримка та експортні субсидії у сільськогосподарському секторі" від 26 листопада 2007 р.; постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження обсягів квот на окремі види сільськогосподарської продукції, експорт якої підлягає ліцензуванню до 30 квітня 2008 року, та порядку видачі ліцензії" від 26 вересня 2007 р. № 1179; наказом Міністерства економіки України "Про порядок ліцензування експорту окремих видів сільськогосподарської продукції" від 2 листопада 2007 р. Мв 368 та "Інструкцією про заповнення заявки на одержання ліцензії на експорт окремих видів сільськогосподарської продукції", затвердженою Мінекономіки України від 2 листопада 2007 р. № 368.

Проте для того щоб бути суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, необхідно мати спеціальну правоздатність. Спеціальна правоздатність суб'єктів аграрного підприємництва всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання визначається загальним законодавством: ГК України (статті 6,7,67,68, Розділ 7), Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України "Про господарські товариства", а також спеціальним законодавством та установчими документами самих суб'єктів аграрного права.

Що стосується видів зовнішньоекономічної діяльності, які характерні для сільськогосподарських підприємств, то ними є експорт та імпорт товарів, спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності. Для підтримки вітчизняних переробних підприємств, що працюють з давальницькою сировиною згідно із Законом України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" від 15 вересня 1995 р. давальницька сировина - це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезеш на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції. Давальницька сировина не може бути придбана іноземним замовником на митній території України за національну валюту України або отримана ним у результаті проведення інших операцій, у тому числі товарообмінних. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів, підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності поділяється на два види: тарифне регулювання (встановлення митних тарифів відповідно до Митного кодексу України, закону про зовнішньоекономічну діяльність, інших законів, Єдиного митного тарифу та чинних міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України) та нетарифне регулювання (квотування та ліцензування).

2. Правові засади тарифного регулювання експорту (імпорту) сільськогосподарської продукції

Відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992 р, єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. До спеціальних законів, що здійснюють митне регулювання сільськогосподарської продукції, можна віднести: Закон України "Про вивізне (експортне) мито наживу худобу та шкіряну сировину" від 7 травня 1996 р.; постанову Кабінету Міністрів України "Про переміщення через митний кордон сільськогосподарської продукції, що ввозиться для переробки" від 19 червня 1998 р., що дозволяє переміщення через митний кордон України імпортної сільськогосподарської продукції 1-24 груп УКТ ЗЕД, яка ввозиться як сировина для подальшої переробки згідно з контрактами, за умови її перебування під митним контролем для здійснення обов'язкової сертифікації та за наявності письмового зобов'язання власника про вивезення цієї продукції за межі митної території України у разі відмови у видачі сертифіката відповідності. Перелік видів сільськогосподарської продукції визначається Законом України "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур" від 10 вересня 1999 р. та затверджується Міністерством аграрної політики України за погодженням з Державним комітетом по стандартизації, метрології та сертифікації і Державною митною службою (наказ Мінагропрому України від 7 жовтня 1998 р. № 297. До такої продукції належать м'ясо, риба, горіхи, цитрусові, кава, спеції, тютюн, зернові, какао, олії тощо.

Щодо режиму експорту, то держава, як правило, намагається його всіляко заохочувати і підтримувати. Тому експорт, зазвичай, здійснюється без сплати мита з українського боку. Однак у деяких випадках, якщо на внутрішньому ринку відчувається дефіцит певних видів сільськогосподарської продукції, держава впроваджує вивізні (експортні) мита, встановлює режим ліцензування та квотування. Однак проблеми експорту сільськогосподарської продукції пов'язані також із тим, що законодавство Європейського Союзу висуває жорсткі вимоги щодо показників безпеки і якості продукції, що значною мірою впливає на просування вітчизняної сільськогосподарської продукції (зокрема тваринного походження) на ринки ЄС. Процедурі легалізації експорту тваринницької продукції до ЄС передує складний підготовчий етап щодо проходження та відповідності продукції міжнародним стандартам. Обов'язковою умовою є проведення державного моніторингу залишкових речовин у живих тваринах і продуктах тваринного походження. Крім того, Європейська комісія (ЄК) направляє відповідні запити з метою оцінки системи санітарного контролю у сфері виробництва тваринницької продукції. Надалі експертами Офісу ЄК з питань харчових продуктів та ветеринарії (БУО) проводиться інспектування підприємств-потенційних експортерів продукції з метою їх атестації та перевірки ситуації на місцях. І тільки за умови виконання вищезазначених процедур та отриманні позитивних висновків експертів, ЄК приймає рішення (Регламент) про включення України до списку країн, яким дозволяється експорт до країн-членів ЄС окремої продукції тваринного походження.

