Розділ 4. Загальна характеристика суб'єктів аграрного права

3. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції підприємства можуть бути віднесені до малих, середніх або великих. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 млн гривень, а великими, відповідно, - якщо перевищує 250 осіб та 100 млн гривень. Усі інші підприємства визнаються середніми.

Слід відзначити, що у чинному законодавстві існують визначення малих сільськогосподарських підприємств у тваринництві, віднесення яких саме до малих підприємств ставиться у пряму залежність від величини наявного в них поголів'я тварин. Ветеринарно-санітарні правила для птахівничих господарств і вимоги до їх проектування, затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 березня 2001 р. № 53, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 5 липня 2001 р. за № 565/5756 під малим сільськогосподарським підприємством визначають виробничий об'єкт сільськогосподарського призначення для вирощування, зберігання та переробки окремих видів сільськогосподарської продукції, а також для утримання обмеженої кількості сільськогосподарських тварин та птиці. Ферми, які входять до складу сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств, уважаються малими, якщо вони мають обмежену кількість поголів'я: птахоферми - до 700 голів птиці; великої рогатої худоби - до 200 голів із приплодом; свиноферми - до 200 голів із приплодом; вівцеферми - до 400 голів із приплодом; кролеферми - до 400 голів.

Ще одним суб'єктом аграрних правовідносин є сільськогосподарські дорадчі служби, які здійснюють свою діяльність на основі Закону України "Про сільськогосподарську дорадчу діяльність" від 17 червня 2004 р. Сільськогосподарською дорадчою діяльністю є сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб особистих селянських та фермерських господарств, господарських товариств, інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також сільського населення у підвищенні рівня знань та вдосконаленні практичних навичок прибуткового ведення господарства.

2. Поняття "сільськогосподарський товаровиробник" і "сільськогосподарське підприємство"

Сільськогосподарська діяльність об'єднує відносини з виробництва, первісної переробки і реалізації сільськогосподарської продукції. Таким чином, суб'єктами аграрного права, насамперед, виступають особи, що здійснюють виробництво сільськогосподарської продукції.

Поняття виробника сільськогосподарської продукції (сільськогосподарський виробник) міститься у ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23 вересня 2008 р. Виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, а також фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарську худобу і птицю. Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2005, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. № 375, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво. При цьому діяльність з перероблення сільськогосподарської продукції зазначений класифікатор відносить не до сільськогосподарської, а до продукції переробної промисловості, крім переробки власновиробленої продукції, що здійснюється безпосередньо у господарстві-виробнику. Чинне аграрне законодавство у Законі України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" від 18 січня 2001 р. ототожнює сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) з сільськогосподарською діяльністю, під якою розуміється вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Отже, сільськогосподарським виробником е фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

У ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" розкривається визначення сільськогосподарського товаровиробника, яким є фізична або юридична особа, що займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Значно змістовнішим є визначення, надане Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію". Сільськогосподарський товаровиробник - це фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Як бачимо, наведене визначення є результатом поєднання процесів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 р. товарна сільськогосподарська продукція - це продукція сільськогосподарського виробництва, призначена для реалізації. Таким чином, товарність сільськогосподарського виробництва прямо пов'язується з виробництвом продукції як товару, тобто кінцевою метою такої діяльності є відчуження сільськогосподарської продукції власного виробництва. У цьому й полягає основна відмінність між сільськогосподарськими виробником і товаровиробником. При цьому кожен сільськогосподарський товаровиробник є одночасно й виробником продукції сільського господарства. І навпаки сільськогосподарський виробник не завжди є товаровиробником.

Існує ще один, найпоширеніший, різновид суб'єктів аграрного права - сільськогосподарські підприємства. Це поняття є родовим, яке складається з двох окремих понять "підприємство" і "сільськогосподарське", серед яких основним змістоутворюючим є перше поняття. Зміст поняття "підприємство" розкриває ст. 62 ГК України. Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством. При цьому підприємства можуть створюватися як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Однією з ознак підприємства як юридичної особи є те, що воно не може мати у своєму складі інших юридичних осіб.

