Розділ «ХXII»

Наступне моє просування у розшуку Чумака вiдбулося ще бiльш випадково. От як буває iнодi! Хто тiльки не копирсався у справi — i мої колишнi колеги, i детективи вiдомого агентства, та були речi, важливi речi, якi все-таки залишились поза їхньою увагою. I як тут не згадати аргументи Андрiйовича про свiже око!

Вiдкривши не реалiзований схов в очеретах, намагаючись достеменно встановити, що зробив його саме Чумак, я тодi довго шукав незаперечнi докази цього. Два холоднi днi довелося вiдсидiти у човнi, обстежуючи водну поверхню, де плавали уламки очерету. А серед речей, якi я сподiвався знайти, були й недопалки. Чумак курив цигарки «Давiдофф». Дорогi цигарки, якi дозволяють собi не так багато курцiв.

Тунель в очеретах робився не один день. Уявлялося, як виїхавши раненько, ще на свiтанку з бази i зникнувши з чужих очей, письменник тихенько пробирався до обраного мiсця i облаштовував схов. На всю роботу йому реально мало б знадобитися два днi. При цьому вiн аж нiяк не мiг виїжджати на чистоводдя, щоб покурити. Його могли побачити, а Чумак, схоже, дбав про таємнiсть. Отже, недопалки мав збирати i ховати, а швидше викидати просто в очеретах у воду. Вхiд до тунелю був ретельно замаскований, а мiсце таким, де не товчуться мисливцi та рибалки. Тому пересторога зi збиранням «бичкiв», я гадав, була б з його боку зайвою. Чумак мав би їх просто викидати.

Письменник викурював майже пачку на день, а iнодi, як свiдчили матерiали справи, i бiльше. Тож за моїми пiдрахунками поблизу тунелю мало плавати не менше сорока-п'ятдесяти недопалкiв, а точнiше фiльтрiв, адже папiр i тютюн швидко розмокають. Фiльтр залишається на поверхнi i не тоне. Навiть за кiлька мiсяцiв. I якби вдалося знайти бодай один, я з упевненiстю мiг би сказати принаймнi сам собi, що схов дiйсно належав Андрiану Чумаку. Бiленький довгастий фiльтр вiд цигарок «Давiдофф»…

Тодi нашi з Сергiєм пошуки не дали результатiв. Що ж, пiвроку — великий термiн. Я рився у рiзних джерелах i нiде не мiг знайти iнформацiї про те, упродовж якого часу на поверхнi води тримаються цигарковi фiльтри. У банцi на пiдвiконні вже другий тиждень плавали намоченi цигарки «Давiдофф» — цiлi та окремi розiбранi фiльтри. Як першi, так i другi не тонули. Деякi я вижмакав у водi, але й вони вперто трималися на поверхнi. Можливо, за пiвроку їхнi мiкропори i наберуть води i тодi усе опиниться на днi банки. Пiвроку я чекати не мiг.

Але, як це часто буває, цiннi думки з'являються несподiвано i з запiзненням. Одна з таких слушних думок змусила мене негайно кинути усе, сiсти за кермо i знову вирушити на Херсонщину.

Я удруге приїхав на базу. Не довiривши цiєї справи нiкому, знову й знову опитував увесь персонал, та попри велике бажання не мiг знайти того, хто бодай раз бачив би письменника з цигаркою. Вiн не закурив жодного разу, спiлкуючись з кимось бiля вогнища або збираючи свої рибальськi iсторiї, а прибиральниця жодного разу не викидала недопалкiв з попiльнички його номера i впевнено свiдчила, що тут i не пахло тютюновим димом. Проте кiлька людей зауважили, що письменник жував жуйку. I цей нюанс якимось чином пройшов повз увагу усього попереднього слiдства!

З бази «В'юнище» ми з Сергiєм одразу вирушили до попередньої, а Романа з Павлом вiдрядив на iншi. З тим же завданням. I з'ясувалося, що там, на попереднiх точках свого маршруту, письменник курив, як i ранiше. Дехто зi свiдкiв, особливо курцi, навiть згадував марку цигарок. Оце-то вiдкриття!

Буквально перед самим зникненням Андрiан Чумак кинув курити!

Я знову тер скронi i думав, що це могло б означати. Кинув курити тому, що планував заховатися десь у глухому кутку i надовго. Пачка на день — це три блоки на мiсяць. А на три мiсяцi — дев'ять блокiв. Уявив розмiр пакунка з дев'яти цигаркових блокiв. Чималий. Зайвi проблеми. А хто зна, скiльки вiн планував ховатись? Якщо рiк, то розмiр такого пакунка наближався до розмiру доброго телевiзора. Та й потiм, запах тютюнового диму, недопалки. Якщо вони є, людину завжди легше знайти. А може… А може, це Iрина Коваленко не переносила тютюну?

Думки мої вперто сверлили невiдомiсть у цьому напрямку, де все поки що складалося у дотепну версiю, хоч здоровим глуздом я чiтко розумiв, що усе, вiдкрите досi, цiлком може бути збiгом обставин, i насправдi письменник, виїхавши з бази у напрямку свого наступного мiсця вiдпочинку, мiг потрапити до рук ворогiв, якi й позбавили його життя, а заразом заховали усi слiди. Тим паче, кидати курити Чумак збирався давно. Пiдтвердила це i Олена. Та й Зварич, що не курив сам, кiлька разiв обговорював iз другом наболiлу тему. I навiть даючи численнi iнтерв'ю нашим папарацi, яких цiкавило геть усе, письменник не раз казав про це своє бажання. От i кинув, замiнивши жуйкою, як роблять багато курцiв.

Але чому за три днi до того, як зникнути? За чотири днi до зникнення Чумака кудись дiвається Iрина Коваленко. За три днi кидає курити сам Чумак, який не обходився без цигарок бiльше двадцяти рокiв. Хiба ж бувають такi збiги?!

Довелося зайвий раз нагадати Марiї Iванiвнi з Рiвного про себе. Але вона вже звикла. Так, Iра Коваленко полюбляла закурити. Тiтка, нишпоривши в кiмнатi, не раз бачила у неї цигарки. Кiлька разiв також уздрiла племiнницю на вулицi з цигаркою. Але хiба це щось змiнювало? Двоє курцiв у сховi — це удвiчi бiльше проблем. Тому змушуючи дiвчину покинути незручну звичку, Чумак мав зробити це й сам. Тiльки й усього.

Фантазiй у моєму слiдствi було набагато бiльше, нiж версiй. Але остання знахiдка ще раз переконала мене у правотi основної. Зникнення Чумака не було випадковим.