Розділ 50 Жертва

Нарешті на нього впало прозріння.

Я швидко заговорила, поки він не отямився.

— Є ще дещо, про що я хотіла вас попросити, Доку. Я не хочу, щоб… Не відсилайте мене на іншу планету. Моя домівка тут, справжня домівка. І в той сам час місця для мене тут немає. Тому… Я знаю, це може… когось образити. Якщо ви гадаєте, що хтось заперечуватиме, то просто нічого нікому не кажіть. Якщо доведеться — брешіть. Але я волію, щоб мене поховали поряд із Волтером і Везом. Зробите це заради мене? Я не займу багато місця, — слабко всміхнулась я.

«Ні,— волала Мелані.— Ні, ні, ні…»

— Ні, Вандо, — вражено заперечив Док.

— Будь ласка, Доку, — прошепотіла я й скривилася: Мелані у мене в голові протестувала дедалі голосніше. — Не думаю, що Вез і Волтер будуть проти.

— Я не це маю на увазі! Я не можу вбити тебе, Вандо. Бр-р-р! Я так утомився від смерті, від убивства моїх друзів, — мало не схлипував Док.

Я поклала долоню йому на руку й погладила.

— Люди помирають. Таке трапляється.

Саме так казав Кайл. Сміхота — вдруге за одну ніч я цитую саме Кайла.

— А Джаред і Джеймі? — запитав Док задихано.

— У них буде Мелані. Все з ними буде гаразд.

— А Іян?

— Без мене йому буде краще, — зронила я крізь зуби.

Док похитав головою й витер очі.

— Мені треба поміркувати, Вандо.

— У нас мало часу. Хлопці не чекатимуть вічно — пристрелять шукачку.

— Я не про це. На цю умову я пристаю. Але не думаю, що зможу вбити тебе.

— Все або нічого, Доку. Вирішуйте просто зараз. І…— раптом я усвідомила, що в мене є ще одна вимога. — І ви не повинні нікому розповідати про останню частину нашої угоди. Нікому. Такі мої умови, пан або пропав. То ви хочете дізнатися, як витягнути душу з людського тіла?

Док знову похитав головою.