КОЛИ я вийшла на зв’язок із Донією, то з її голосу зрозуміла, наскільки вона хвилюється за мене, тому під час розповіді про гіперпростір і нещодавні події в Хризантеміумі, я не згадала про випадок із Саліваром й Дівайні. І про допит, який учинили одразу після цих подій.
Наступного дня обох Домітріанів знайшли посеред сольових ванн: роздягнені вельможі лежали на підлозі лазні в коматозному стані. Імператор швидко дізнався, із ким вони планували провести вечір напередодні. Очевидно, ні для кого не було секретом, що Дівайні й Салівар робили з молодими людьми, які прибували до Імператорського Двору, де не мали ні знайомих, ні друзів. Сидячи на своїй віллі навпроти Енміті, я пригадала, з якою неприхованою насмішкою Елантра побажала мені гарно провести той вечір. Вона знала, що на мене очікує, і раділа з того.
Одного дня я помщуся дівчині Пасус за це. Але не зараз.
Енміті тяжіла наді мною, заповнюючи своєю присутністю весь простір вілли. Поряд сиділа й тремтіла від страху Невені, але я знала з власного досвіду, що це природна реакція на Діаболіка, який загнав вас у кут своїми запитаннями, хай навіть ви ні в чому не винні.
Невені чудово зіграла свою роль.
— Я зустріла Сайдонію за межами «Тігріса». Вона здавалася розгубленою і збитою з пантелику.
Я кивнула, не наважуючись відвести очей від пильного погляду Енміті.
— Я справді не пам’ятаю, що сталося. Їх Високопреосвященства ласкаво запросили мене відвідати їхні ванни, а після того... — я непевно повела рукою. — У мене й досі болить голова. Усе навколо виглядає розмитим.
— Я відвела Сайдонію назад до її покоїв, щоб вона могла виспатися, і залишилася з нею на випадок, якщо їй стане зле. Як себе почувають їх Високопреосвященства? — занепокоєно запитала Невені, подавшись уперед. — Ми дуже хвилюємося.
Діаболік мовчки вислухала нас, жодного разу не кліпнувши очима. Мені ніколи не доводилося спілкуватися із собі подібними. Тож я дивувалася, як мені досі вдавалося приховувати від них, що я — не людина. Кожен рух, кожен подих Енміті кричали про те, що це — не людська істота, а вбивця і хижак, яку слід остерігатися. Вона пройшла той же шлях, що і я, щоб досягти рівня, коли її визнали гідною і зробили цивілізованою істотою. Я змусила себе кліпнути очима, щоб Енміті не помітила мого непорушного погляду.
Потім вона промовила:
— Медичні боти не в змозі вивести подружжя з коми. Як виявилося, обоє вжили надмірну кількість дуже потужного нейротоксину під назвою «Дихання Скорпіона». Дивує те, що ви були з ними, але не постраждали від дії інтоксиканту, Вельмишановна Панно Імпірінс.
— Мені дуже пощастило, — похмуро сказала я.
Діаболік повільно перевела погляд із Невені на мене і втупила в мене свої очі. На мить я злякалася, що Енміті побачила, наскільки ми схожі... побачила в мені характерні риси Діаболіка, які я одразу помітила в ній, і я подумала: чи здатна моя тендітна зовнішність обманути її?
Енміті простягнула руку й схопила мене за підборіддя. Коли вона підняла моє обличчя до світла, щоб краще роздивитися, я завмерла.
Кліпнути очима, нагадала я собі, коли наші погляди схрестилися. Не витріщатися. Поводитися як людина. Я змусила себе глитнути, знервовано посоватись на місці, імітуючи можливі дії Сайдонії, коли б вона опинилася на моєму місці. Якийсь час Енміті просто роздивлялася мене, аж поки Невені знервовано не розсміялася.
— Що таке? — озвалася вона. — У Сайдононії щось на обличчі?
— Ти не брешеш мені? — страшним голосом запитала Енміті.
Моє серцебиття прискорилося. Я знала, що вона це відчула. Але будь-яка людина нервуватиметься, якщо Діаболік схопить її ось так.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діаболік» автора С. Дж. Кінкейд на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „13“ на сторінці 1. Приємного читання.