Аграрно-правовий інститут імпорту сільськогосподарської продукції є більш складним, ніж інститут експорту, позаяк передбачає особливе правове регулювання згідно із Законом України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" від 17 липня 1997 р., який визначає порядок тарифного і нетарифного регулювання імпорту сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки, передбачає запровадження сезонного мита, сертифікацію та контроль за ввезенням імпортної сільськогосподарської продукції. Відповідно до цього Закону ввізні (імпортні) мита на товари 1-24 груп Української класифікації товарів (картопля, бобові, огірки, виноград, яблука, груші тощо) зовнішньоекономічної діяльності визначаються Митним тарифом України. Повні ставки ввізного (імпортного) мита на товари першої та другої груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) (крім підакцизних) встановлюються у подвійному розмірі до розміру пільгових ставок ввізного (імпортного) мита. Забороняється звільнення від сплати ввізного (імпортного) мита фізичних або юридичних осіб, які мають пільги зі сплати ввізного мита згідно з іншими законодавчими актами України.

Сезонні ввізні (імпортні) мита запроваджуються щорічно у подвійному розмірі до розміру пільгових ставок ввізного (імпортного) мита на сільськогосподарську продукцію груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), протягом строку збирання і закладення на зберігання аналогічної продукції українського виробництва. Сезонні мита вважаються винятком з преференційних або пільгових режимів, у тому числі з угод про вільну торгівлю, митні союзи, виробничу кооперацію та інших подібних міжнародних угод, якщо це передбачено такими угодами. Сезонні мита протягом часу їх дії заміщують ввізні (імпортні) мита. Кабінет Міністрів України встановлює терміни дії сезонних мит на сільськогосподарську продукцію та оприлюднює свої рішення за 45 днів до дня їх запровадження. Сезонні мита встановлюються на строк, що не може бути меншим 60 та більше 120 календарних днів.

3. Правові засади нетарифного регулювання експорту (імпорту) сільськогосподарської продукції

До нетарифного регулювання імпорту сільськогосподарської продукції належать запроваджувані щорічні квоти ввезення продукції тваринництва, що підпадає під визначення 1 та 2 груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та оподатковується ввізним митом за пільговою ставкою, яка дорівнює або перевищує 30 відсотків. Квоти у поточному році діють до дня проведення аукціону з їх продажу на наступний рік та поширюються на імпортні поставки продукції тваринництва з усіх країн. При цьому сільськогосподарська продукція, що підлягає квотуванню, не звільняється від обкладення ввізним (імпортним) митом.

Обсяг квоти стосовно окремого виду (типу, сорту) продукції тваринництва не може перевищувати 10 відсотків від обсягу виробництва аналогічної продукції в Україні у ропі, що передує поточному. Конкретний обсяг квоти в межах зазначених 10 відсотків визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до обсягів вітчизняного виробництва окремого виду продукції тваринництва та обсягів її споживання (включаючи імпортовану) у році, що передує поточному. Квоти вважаються винятком із преференційних або пільгових режимів, у тому числі, з угод про вільну торгівлю, митні союзи, виробничу кооперацію та інших подібних міжнародних угод, якщо це передбачено такими угодами. Щорічні квоти на ввезення імпортної продукції тваринництва реалізуються за кошти на аукціонах, які проводяться Міністерством сільського господарства і продовольства України протягом 60 календарних днів із дня оприлюднення статистичних даних щодо фактичних обсягів вітчизняного виробництва продукції тваринництва та обсягів її споживання (включаючи імпортовану) у році, що передує поточному. Квоти, що залишаються нереалізованими протягом зазначеного строку, подальшій реалізації або використанню не підлягають. За проведення аукціону з покупців імпортних квот стягується державне мито у розмірі, передбаченому законодавством. Доходи, отримані від продажу квот, зараховуються до Державного бюджету України.

