TextBook Жертва
Поки ми з Мелані сперечалися, шукачка уважно вивчала моє обличчя.
«Ні, Вандо, ні!»
«Не будь дурненькою, Мел. Хто-хто, а ти одразу мала б угледіти перспективи. Хіба не цього ти хотіла?»
Але навіть зараз, думаючи про щасливий кінець, я не могла позбутися думки, що такий вибір — жахливий. Я маю померти, захищаючи цю таємницю. Не видавати її, навіть піддавшись найстрашнішим тортурам.
Та хіба таких тортур я очікувала: кризи власного сумління, ускладненої і заплутаної любов’ю до людської сім’ї. Як боляче!
Яка з мене емігрантка, якщо я видам цю таємницю? Ні, я стану чистої води зрадницею.
«Не заради неї, Вандо! — застогнала Мелані.— Тільки не заради неї!»
«А що мені — чекати? Чекати, поки зловлять ще одну душу? Безневинну, ненавидіти яку в мене геть немає підстав? Рано чи пізно мені доведеться прийняти рішення».
«Не зараз! Зажди! Обміркуй усе!»
У шлунку знову закрутило, аж я схилилася, щоб глибоко вдихнути. Мало не виблювала.
— Вандо? — схвильовано гукнув Джеб.
«Мел, я б змогла погодитися. Знайшла б виправдання, посилаючи її смерть, якби вона була просто безневинною душею. Я б дозволила її вбити. Бо втому разі я б мала здатність приймати об’єктивне рішення».
«Але вона жахлива, Вандо! Ми обидві її ненавидимо!»
«Саме так. Тому я не покладаюся на власну об’єктивність. Подумай тільки, я мало не проґавила очевидний вихід…»
— Вандо, з тобою все гаразд?
Шукачка метнула палючий погляд мені за спину, туди, звідки долинув голос Джеба.
— Все добре, Джебе, — видихнула я. Голос мій був напружений, засапаний. Звучав він жахливо.
Чорні очі шукачки невпевнено металися між мною і Джебом. А тоді вона відсахнулася від мене й утиснулася в стіну. Знайома поза — хто-хто, а я пам’ятала її до деталей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 50 Жертва“ на сторінці 1. Приємного читання.