Таким чином, підприємство виступає родовим поняттям, що об'єднує певну кількість майна, немайнових цінностей і людської праці, спрямованих на досягнення статутних цілей. На основі родового поняття формуються видові, які відбивають вид підприємства залежно від сфери його діяльності: промислові, транспортні, сільськогосподарські тощо. Тому уточнююча категорія "сільськогосподарське" виступає конкретнішою - типологічною ознакою різних окремих проявів загального поняття підприємства. Таким чином, категорія "сільськогосподарське" є передусім якісною ознакою, що засвідчує сферу діяльності, участі підприємства у суспільному розподілі праці, спрямованої на виробництво сільськогосподарської продукції.

Визначення сільськогосподарського підприємства містить фінансове (податкове) законодавство. Так, відповідно до п. 8-1.6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попереднього звітного податкового року.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 р. сільськогосподарськими є підприємства різних організаційно-правових форм, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р. (у редакції Закону від 30 червня 1999 р. № 784-ХІУ) у ст. 44 під сільськогосподарськими підприємствами розуміє юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції складає не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми виручки.

Ще одне визначення міститься у ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" від 18 січня 2001 р. Сільськогосподарське підприємство (включаючи фермерське, рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої складає не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

Між наведеними законодавчими визначеннями існують як схожі, так і відмінні положення. Схожими є такі ознаки: 1) спрямованість на виробництво й реалізацію сільськогосподарської продукції (товарність виробництва); 2) виробництво й реалізація сільськогосподарської продукції повинна складати певну частку (не менше 50 відсотків). Розрізняються наведені визначення за таким: 1) у першому випадку частка сільськогосподарської продукції обраховується від вартості всіх товарів, поставлених (реалізованих) підприємством, у другому - від загальної суми валового доходу, у останніх - від загальної суми реалізації; 2) у другому й останньому визначеннях до сільськогосподарських підприємств включено рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства; 3) величина часток сільськогосподарської продукції варіюється від 50 до 75 відсотків.

З приводу першої відмінності можна зауважити, що валовим доходом згідно зі ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. (у редакції Закону від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР) є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Це є нічим іншим як валовими надходженнями виручки за реалізовану продукцію. У такому розумінні величина валового доходу повністю співпадає з вартістю всіх товарів, поставлених (реалізованих) підприємством і загальною сумою реалізації. Таким чином, одна з відмінностей у законодавчому формулюванні сільськогосподарських підприємств знімається через тотожність наведених положень.

Значно складнішою для пояснення є інша відмінність щодо включення до переліку сільськогосподарських підприємств рибницьких, рибальських та риболовецьких господарств. Так, вищезгаданий Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2005 не відносить рибальство і рибництво до сільськогосподарської діяльності, а розглядає їх як самостійний вид економічної діяльності. Крім того, у законодавстві міститься окреме визначення рибогосподарського підприємства, надане Загальнодержавною програмою розвитку рибного господарства України на період до 2010 р., затвердженою Законом України від 19 лютого 2004 р. Рибогосподарське (рибницьке, рибальське, рибопереробне) підприємство - це суб'єкт підприємницької діяльності, основними видами діяльності якого є вилов (збирання), відтворення, вирощування, переробка риби та інших водних живих ресурсів і продукції з них, а сума, одержана від її реалізації або її окремого виду, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Колізійність у визначеннях сільськогосподарської продукції все ж таки пояснювана і переборна. По-перше, код 01.25.10 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 відносить риб та водяних безхребетних до продукції тваринництва. Крім того, за загальним правилом, норми спеціального нормативно-правового акта мають пріоритет над нормами загального законодавства. Закони України "Про податок на додану вартість" і "Про фіксований сільськогосподарський податок" є фінансово-правовими за галузевою належністю, а тому надані в них визначення сільськогосподарської продукції належать до загальних норм, тоді як визначення, надане Законом України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років", належить до спеціального аграрного законодавства, що надає йому переваг. До того ж, останнє визначення є найпізнішим за датою прийняття. У сукупності зазначені моменти формують стійкий пріоритет визначення сільськогосподарської продукції, наданого Законом України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001- 2004 років".

Таким чином, сільськогосподарське підприємство - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка власновиробленої сільськогосподарської продукції (включаючи рибницьку), виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми грошових надходжень за рік.