Інформація щодо дати запровадження та розміру квот на продукцію тваринництва, а також відомості щодо проведення аукціонів з продажу таких квот оприлюднюються в офіційних періодичних виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня проведення відповідного аукціону. Подальший перепродаж квот не дозволяється, при цьому вантажоодержувачем імпортної продукції, що підлягає квотуванню, може бути виключно особа, яка виграла аукціон, що проводиться аукціонною комісією, котра створюється з числа працівників Міністерства аграрної політики. Квоти встановлюються на ввезення кожного виду продукції окремої чотиризначної товарної позиції 1 -і та 2-ї груп, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), і поділяються на лоти, кожний з яких має становити один відсоток від загального обсягу квоти на таку товарну позицію.

Участь в аукціонах з продажу квот може взяти будь-яка особа, що подала аукціонній комісії заявку про свою участь та внесла реєстраційну плату, форма та розмір якої встановлюється Міністерством аграрної політики України. Встановлення додаткових вимог до учасників аукціонів з продажу квот, обмеження їх кількості або відмова у допуску їх до участі в аукціоні з інших причин не дозволяється. Заставний внесок підлягає поверненню учасникам, які не перемогли в аукціонних торгах, або враховується при зменшенні суми вартості придбаної квоти для переможців аукціонних торгів. Заставний внесок не повертається переможцю аукціонних торгів, який протягом п'яти робочих днів, наступних за днем проведення аукціонних торгів, не сплачує повну вартість придбаної квоти.

Сільськогосподарська продукція, яка ввозиться на митну територію України, підлягає санітарно-епідеміологічному, радіологічному, а в разі ввезення об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду (товарів 1-5,7,10,12,14,16,19,21,23 груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) - ветеринарному контролю. При цьому іноземні сертифікати беруться до уваги виключно у випадках, коли взаємне визнання таких сертифікатів передбачене нормами відповідних міжнародних договорів.

Вступ нашої країни до СОТ тягне за собою зобов'язання імпортувати щороку 260 тис. тонн дешевого тростинного цукру-сирцю (п. 5 Основних зобов'язань, які містяться у Звіті Робочої групи а питань вступу до СОТ та стосуються сільського господарства; постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розподілу тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини* від 11 листопада 2008р. № 1002). Це так звана щорічна тарифна квота на ввезення до України з 1 січня по 31 грудня цукру-сирцю з тростини за кодом згідно з УКТ ЗЕД 170111 заставкою ввізного мита у розмірі двох відсотків його митної вартості. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини" тарифна квота - це будь-яка попередньо встановлена вартість чи кількість, визначена для імпортування чи експортування даних товарів під час визначеного періоду зі зниженням загального мита, та поза яким будь-яка додаткова кількість цих товарів може бути імпортована чи експортована при сплаті ввізного або вивізного мита. До питання нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств належить ліцензування таких операцій. Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування. Автоматичне ліцензування визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню. Для неавтоматичного ліцензування характерне встановлення квот на експорт (імпорт) товарів.

Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні в разі: значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку, що мають вагоме значення для життєдіяльності в Україні, особливо сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжитку першої необхідності або інших товарів. Таке ліцензування має тимчасовий характер і застосовується до моменту відновлення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку; необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища. Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні в разі: різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх платежів (якщо інші заходи є неефективними); та у випадках, передбачених для експорту товарів. Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України, Міністерством економіки України, а у разі застосування захисних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі згідно із законодавством. Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один вид ліцензії.

4. Правове регулювання здійснення контролю за імпортом сільськогосподарської продукції